Рішення

від 03.07.2018 по справі 806/1829/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/1829/18

категорія 3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тиврівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції про зобов' язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 за національністю є "полька" та внести зміни в актовий запис про шлюб №4 від 22.04.1972, складений виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського районну Вінницької області, де у графі національність нареченої виправити з росіянка на польку . В обґрунтування позовних вимог вказала, що звернулась до ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №4 від 22.04.1972 щодо виправлення своєї національності з "росіянка" на "полька", у зв'язку із наміром визнати свою національність по лінії матері. Проте, їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю підстав для внесення змін у відповідний запис, оскільки в актовому записі про народження позивача, національність батька росіянин , а матері полька . Крім того повідомлено, що питання зміни національності не відноситься до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

13.04.2018 ухвалою судді відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо встановлення юридичного факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 призначено дану справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні та залучено у якості другого відповідача ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції.

11.06.2018 на адресу суду надійшов відзив №16.23-36/217 від 05.06.2018 Тиврівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. В обґрунтування відзиву зазначив, що підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану. Крім того, вказав, що оскільки позивач зверталася із відповідною заявою про внесення змін до ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, відповідно Тиврівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області не володіє повною інформацією, щодо обставин справи, у зв'язку із чим, просить розглядати справу за наявними у ній доказами.

Оцінивши зміст позовної заяви, суд з власної ініціативи призначив дану адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 14.06.2018.

14.06.2018 розгляд справи відкладено на 19.06.2018, у зв'язку із перебуванням судді у відрядженні.

Представник позивача подала до суду клопотання від 19.06.2018 про розгляд справи у порядку письмового провадження. ОСОБА_3, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Тиврівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області у визначений час до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №4 від 02.04.1972, складеного виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського району Вінницької області щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а саме: виправити національність нареченої з "росіянка" на "полька".

До вказаної заяви додала копії наступних документів: паспорта (ВМ 552865, від 06.05.1998), свідоцтва про народження ЯС №569706 від 02.07.1948, свідоцтва про шлюб (І-АМ №257121, від 22.04.1972) на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, актового запису про народження ОСОБА_5 №11 від 02.07.1948, повні витяги з ДРАЦС громадян щодо актового запису про народження та про шлюб, актового запису про шлюб №4 від 22.04.1972 на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копію актового запису про смерть №100 від 16.09.2016 на ОСОБА_6 (матір позивача), повний витяг з ДРАЦС про смерть батьків позивача.

ОСОБА_2 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відмовлено позивачу у внесенні змін до актового запису №4 від 22.04.1972, складеного на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Тиврівським районним Вінницької області відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, а саме: в національність нареченої (з "росіянка" на" полька") про що зроблено відповідний висновок від 01.03.2018 (а.с.14).

ОСОБА_3 відмова мотивована відсутністю правових підстав, щодо внесення відповідних змін, оскільки в актовому записі про народження заявниці, значиться національність батька росіянин , а матері полька . Крім того відповідачем повідомлено, що питання зміни національності не відносяться до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Позивач, вважаючи такий висновок протиправним, звернулась до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України від 01.07.2010 №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - ОСОБА_3 №2398-VI).

ОСОБА_3 регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 6 Закону №2398-VI визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2398-VI, діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Відповідно, актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку (ч.2,3 ст.9 Закону №2398-VI).

Приписами частини 1 статті 22 Закону України №2398-VI встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису (ч. 3,4 ст.22 вищевказаного Закону).

Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793, встановлений порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється (далі - Правила).

Згідно п. 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається у відповідності до п.1.15 Правил про можливість оскарження його у судовому порядку.

Отже, звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 скористалась вказаним правом.

Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті (п. 2.6 Правил).

За змістом п.2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Зокрема, п. 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що підставами для відмови у внесенні зміни до актового запису про шлюб №4 від 22.04.1972, викладеними у висновку начальника ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Житомирській області, слугувало те, що в актовому записі про народження заявниці національність батька - ОСОБА_7 значиться росіянин , а матері - ОСОБА_6 полька .

Вичерпні підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану передбачені пунктом 2.13 Правил.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що батьками позивача являються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (після шлюбу ОСОБА_6, що підтверджується посвідкою про шлюб №19 від 26.10.1946 (а.с.15).

У свідоцтві про народження ЯС №569706 від 02.07.1948 (актовий запис №11) ОСОБА_5, у графі національність батька значиться росіянин , національність матері полька (а.с16), окрім того національність ОСОБА_6, матері ОСОБА_1, зокрема підтверджена виписом про її народження №3 від 16.02.1926 (в книзі записів народжень №3/4 за 1926 рік), який складений українською та польською мовами (а.с.17).

З позовної заяви вбачається, що позивач звернулася до адміністративного суду у зв'язку із тим, що має намір встановити свою національність по лінії матері, так як її мати- Молоканова (ОСОБА_8) ОСОБА_9, її бабця - ОСОБА_10 та дід - ОСОБА_11 - були поляками, що підтверджується виписом про народження №3 за 1926 рік (а.с.17).

Разом з тим, з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток, прийнято ОСОБА_3 України "Про національні меншини в Україні" №2494-XII від 25.06.1992 (далі - ОСОБА_3 №2494-XII).

У відповідності до ст.1 цього ж Закону Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

Статтею 3 Закону №2494-XII передбачено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається (ст.11 Закону №2494-XII).

Крім того, глава 22 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) регулює особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Зокрема, фізична особа має право на на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст.300 ЦК України).

Статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09.12.1997, визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відтак позивач має право ідентифікувати свою національність по лінії матері, і в тому числі в актовому записі №4 від 22.04.1972 про шлюб складеного виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського районного Вінницької області, враховуючи, що її мати ОСОБА_8 за національністю "полька", що підтверджено наданими письмовими доказами.

Слід зауважити, що в межах цієї справи суд не встановлює факту належності позивача до певної національності, а підтверджує наявність у позивача підстав для реалізації права вільного вибору національності одного з батьків, що потребує внесення змін до актового запису № 4 від 22.04.1972 щодо її національності.

При огляді судом запису акта про укладення шлюбу №4 від 22.04.1972 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, здійсненого виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, встановлено, що в даному акті міститься підпис позивача, який свідчать про її погодження зі своєю національністю, оскільки один з її батьків є росіянином, та про згоду з усіма відомостями, які вносяться до актових записів цивільного стану (а.с.24).

Однак, суд приймає до уваги пояснення позивача щодо свого вибору тим, що на момент реєстрації шлюбу, остання приховала свою приналежність до польської національності, оскільки її майбутній чоловік ОСОБА_4 був членом КПРС та планував виїзд на роботу за кордон,

Також, слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 у справі Гарнага проти України (№20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Тобто, при обмеженні права позивача приймати рішення щодо визначення власної національної приналежності, державним органом не було надано жодного обґрунтування, що є недопустимим.

При цьому, зміни до актового запису про народження позивача в частині національності позивача жодним чином не впливають ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 бажає у актовий запис №4 про шлюб, складений 22.04.1972 виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського району Вінницької області внести зміни у графу національність громадянки з "росіянка" на "полька", суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови та законодавчих обмежень для таких змін у відповідному актовому записі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Окрім того, суд наголошує, що позивач звернулася до ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з вимогою про внесення відповідних змін до актового запису, тобто за місцем свого проживання, однак позовні вимоги звернені до суб'єкта владних повноважень, який жодним чином не порушував права позивача, оскільки вирішення заяви ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису цивільного стану не належить до його компетенції, натомість відмову у внесенні відповідних змін до актового запису позивач отримала від ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, оцінивши наявні докази у їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд дійшов висновку, що для відновлення прав позивача необхідно зобов'язати ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції внести зміни до актового запису №4 про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1, складеного 22.04.1972 виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського району Вінницької області у графу національність громадянки з "росіянка" на "полька".

З огляду на викладене, позовні вимоги до Тиврівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задоволенню не підлягають.

Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 КАС України, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (вул. Героїв України 1, смт. Хорошів, Хорошівський район, Житомирська область, 12101, ЄДРПОУ 22061628) внести зміни в актовий запис №4 від 22.04.1972 про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 складений виконавчим комітетом Витавської сільської ради Тиврівського районного Вінницької області, а саме: у графі національність нареченої виправити з росіянка на польку .

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (вул. Героїв України 1, смт. Хорошів, Хорошівський район, Житомирська область, 12101, ЄДРПОУ 22061628).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов