Рішення

від 19.06.2018 по справі 922/540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р.Справа № 922/540/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Закопайло О.В..

розглянув в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківська міська рада Харківської області, м. Харків, пл. Конституції, 7, код 04059243 до Фірма "Гриф" ТОВ, (м. Харків, пров. Дербентський, 19) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №08-21/1363/2-18 від 18.05.2018

відповідача - ОСОБА_3 ордер № 000045 від 25.04.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.03.2018 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гриф" (відповідач), в якій просить суд внести зміни до договору оренди землі № 26/02 від 11.02.2002 р., шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі з 01.01.2014 р. в редакції, зазначеній у позовній заяві.

Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує тим, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв.м землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року , рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 42/08 Про затвердження Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року та була введена в дію з 01.03.2008р.

Також позивач вказує, що відповідно до свого рішення від 25.09.2013 №1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 2013» , плата за землю здійснюється з 01.01.2014 на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» . До вказаного позову додавався розрахунок нової орендної плати, складений на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №53 від 30.10.2013 (далі - Витяг), сформованого Управлінням Держземагентства у місті Харкові. Згідно вказаного Витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:08:021:0008) загальною площею 0, 0998*га. складає 1774175 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що згідно ст. 288, 289 Податкового кодексу України договір оренди землі, реєстраційний №26/02 від 11.02.2002, укладений між Харківською міською радою та ТОВ фірма ГРИФ необхідно вважати зміненим з 1 січня 2014, що дасть можливість Відповідачу дотриматись вимоги ст. 67 Конституції України, та сплатити плату за землю, як податок в повному обсязі.

Позивач також зазначає в своїй позовній заяві, що відповідач відмовився в добровільному порядку укласти додаткову угоду до Договору про зміну його умов, що свідчить про наявність спору і права позивача звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору оренди землі, без дотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України.

Крім того, позивач зазначає на необхідність внесення вказаних змін до договору з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 22.11.2017 № 890 до Типового договору оренди землі.

Ухвалою суду від 12.03.2018 було відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 12296 від 07.05.2018).

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказує, що позивачем не доведено існування обов'язку відповідача укласти спірну додаткову угоду до договору оренди землі. На будь-які порушення умов договору позивач в обґрунтування позову не посилається. Підстави для зміни договору оренди землі, як зміна нормативної грошової оцінки землі в Договорі не передбачено. Законом не передбачено зміну нормативної грошової оцінки землі в якості обов'язкової підстави для зміни розміру орендної плати за землю.

Також, відповідач вважає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі задоволенню не підлягають, оскільки законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі не може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, оскільки це не погоджено сторонами в договорі.

07.05.2018 протокольною ухвалою суд продовжив строки підготовчого провадження до 09.06.2018.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №13556 від 14.05.2018) у якій зокрема, пояснює, що внесення змін у діючий Договір оренди обумовлено тим, що у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки землі змінився також і розмір земельного податку. А це значить, що відповідно до п.2.2 вищевказаного договору оренди землі, у Позивача є всі підстави вимагати перерахунку та зміни розміру орендної плати та внесення відповідних змін до договору оренди. Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від укладання спірної додаткової угоди позивач змушений був звернутися до суду. Зазначає, що зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки є обов'язковими, що прямо випливає із норм податкового законодавства та умов договору оренди землі. Вважає, що Харківська міська рада правомірно застосувала Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджене рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 для перерахунку розміру орендної плати за спірним договором.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16571 від 07.06.2018). Відповідач у своїх запереченнях вказує, що позивачем не доведено існування обов'язку відповідача укласти спірну додаткову угоду до договору оренди землі. На будь-які порушення умов договору позивач в обґрунтування позову не посилається. Підстави для зміни договору оренди землі, як зміна нормативної грошової оцінки землі в Договорі не передбачено. Законом не передбачено зміну нормативної грошової оцінки землі в якості обов'язкової підстави для зміни розміру орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 07.06.2018 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.06.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наданими сторонами матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ фірма Гриф про внесення змін до договору оренди землі від 11.02.2002 року, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору землі з 01 січня 2014 року.

Нова редакція договору передбачає, серед іншого, збільшення орендної плати земельної ділянки з 11826,36 грн. на рік до 85160,4 грн. на рік. Вказане збільшення вартості орендної плати Харківська міська рада обґрунтовує тим, що відповідно до свого рішення від 25.09.2013 №1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 2013» , плата за землю здійснюється з 01.01.2014 на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» . До вказаного позову додавався розрахунок нової орендної плати, складений на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №53 від 30.10.2013 (далі - Витяг), сформованого Управлінням Держземагентства у місті Харкові. Згідно вказаного Витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:08:021:0008) загальною площею 0, 0998*га. складає 1774175 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.09.2001 за №1557 між Харківською міською радою (орендодавець) та Фірмою «Гриф» ТОВ (орендар) 07.02.2002 року укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за №26/02 (далі - Договор), відповідно до умов якого відповідачу в оренду надано земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, яка знаходиться за адресою: вул. Клочківська, 259-Б, м. Харків.

Пунктом 2.1 договору сторонами визначено, що плата за землю складає 985,53 грн. щомісяця.

В п. 1.2 договору сторони погодили строк дії договору до 15.06.2050 року.

У відповідності до п. 4.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. за №1209/13 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.1. рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. за №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 р." встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю у відповідність до вимог чинного законодавства.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 р. за № 960/12.

Відповідно до п. 16.4 цього Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

За приписами статті 5 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренди землі" умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. З ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525.526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частина 2 вказаної статті передбачає, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Приписи статті 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Відтак, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Порядок зміни та розірвання договору визначено ст. 188 Господарського кодексу України якою встановлено наступне:

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вказує позивач 26.11.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача лист - пропозицію №3407/0/225-13 щодо зміни договору оренди земельної ділянки.

Згідно з нормами ст.188 (ч.4) ГК України та ст.652 ЦК України, у разі, якщо Сторони не досягли взаємної згоди щодо зміни умов Договору, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, єдиною правовою підставою розгляду судом по суті запропонованих змін до правочину може бути лише наявність спору, що виник між Сторонами при погодженні ними змін до Договору.

Позивач зазначає в своїй позовній заяві, що відповідач відмовився в добровільному порядку укласти додаткову угоду до Договору про зміну його умов, що свідчить про наявність спору і права позивача звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору оренди землі, без дотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України.

В той же час, як встановлено судом, в додатках до вказаного вище листа - пропозиції №3407/0/225-13 зазначено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №26/02 від 11.02.2002 на 12 аркушах, однак, додається проект додаткової угоди на 4 аркушах. Доказів направлення цього листа - пропозиції позивачем на адресу відповідача до матеріалів справи не надано.

При цьому додаткова угода, проект якої викладено в позовній заяві на 3 аркушах та містить зовсім інші умови ніж ті, що викладені в проекті додаткової угоди, яка, як вказує позивач, направлялася відповідачу листом-пропозицією.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що обов'язок Сторони правочину, яка вважає за необхідне змінити Договір, з надіслання іншій Стороні відповідних пропозицій, встановлено нормою ст.188 (ч.2) ГК України.

Згідно з нормами ст.188 (ч.4) ГК України та ст.652 ЦК України, у разі, якщо Сторони не досягли взаємної згоди щодо зміни умов Договору, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, єдиною правовою підставою розгляду судом по суті запропонованих змін до правочину може бути лише наявність спору, що виник між Сторонами при погодженні ними змін до Договору.

Оскільки Позивач не надсилав пропозицій Відповідачу щодо внесення змін у Договір і, відповідно, - спір між Сторонами щодо таких змін не виникав, тому, - відсутніми були правові підстави для звернення до суду з вимогою про внесення змін, так як, згідно з нормою п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, суд вирішує саме спори, що виникають при укладанні чи зміні правочинів.

Відповідно, правові підстави для розгляду судом по суті запропонованих Позивачем змін до Договору відсутні.

Враховуючи, що Договір укладається за домовленістю Сторін (ст.181 ГП України; ч.1 ст.638 ЦК України) і всі зміни до нього необхідно вносити за двостороннім погодженням (ч.2 ст.188 ГК України; ст.652 ЦК України), а суд може розглядати і вирішувати лише спір, що виник між Сторонами у ході погодження змін до Договору (ч.4 ст.188 ГК України, ч.2 ст.652 ЦК України), - тому, при відсутності виникнення між Сторонами спору щодо внесення змін до Договору, наявний факт передчасного заявлення позову (з вимогою про внесення змін до правочину), що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Оскільки відсутні правові підстави для розгляду по суті вимог Позивача про внесення змін до Договору, тому, відсутніми є й підстави для встановлення судом обставин, зазначених Сторонами у Заявах по суті справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи факт неправильних дій Позивача та відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою п.9 ч.1 ст.129 ГПК України, покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Харківська міська рада (код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, 7, м. Харків, 61200).

Відповідач - Фірма "Гриф" Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Харків, пров. Дербентський, 19, код 23464423).

Повне рішення складено 27.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_1