Рішення

від 02.07.2018 по справі 903/161/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2018 р. Справа № 903/161/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Мономах"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"

про стягнення 145695,01 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Мономах" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 145695,01 грн., з них 133575,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 7959,60 грн. - пені, 3359,41 грн. - інфляційних втрат та 801,00 грн. - 3% річних, судовий збір (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом) (а.с.49-50) в сумі 2441 грн. та 17 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 47-ПМ-14 від 01.03.2014 року в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 25.04.2018 року з метою надання можливості позивачу надати відповідь на відзив.

05.04.2018 року від відповідача поступив відзив на позовну заяву (а.с.41-42), в якому зазначає, що постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД"Мономах" приймав замовлення, але не виконував його в повному обсязі, тому відбувалось систематичне порушення умов поставки, а саме недотримання термінів поставки товарів та невідповідність кількості визначеної відповідними замовленнями, постачальник ТОВ "ТД"Мономах" не повідомляв покупця - Маріупольську філію ТОВ "Континіум-Трейд" про неможливість поставити товар в кількості та строки, що обумовлені у замовлені та суперечить умовам договору.

Систематичне порушення умов договору позивачем призвело до зменшення асортименту товару в гіпермаркеті відповідача чим спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан.

Враховуючи вищезазначені порушення зі сторони позивача, як постачальника товару, ТОВ "Континіум-Трейд" було застосовано оперативно-господарські санкції, що передбачено п. 1 ч. 1. ст. 236 ГПК України, а саме відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином.

У запереченні на заяву про збільшення позовних вимог (а.с.64-65) відповідач зазначає про наявність основного боргу, який ними не заперечується, також нарахування штрафних санкцій ними не оспорюються, а тому позовна заява не потребувала затрат значного часу, підготовка її не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Також вважає, що позивачем не надано детального опису виконаних послуг адвокатом та здійснення ним витрат, які б документально підтверджували витрати на представництво в суді, враховуючи наведене вважає розмір компенсаційних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 грн. несправедливою та значно завищеною.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.06.2018 року, зобов'язано відповідача надати суду пояснення щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036125815.

Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036125823.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД"Мономах" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» в особі Маріупольської філії ТОВ «Континіум-Трейд» (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 47-пм-14(далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.2 та п.2.3 договору покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами. Замовлення оформляється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Відповідно до п. 8.1.1 договору ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення.

Відповідно до п. 8.2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6.3 договору фактичною датою поставки товару є дата приймання Покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної Сторонами.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, проте останнім в порушення п. 8.2.1 договору не здійснено повної оплати за отриманий товар, а тому на дату розгляду справи сума заборгованості за поставлений товар становить 133575,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки взаємних розрахунків за липень 2017 року - листопад 2017 року, видатковими накладними та платіжними дорученнями про часткову оплату за отриманий товар по договору.

Відповідач суму основного боргу - 133575 грн. не заперечив.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №47-пм-14 від 01.03.2014 року предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Позивач у позовній заяві просить стягнути із відповідача неоплачену суму заборгованості в сумі 133575,00 грн., яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, не заперечується відповідачем, а тому є підставною та підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 7959,60 грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені за розрахунком позивача становить 7959,60 грн., яка нарахована за період з 08.12.2017 року по 19.02.2017 року. Відповідачем контррозрахунку пені не надано.

Щодо стягнення з відповідача 3359,41 грн. інфляційних втрат та 801,00 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних складає 3359,41 грн., відсотків річних - 801,00 грн.

Щодо заперечень відповідача, що викладені у відзиві б/н від 02.04.2018 року (а.с.41-42) про те, що ТОВ «Континіум-Трейд» було застосовано оперативно-господарські санкції щодо позивача, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином, то суд їх до уваги не бере, оскільки вони є безпідставними з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші види оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Відповідач у відзиві б/н від 02.04.2018 року зазначив, що постачальник не виконував замовлення у повному обсязі, систематично порушував умови поставки, не дотримувався термінів поставки товарів та здійснював поставку товару у невідповідній кількості; вказував, що систематичне невиконання позивачем умов договору призвело до зменшення асортименту товару та спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан товариства.

У р. 10 договору поставки № 47-пм-14 від 01.03.2014 року сторони узгодили, що у разі порушення умов договору, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю завдані цим збитки в повному обсязі. Відшкодування покупцю завданих збитків проводиться шляхом надання постачальнику документів, які підтверджують факт понесення збитків покупцем та відшкодовуються постачальником шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок покупця або списанням кредиторської заборгованості на підставі підписання відповідного документа.

Відповідач не додав до відзиву жодних доказів, які б підтвердили факт заподіяння йому збитків.

Разом з цим, в договорі поставки № 47-пм-14 сторонами не визначено порядку застосування такої оперативно-господарські санкції, як відмова від оплати, тому вона не може бути застосована до позивача у даних правовідносинах, оскільки оперативно-господарські санкції мають виключно договірний характер, порядок їх застосування також має бути визначений договором.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 145695,01 грн., з них 133575,00 грн. заборгованість за поставлений товар, 7959,60 грн. - пені, 3359,41 грн. - інфляційних втрат, 801,00 грн. - 3% річних підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 17000 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17000 грн. позивачем надано Договір №5/18 про надання правової допомоги(в якому зазначено детальний опис робіт), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення №69 від 06.04.2018р., рахунок №08/18 від 04.04.2018р..

Враховуючи наведене, та те що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги має бути спів мірним, дана справа не є складною, обсягом правової допомоги не значним, як і ціна позову, враховуючи, що адвокат ОСОБА_1 бюро Антонюк та Партнери з'явився в судове засідання лише один раз(25.04.2018р.), суд приходить до висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17000 грн. підлягає частковому відшкодуванню на суму 8500 грн..

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в сумі 145695,01 грн., судовий збір в сумі 2185,43 грн. (1,5% ціни позову(пп. 1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір ) покладається на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 130, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, проспект Соборності, 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Мономах" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 37145159) 145695,01 грн., з них 133575,00 грн. основної заборгованості, 7959,60 грн. - пені, 3359,41 грн. - інфляційних втрат, 801,00 грн. - 3% річних, а також 2185,43 грн. витрат по судовому збору та 8500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст

рішення складено

04.07.2018 року.

Суддя С. В. Костюк