Рішення

від 25.06.2018 по справі 910/4648/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/4648/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. при секретарі судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши справу

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" простягнення 167 705,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" про стягнення 167 705,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 13/3101-БО-34 від 28.12.2012 купівлі-продажу природного газу щодо вчасного здійснення оплати за отриманий природній газ. Враховуючи умови договору, а також, враховуючи прострочення оплат, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 16 145,00 грн. 3 % річних та 151 560,78 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 23.04.2018 було відкрито провадження у справі № 910/4648/18 та призначено її до розгляду на 21.05.2018, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду на підставі не розшуку адресата.

21.05.2018 представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.05.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/4648/18 на 08.06.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, судом було направлено ухвалу - повідомлення від 23.05.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

29.05.2018 позивачем було подано до суду клопотання по залучення документів до матеріалів справи.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду на підставі закінчення терміну зберігання.

08.06.2018 представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 08.06.2018 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 910/4648/18 до судового розгляду по суті на 22.06.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/4648/18 до судового розгляду по суті, судом було направлено ухвалу - повідомлення від 08.06.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду на підставі не розшуку адресата.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про те, що адресата не знайдено, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

В судовому засіданні 25.06.2018 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.

В свою чергу, представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 25.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (покупець, відповідач) був укладений договір № 13/3101-БО-24 купівлі-продажу природного газу(надалі - договір), відповідно до п. 2.1 якого сторони визначили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 140 214,01 грн., на доказ чого надано акти приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за отриманий природній газ в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 13/3101-БО-24 купівлі-продажу природного газу.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про стягнення з відповідача 876 832,88 грн. , з яких по договору № 13/3101-БО-24 - 576 410,20 грн. основного боргу, 3% річних - 20 598,78 грн. та пені сумі 79 466,15 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.03.2014 по справі № 924/48/17, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська енергосервісна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - по договору №13/3100-ТЕ-34 від 28.12.2012р. - 183 223,86грн. заборгованості, 12 966,73грн. пені, 4 076,80грн. 3% річних; по договору №13/3101-БО-34 від 28.12.2012р. - 446 585,60грн. заборгованості, 78 675,41грн. пені, 20 343,41грн. 3% річних.

За твердженнями позивача, відповідач в добровільному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 по справі № 910/527/17 повністю не виконав, заборгованість за договором №13/3101-БО-34 від 28.12.2012 не сплатив.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору № 13/3101-БО-24 купівлі-продажу природного газу та які встановлені рішенням господарського суду, позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 16 145,00 грн. - 3% річних та 151 560,78 грн. - інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідач правами, передбаченими чинним законодавством України не скористався, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не наддав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (покупець, відповідач) був укладений договір № 13/3101-БО-24 купівлі-продажу природного газу(надалі - договір), відповідно до п. 2.1 якого сторони визначили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 213 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 13/3101-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В абзаці 1 пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного суду у постанові від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц та упостанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012 по справі №5011-32/5219-2012.

Отже, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання зобов'язання щодо оплати за отриманий природній газ, 16 145,00 грн. - 3% річних та 151 560,78 грн. - інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, який наданий позивачем, господарський суд зазначає, що останній містить помилки, оскільки в деяких періодах нарахування позивач не вірно визначає дату початку нарахувань, включаючи в період дату здійснення оплати вдповідачем.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд здійснив власний перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 16 093,09 та інфляційні втрати у розмірі 140 666,53 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 337,38 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35805075) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 16 093,09 грн. 3% річних, 140 666,53 грн. інфляційних втрат та 2 337,38 грн. судового збору.

3. В іншій частині відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

04.07.2018

Суддя Спичак О.М.