Постанова

від 03.07.2018 по справі 910/21570/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа№ 910/21570/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участі представників сторін

від позивача: Біленко Н.А. - голова правління, Басараб Н.В. довіреність № 3765 від 25.06.2009 року;

від відповідача: ОСОБА_1 - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року (повний текст рішення складено 26.04.2018 року)

у справі № 910/21570/17 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2"

до Малого приватного підприємства "Любисток"

про усунення перешкод у користуванні приміщенням

Встановив

Житлово-будівельний кооператив "Юність-2" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства "Любисток" (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані самовільним зайняттям відповідачем підвальних нежитлових приміщень загальною площею 507,09 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві, власником якого є Житлово-будівельний кооператив "Юність-2".

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2", своїм рішенням від 11.04.2018 року (повний текст підписано 26.04.2018 року), яким вирішив усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" з самовільно зайнятих нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. розташованих в підвальному приміщенні будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Юність-2" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення у даній справі в частині відмови в задоволені позовних вимог про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В, шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" з нежитлового приміщення загальною площею 66,3 кв.м. розташованих в підвальному приміщенні будинку №6-В по вулиці Солом'янській у місті Києві та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.02.2011 року. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що договір оренди є нікчемним і не підлягав виконанню Житлово-будівельним кооперативом Юність 2 .

Також, скаржник вказав, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги наданий відповідачем технічний паспорт на частину нежитлових приміщень позивача, Житлово-будівельний кооператив №15, 17,20-а, 21, як належний доказ, який не відповідає дійсності і ніколи не виготовлявся.

Також, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, вказав, що засновником і директором Малого приватного підприємства Любисток є ОСОБА_1, який одночасно будучи головою правління Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 сам із собою уклав договір оренди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 справу № 910/21570/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 року, у зв'язку з виходом судді Коротун О.М. у відпустку, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/21570/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іноземного підприємства "Логін" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 року у справі № 910/17375/16 своєю ухвалою від 25.04.2018 року.

12.06.2018 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 2016 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.07.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати частково.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що він виконав умови договору оренди і користується приміщенням на законних підставах, визначених ст.ст. 759-761 Цивільного кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Юність-2" (позивач) є власником житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві, в тому числі підвальних нежитлових приміщень загальною площею 561,3 кв.м. Як зазначає позивач, частину нежитлових приміщень загальною площею 507,9 кв.м. самовільно зайняло Мале приватне підприємство "Любисток" (відповідач) без жодної правової підстави. Позивач стверджує, що ЖБК "Юність-2", як власник нежитлових приміщень, жодних договорів із МПП "Любисток" ніколи не укладав.

Як вказує відповідач, він займає нежитлові приміщення площею 66, 3 кв.м. на законних підставах і на підставі діючого договору оренди, укладеного з позивачем 01.03.2011 року.

ЖБК "Юність-2" зазначає, що у нього відсутній договір оренди від 01.03.2011 року, та акт прийому-передачі приміщення від 01.03.2011 року. Так, зайняття нежитлових приміщень, за твердженнями позивача, відбулось без законних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Разом з тим, судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які договори оренди підвальних нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2".

При цьому, зайняття відповідачем таких приміщень підтверджено належними і допустимими доказами, а саме: Актом від 16.04.2015 року (а.с. 54), поясненнями від 28.03.2017 року (а.с.57), листом №55 від 16.11.2016 року (а.с. 58), актом №1 від 18.11.2016 р. (а.с.59-60), попередженням №72 від 19.05.2015 року (а.с.61), претензією-попередженням №47 від 07.06.2017 року (а.с.63), актом №1 від 15.06.2017 року (а.с.64-66), претензією-попередженням №57 від 04.07.2017 року (а.с.67), приписом №31 від 19.04.2012 року (а.с.69) та судовими рішеннями у справі №760/3046/13-ц (а.с.70-87).

Так, матеріали справи не містять, а відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування факту самовільного зайняття МПП "Любисток" підвальних нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м.Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2".

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З урахуванням викладеного, встановивши факт безпідставного користування відповідачем підвальними нежитловими приміщеннями загальною площею 441,6 кв.м. житлового будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві, власником якого є ЖБК "Юність-2", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" з самовільно зайнятих нежитлових приміщень загальною площею 441,6 кв.м. розташованих в підвальному приміщенні будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві, оскільки це є належним способом захисту порушеного права позивача (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року №127/25723/15-ц)..

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська,6-в шляхом виселення МПП "Любисток" з нежитлових приміщень загальною площею 66,3 кв.м., колегія суддів відзначає наступне.

01.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №01/03, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно - приміщення №№15, 17, 20, 21, розташовані в підвалі будинку по вулиці Солом'янській №6-в, загальною площею 66,3 кв.м.

Згідно з п. 3.2. договору, щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 6 грн. з ПДВ за 1 кв. м. приміщення.

Пунктом 3.1. договору оренди сторони погодили, що приміщення передається в користування за рахунок проведення Орендарем за власні кошти наступних робіт в бойлерній та підвальному приміщенні будинку:

- заміна покрівлі новим руберойдом, площа покрівлі становитиме 100 кв.м;

- відновлення електропроводки та освітлення;

- ремонт та заміна водяних насосів гарячого водопостачання;

- ремонт електророзподільного щита;

- заміна вентилів водопостачання;

- заміна теплоізоляції труб гарячого водопостачання та опалення.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що він укладений терміном з 01.03.2011 року по 01.03.2030 року.

01.03.2011 року сторони підписали Акт прийому-передачі приміщення, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення №№15, 17, 20, 21, розташовані в підвалі будинку по вулиці Солом'янській №6-в, загальною площею 66,3 кв.м.

Листом №3 від 10.10.2011 р. МПП "Любисток" повідомило ЖБК "Юність-2" про виконання робіт з ремонту приміщення, вартість яких склала 92 000,00 грн, та просило погодити залік вказаної суми в рахунок орендних платежів.

ЖБК "Юність-2" було погоджено здійснення такого заліку, що підтверджується відповідною резолюцією на вказаному листі.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача, що наявні в матеріалах докази не свідчать про проведення робіт в ЖБК Юність -2 , оскільки, останні не містять належних та допустимих доказів, що матеріали купувались та використовувались саме для позивача,

Договір оренди від 01.03.2011 року №№01/03 виконувався, тобто відповідач фактично отримав в користування орендоване приміщення, користувався ним та сплачував за нього орендну плату.

Факт користування відповідачем орендованим приміщенням за договором №01/03 від 01.03.2013 року сторонами у справі визнається. Більше того, передання майна орендарю відбулось за актом прийому-передачі приміщення від 01.03.2011 року.

За таких обставин, вважати договір (який фактично виконувався), як неукладений, не може мати місце, а відтак зазначені твердження позивача, що позивач жодних договорів із відповідачем не укладав, спростовуються фактичними обставинами, є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Враховуючи наведене, договір оренди №01/03 від 01.03.2011 року підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з вказаного договору оренди №01/03 від 01.03.2011 року, вимоги закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди окремої частини капітальної споруди, укладеного на строк 19 років, відповідачем дотримано не було.

Так, відповідачем не доведено вчинення будь - яких дій на здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного правочину,

Таким чином, сторонами було укладено спірний договір з порушенням вимог законодавства щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації, що є підставою для визнання його нікчемним.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що договір оренди є нікчемним і не підлягав виконанню Житлово-будівельним кооперативом Юність 2 .

При цьому, Київський апеляційний господарський твердження скаржника, що засновником і директором відповідача є ОСОБА_1, який одночасно будучи головою правління позивача (ЖБК Юність - 2 фактично сам із собою уклав спірний договір оренди - вважає таким, що не впливає на правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належний доказ проведення ремонтних робіт лист №3 від 10.10.2011 року, яким МПП "Любисток" повідомило ЖБК "Юність-2" про виконання робіт з ремонту приміщення, вартість яких склала 92 000,00 грн, та просило погодити залік вказаної суми в рахунок орендних платежів. ЖБК "Юність-2" було погоджено здійснення такого заліку, що підтверджується відповідною резолюцією на вказаному листі.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене та враховуючи, що договір оренди від 01.03.2011 року №01/03 як встановлено судом вище є нікчемним колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 32914,74 грн заборгованості, 3091,35 грн пені, 3322,61 грн 3% річних та 375,40 грн. інфляційних втрат.

Зазначені вимоги ґрунтуються саме на нормах нікчемного договору. З цих же мотивів суд вважає необґрунтованими посилання на факт розірвання договору оренди.

Вимоги про виселення МПП "Любисток" з нежитлових приміщень загальною площею 66,3 кв.м. підлягають задоволенню враховуючи враховуючи відсутність правової підстави зайняття відповідачем зазначеного приміщення.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6500,00 грн витрат позивача на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції.

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 00039 від 28.07.2017 року, укладеного між ЖБК "Юність - 2" та адвокатом;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3765 від 25.06.2006 року;

- копію квитанції про оплату правової допомоги за договором в розмірі 6500,00 грн від 28.07.207 року;

- копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України,

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартості витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів вважає заперечення скаржника щодо нікчемності договору оренди від 01.03.2011 року та витрат на правову допомогу, викладені у апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в цих частинах. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у даній справі, враховуючи норми п. 4 ч. 1 ст. 275 та ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підлягає частковому скасуванню. Апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволенню апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі №910/21570/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 66,3 кв. м. та витрат по оплаті правової допомоги адвоката, прийняти в цих частинах нове рішення, яким -

Усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 6-В шляхом виселення Малого приватного підприємства "Любисток" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19; код ЄДРПОУ 21587452) з нежитлових приміщень загальною площею 66,3 кв.м. розташованих в підвальному приміщенні будинку №6-в по вулиці Солом'янській у м. Києві.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Любисток" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19; код ЄДРПОУ 21587452) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 6-в; код ЄДРПОУ 22868615) 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн 00 коп. витрат по оплаті правової допомоги адвоката.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволенню апеляційних вимог.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Любисток" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19; код ЄДРПОУ 21587452) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 6-в; код ЄДРПОУ 22868615) 1625, 00 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять ) грн 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/21570/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 04.07.2018 року.