Рішення

від 22.06.2018 по справі 910/4866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2018Справа № 910/4866/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Оболонського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Грін-Сервіс ЛТД

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 7.880,64 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Грін-Сервіс ЛТД про стягнення 7.880,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2010 між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради та відповідачем було укладено договір № 05099 про оренду нежитлового будинку (приміщення) за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 9, загальною площею 37,60 кв. м. Відповідно до п. 1 розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.01.2015, приміщення що є предметом договору оренди, закріплено на праві господарського відання за позивачем. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення 7.880,64 грн., з яких: 6.771,24 грн. боргу по орендній платі з лютого по квітень 2015 року, 645,55 грн. пені, 431,57 грн. інфляційних втрат та 32,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4866/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.04.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103046062390 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04212, м. Київ, вул. Малиновського, 11, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 23.04.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 23.04.2018 (номер відправлення 0103046062390) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 24.05.2018 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 23.04.2018 станом на 22.06.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа у поданих 05.05.2018 до відділу діловодства суду поясненнях позовні вимоги позивача підтримує повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Грін-Сервіс ЛТД (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 050599 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради № 27/8 від 27.05.2010 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, далі - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, пр. Оболонськоий, 9 (для послуг населенню).

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 37,60 кв. м.

Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Оболонського району у місті Києві і знаходиться на балансі КП Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві.

Рішенням № 1 від 22.12.2010 комісії з припинення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) Про припинення самостійних структурних підрозділів виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) було припинено з 22.12.2010 шляхом ліквідації Управління комунального майна району Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (п. 1.1 рішення), функції орендодавця нежитлових приміщень були передані балансоутримувачам цих нежитлових приміщень (комунальним підприємствам Оболонського району та районному управлінню освіти) (п. 7 рішення).

Відповідно до п. 13 рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва реорганізовано Комунальне підприємство Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство Житлосервіс Оболонь Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у місті Києві шляхом їх злиття в Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва та віднесено його до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.01.2015 Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації закріплено на праві господарського відання без права розпорядження за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва майно, що передане до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатками 1-4 до цього розпорядження.

Пунктом 2 даного розпорядження встановлено, що Комунальне підприємство Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство Житлосервіс Оболонь Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка Оболонського району у м. Києві, Комунальне підприємство Оболоньжитлоексплуатація Оболонського району ту м. Києві до 31.03.2015 виконують функції щодо утримання житлового та нежитлового фондів, зазначених у п. 1 цього розпорядження.

Згідно додатку № 3 до розпорядження № 41 від 31.01.2015 жилий будинок за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 9 передано з балансу Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві на баланс Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва та закріплено за останнім на праві господарського відання без права розпорядження.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у період лютий - квітень 2015 року в сумі 6.771,24 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано пеню в сумі 645,55 грн., інфляційні втрати в сумі 431,57 грн., 3% річних в сумі 32,28 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної у м. Києві ради та на дату підписання договору становить 1.321,35 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 3.5 договору останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.

Згідно акту прийому передачі від 27.04.2015 орендар повернув з оренди нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 9, площею 37,60 кв. м.

В матеріалах справи наявні наступні платіжні вимоги-доручення: № 05099 від 07.02.2015 на суму 1.848,21 грн. (за лютий 2015р.), № 05099 від 07.03.2015 на суму 4.183,61 грн. (1.848,21 грн. за лютий та 2.335,40 грн. за березень 2015р.) та № 05099 від 07.04.2015 на суму 6.771,24 грн. (4.183,61 грн. за лютий, березень та 2.587,63 грн. за квітень 2015р.), які як зазначає позивач надсилались відповідачу.

Позивачем направлялись відповідачу претензії № 463-282 від 24.09.2015 та № 463-1342 від 05.03.2018 про сплату заборгованості, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати за період лютий - квітень 2015 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 6.771,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6.771,24 грн. боргу з орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленому законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду у визначений позивачем період становить 432,36 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 432,36 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 431,57 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 32,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 366,83 грн. та 3% річних складають 21,62 грн. та вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України. Так, позивачем не вірно визначено кількість днів у зазначених ним періодах, за які здійснено нарахування. Позивач вказує що період з 21.03.2015 по 20.05.2015 складає 92 дні, тоді як насправді цей період становить 61 день. Також позивач вказує що період з 21.04.2015 по 20.05.2015 складає 61 день, тоді як насправді цей період становить 30 днів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Грін-Сервіс ЛТД (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 11, код ЄДРПОУ 22876483) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва (04212, м. Київ, вул. Північна, 22, код ЄДРПОУ 39611267) 6.771 (шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 24 коп. боргу по орендній платі, 432 (чотириста тридцять дві) грн. 36 коп. пені, 366 (триста шістдесят шість) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 21 (двадцять одна) грн. 62 коп. - 3% річних, 1.697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова