Рішення

від 27.06.2018 по справі 910/4931/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018Справа № 910/4931/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синоптик"

про стягнення 272 000, 02 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Б2Б-Груп" (далі - ТОВ "Б2Б-Груп", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синоптик" (далі - ТОВ "Синоптик", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 272 000, 02 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення досягнутої сторонами усної домовленості відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ "Синоптик" виник обов'язок повернути отримані грошові кошти. У позові ТОВ "Б2Б-Груп" просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 272 000, 02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що між ТОВ "Б2Б-Груп" та ТОВ "Синоптик" був укладений письмовий договір поставки № 04/12/17-01 від 04.12.2017 р., на виконання якого відповідач здійснив належну поставку позивачу обумовленого сторонами товару на суму 272 000,02 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною. Вважав позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У відповідь на відзив позивач вказав, що ні договору поставки № 04/12/17-01 від 04.12.2017 р., ні видаткової накладної, на які посилається ТОВ "Синоптик", директор ТОВ "Б2Б-Груп" не підписував. Також позивач подав клопотання про призначення у справі судової екзпертизи з метою визначення справжності підпису директора ОСОБА_1 та відтиску печатки ТОВ "Б2Б-Груп" на вказаних документах, проведення якої просив доручити ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа .

Розглянувши клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд відмовляє у його задоволенні як у безпідставному.

Так, відповідно до ст. 99 ГПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі. Судова експертиза призначається якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими та їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що вони не є суперечливими, а є належними та достатніми для розгляду спору, що підтверджують встановлені у справі обставини.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що між ТОВ "Б2Б-Груп" (покупець) та ТОВ "Синоптик" (постачальник) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов'язувався передати позивачу товар на загальну суму 272 000,02 грн., а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Як вказує ТОВ "Б2Б-Груп", на виконання зазначеної домовленості відповідач направив позивачу рахунок-фактуру № 412-03 від 04.12.2017 р. на суму 272 000,02 грн., який був оплачений позивачем платіжними дорученнями № 337 від 05.12.2017 р. та № 345 від 07.12.2017 р. у повному обсязі. Проте, відповідач зобов'язання з поставки не виконав та товар покупцю на вказану суму не передав, у зв'язку із чим у ТОВ "Синоптик" виник обов'язок повернути отримані грошові кошти позивачу.

Зі свого боку, відповідач (постачальник), заперечуючи проти вимог позивача, разом із відзивом на позов, подав укладений із ТОВ "Б2Б-Груп" (покупець) договір поставки № 04/12/17-01 від 04.12.2017 р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві обладнання та/або комплектуючі, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного договору (п. 1.1). Кількість, асортимент, вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний після отримання від покупця замовлення, за умови наявності товару на складі постачальника, протягом 5 робочих днів від дня здійснення покупцем оплати вартості замовленого товару передати товар покупцеві.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно виставленого рахунку-фактури у 100 % розмірі від вартості товару (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Передача-приймання товару оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін в 2-х екземплярах - видаткової накладної та в 1-му екземплярі - рахунку-фактури. Датою поставки товару вважається дата, вказана у підписаній видатковій накладній. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (в редакції Інкотермс 2010 р.) (п.п. 4.3, 4.5, 5.1).

Договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 р., але у відношенні виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору - до повного та належного їх виконання (п. 9.1).

Указаний договір поставки був підписаний з боку ТОВ "Б2Б-Груп" директором ОСОБА_1, а з боку ТОВ "Синоптик" - директором Чигирем Є.С., та скріплений печатками вказаних підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами був укладений письмовий договір поставки № 04/12/17-01 від 04.12.2017 р. у зв'язку із чим у сторін виникли відповідні обов'язки саме за цим договором.

Доводи ТОВ "Б2Б-Груп" про те, що такий договір не підписаний позивачем, суд відхиляє як недоведені належними доказами. Натомість, матеріали справи свідчать, що підписаний з боку ТОВ Б2Б-ГРУП екземпляр договору поставки № 04/12/17-01 від 04.12.2017 р. був переданий відповідачу саме позивачем 06.04.2018 р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Синоптик .

Також судом встановлено, що товар на загальну суму 272 000,02 грн. позивачу був поставлений та отриманий директором ТОВ "Б2Б-Груп" ОСОБА_1 на підставі довіреності № 14 від 05.12.2017 р. На підтвердження належної поставки товару відповідач надав належним чином засвідчені копії зазначених видаткової накладної № 1112-04 від 11.12.2017 та довіреності № 14 від 05.12.2017 р., виданої на ім'я директора ТОВ "Б2Б-Груп" ОСОБА_1

Крім того, наслідки господарської операції за цим договором щодо належної поставки товару позивачу, зокрема, видаткова накладна № 1112-04 від 11.12.2017 р., були задекларовані та відображені у податковій звітності ТОВ Синоптик .

Ураховуючи такі обставини, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, про що зазначалось вище, а також у задоволенні клопотання ТОВ Синоптик про витребування у позивача доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що видаткова накладна № 1112-04 від 11.12.2017 р. є первинним бухгалтерським документом, оскільки складається з метою підтвердження фактичного передання товару від постачальника покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено належними доказами виконання своїх зобов'язань з поставки позивачу оплаченого товару. У той же час, позивач обставини, якими він обгрунтовує позов, суду не підтвердив, доводів відповідача не спростував.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на підставі викладеного суд вважає, що позов ТОВ "Б2Б-Груп" є таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Також відповідач просив стягнути з позивача судові витрати на суму 13 000,00 грн. на професійну правову допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат у сумі 13 000,00 грн. представник відповідача надав витяг з договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 24.04.2018 р., укладений між ТОВ Синоптик та адвокатським бюро "Раков і Партнери"; додаткову угоду № 1 від 24.04.2018 р. до договору про надання юридичних послуг на представництво інтересів відповідача у справі № 910/4931/18, у якій обумовлена вартість адвокатських послуг у сумі 13 000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 Серія КС № 6095/10 від 07.07.2010 р.; копію ордеру серії ЛГ № 002075 від 24.04.2018 р. про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 у справі № 910/4931/18; акт виконаних робіт за додатковою угодою від 12.05.2015 р. на суму 13 000,00 грн., а також докази оплати адвокатських послуг відповідачем на вказану суму. Зазначені докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 910/4931/18.

У той же час, суд приймає до уваги положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 6.5), згідно з якими господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд приймає до уваги адекватну вартість наданих послуг, а також те, що спір у справі не є складним, підготовка відзиву та поданих клопотань по справі не займає великого обсягу правових знань і часу у кваліфікованого фахівця, при цьому розгляд справи відбувався у спрощеному позовному проваженні без повідомлення (виклику) сторін та прибуття їх до суду.

Отже, суд застосовує співрозмірність винагороди за адвокатські послуги обсягу наданих послуг в межах даної справи, у зв'язку з чим зменшує розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн., які підлягають стягненню з позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синоптик" про стягнення заборгованості в сумі 272 000, 02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б-Груп" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 8, офіс 32, ідентифікаційний код 37099789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синоптик" (04053, м. Київ, провул. Бехтеревський, 4-а, офіс 1, ідентифікаційний код 41165312) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.