Ухвала

від 02.07.2018 по справі 913/814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

02 липня 2018 року Справа № 913/814/15

Провадження № 6/913/814/15

Господарський суд Луганської області у складі: судді Ворожцова А.Г.

за участю: секретаря судового засідання Богуславської Є.В.

розглянувши у судовому засіданні скаргу

Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганське обласне управління АТ Ощадбанк , м. Сєвєродонецьк, Луганська область

на бездіяльність державного виконавця

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк , м. Сєвєродонецьк, Луганська область

до Фірми АВК , м. Попасна, Луганська область

про стягнення 2 058 275 грн. 36 коп.

орган виконання судових рішень - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

явка учасників процесу не визнавалася обов'язковою

в с т а н о в и в:

18 червня 2018 року до господарського суду Луганської області звернувся стягувач, ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - ЛОУ АТ Ощадбанк , зі скаргою № 110.20-15/4073/53614/2018-12/вих. від 11.06.2018, на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області) ОСОБА_1, в якій викладено вимоги:

1. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушки М.В. щодо не проведення заходів зі встановлення майнового стану боржника - Фірми АВК , як заходу примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі № 913/814/15, в межах виконавчого провадження № 49683747;

2. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. негайно провести перевірку майнового стану боржника - Фірми АВК , код ЄДРПОУ 25359819, шляхом надіслання на адреси реєстраційно-облікових установ відповідних запитів;

3. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. в строк до 01.08.2018 винести постанову про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, в межах виконавчого провадження № 49683747;

4. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. в строк до 01.08.2018 здійснити вихід за місцезнаходженням боржника для виявлення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.06.2018 скаргу прийнято та призначено до розгляду на 02.07.2018 о 14-00 год.

Стягувач, боржник та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби не перешкоджає її розгляду.

Обгрунтовуючи вимоги скарги стягувач зазначив, що 23.12.2015 Попаснянським РВДВС ГУТУЮ у Луганській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49683747 за наказом господарського суду Луганської області № 913/814/15 від 27.11.2015, а 29.12.2015 було винесено постанову про приєднання цього виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 49989981.

26 липня 2016 року виконавчою службою разом з представником стягувача було складено акт, згідно з яким за юридичною адресою боржника відсутній постійно діючий орган управління, територія боржника пошкоджена внаслідок проведення бойових дій.

19 серпня 2016 року взводом роти ДПС, підпорядкованій ГУНП в Луганській області, було повідомлено державного виконавця, що на стаціонарному посту № 1 м. Сватове Луганської області було затримано транспортний засіб FAW CA3252, державний номер НОМЕР_1, який було оголошено у розшук, та який належить приватній особі підприємства боржника.

Державним виконавцем було проведено опис цього транспортного засобу та передано на відповідальне зберігання представнику боржника.

22 серпня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про виведення виконавчого провадження зі зведеного виконавчого провадження, та постанову про передачу виконавчого провадження на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на підставі постанови в.о. начальника цього виконавчого органу.

Стягувач письмово звертався до ВПВР із заявою про необхідність відправлення запитів до реєстраційно-облікових установ з метою встановлення майнового стану боржника, на яке можливо стягнути стягнення та про надання відомостей щодо проведених державним виконавцем виконавчих дій за виконавчим провадженням, однак відповіді не отримав.

З автоматизованої системи виконавчих проваджень стягувачу відомо, що остання виконавча дія, яка здійснена ВПВР, це винесення постанови про прийняття виконавчого провадження від 29.08.2017, що вказує, на думку скаржника, на бездіяльність виконавчого органу.

Орган виконання жодних доказів, які б відповідали вимогам ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, та письмових пояснень щодо поданої скарги не надав.

Боржник також не відреагував на подану Банком скаргу.

Дослідивши матеріали скарги, беручи до уваги доводи стягувача у скарзі, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі № 913/814/15 позовні вимоги ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - ЛОУ АТ Ощадбанк до Фірми АВК про стягнення 2058275,36 грн. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 1399947,21 грн., заборгованість за відсотками в сумі 311313,11 грн., заборгованість за комісією в сумі 1131,12 грн., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 8543,67 грн., 3% річних за простроченими відсотками в сумі 4806,50 грн., інфляційні по прострочених відсотках в сумі 80964,41 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 27100,59 грн. В решті позову відмовлено.

На виконання рішення суду позивачеві 03.12.2015 було надіслано наказ господарського суду Луганської області № 913/814/15 від 27.11.2015, який на час звернення з цією скаргою до суду не виконано.

Вирішуючи питання, наявні у скарзі, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами, встановленими статтею 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Вказана правова позиція підтверджується пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012.

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України № 14077/05 від 10.12.2009.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Вказана правова позиція підтверджена рішенням Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012р.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) право на справедливий суд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід'ємна частина судового процесу в розумінні статті 6 Конвенції (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, Брумареску проти Румунії від 28 листопада 1999 року, Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі , заява № 22774/93, п. 7.4., ЄСПЛ 1999-V), у зв'язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону, виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Виконавець при здійснені виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення (абз. 2 п. 1 розділу ІІ Інструкції).

Як вбачається з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Статтею 28 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з положень статті 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання, визначає його завдання, межі його повноважень та у спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено п. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Ігнорування державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 заяви стягувача № 110.20-21/6014/43798/2017-12/вих. від 30.11.2017, в частині необхідності відправлення запитів до реєстраційно-облікових установ щодо виявлення майнового стану боржника, вказує на грубе порушення вищезазначених норм діючого законодавства України, тим самим прямо вказує на його бездіяльність.

Орган виконання, до якого подано цю скаргу, не скористався своїм правом щодо подання відповідних, належних доказів у визначений процесуальним законом строк та не довів належним чином факту виконання судового наказу у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на фактичні обставини скарги, наявні у справі матеріали виконавчого провадження, та з урахуванням норм Закону України Про виконавче провадження , суд вважає, що у діях державного виконавця під час виконавчого провадження за судовим наказом № 913/814/15 від 27.11.2015 вбачається порушення прав та законних інтересів стягувача, тому скаргу слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу, суд -

у х в а л и в :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганське обласне управління АТ Ощадбанк задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушки М.В. щодо не проведення заходів зі встановлення майнового стану боржника - Фірми АВК , як заходу примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі № 913/814/15, в межах виконавчого провадження № 49683747;

3. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. негайно провести перевірку майнового стану боржника - Фірми АВК , код ЄДРПОУ 25359819, шляхом надіслання на адреси реєстраційно-облікових установ відповідних запитів;

4. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. в строк до 01.08.2018 винести постанову про арешт майна боржника щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, в межах виконавчого провадження № 49683747;

5. Зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушку М.В. в строк до 01.08.2018 здійснити вихід за місцезнаходженням боржника для виявлення майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в строк та у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано - 04.07.2018.

Суддя А.Г. Ворожцов