Рішення

від 01.06.2018 по справі 389/421/18

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.06.2018

Провадження №2/389/157/18

ЄУН 389/421/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Тьор Є.М.,

при секретарі - Пахуті Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, Трепівська сільська рада, за межами населеного пункту у власність (шляхом безоплатної передачі) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Також просить суд зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передати її у його власність. Просив суд, відшкодувати за рахунок відповідача сплачений судовий збір.

Вимоги обгрунтовано тим, що 10.11.2016р. він, як учасник антитерористичної операції, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0 га ріллі із земель державної власності на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, який був йому наданий відповідачем згідно з наказом №11-12021/14-16-СГ від 02.12.2016р.. На виконання вказаного наказу ним було замовлено та виготовлено відповідний проект землеустрою.

Після виготовлення проекту землеустрою та надання на погодження, позивачу було відмовлено у його погодженні з посиланням на певні зауваження. Після усунення зазначених недоліків, позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою щодо затвердження проекту землеустрою. Однак, знову отримав відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з посиланням на нові обставини. Після чого, втретє звернувшись до відповідача, листом від 24 січня 2018 року за вих. № Г-206/0-291/0/17-18 отримав відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з посиланням лише на одне зауваження, якого до речі не було у всіх попередніх листах відповідача, а саме: документацію із землеустрою оформити згідно вимог статті 22 Закону України Про державний земельний кадастр .

Позивач вважає відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою, викладену у листі №П-206/0-291/0/17-18 від 24.01.2018р. незаконною, тому вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву за вх. №6496/18 від 17.05.2018р., в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву за вх. №6994/18 від 29.05.2018р., в якій просив суд розглянути справу у відсутність представника управління. Крім того, у відзиві на позовну заяву за вх. №4136/18 від 29.03.2018р., зазначив, що поданий на затвердження позивачем проект, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути затвердженим. Таким чином, вважають відмову в затвердженні проекту землеустрою законною, обгрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. Просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0 га ріллі із земель державної власності на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру №11-12021/14-16-СГ від 02.12.2016р. позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

В подальшому розроблений проект землеустрою пройшов погодження відповідно до ст. 186-1 ЗК України, підтвердженням чого є висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №6733/82-17 від 21.08.2017р..

25.10.2017р. державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію земельних ділянок, площею 0,4814 гектарів з присвоєнням кадастрового номеру 3522287400:02:000:5312 та площею 1,5186 гектарів з присвоєнням кадастрового номеру 3522287400:02:000:5311.

Погоджений проект землеустрою позивачем був поданий відповідачу на затвердження та передачу земельної ділянки у власність, однак листом № Г-21638/0-15328/0/6-17 від 14.11.2017р. відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що проект не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: матеріали встановлення межових знаків привести у відповідність до п.3.2 та додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010р. №376; кадастровий план земельної ділянки оформити відповідно до статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр , зокрема доповнити інформацією про наявність (відсутність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, узгодити відомості щодо суміжних землевласників (землекористувачів) з даними Державного земельного кадаструта погодити межі земельної ділянки (кадастровий номер 3522287400:02:000:5312).

Після цього, 21.11.2017р. позивачем знову подано заяву відповідачу про затвердження проекту землеустрою.

Однак, листом № Г-22631/0-16112/0/6-17 від 07.12.2017р. відповідач повторно відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема матеріали геодизичних вишукувань та землевпорядного проектування привести у відповідність до ст.50 Закону України Про землеустрій , а саме: долучити відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до п.6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових хйомок, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 13.07.1998 №1075 та підпункту 8 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 14.01.2015р. №15, ст. 18 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність . Також даним листом зазначено, що не усунуто зауваження до проекту землеустрою, зазначені у листі Головного управління від 14.11.2017р. № Г-21638/0-15328/0/6-17.

Після цього, позивач усунув всі вказані в листі відповідача від 07.12.2017р. зауваження та 12.01.2018р. втретє подав заяву відповідачу про затвердження проекту землеустрою.

Однак, листом № Г-206/0-291/0/17-18 від 24.01.2018р. відповідач знову відмовив у затвердженні проекту землеустрою з посиланням лише на одне зауваження, якого не було у всіх попередніх листах відповідача, зокрема на те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема документацію із землеустрою оформити згідно вимог ст.22 Закону України Про Державний земельний кадастр . Таким чином, вказаним листом відповідач підтвердив той факт, що всі попередні зауваження до проекту землеустрою були усунуті позивачем.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст.25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надавався проект землеустрою, який містить усі складові, передбачені ст.50 Закону України Про землеустрій , однак, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою у встановлений законом строк не було прийнято рішення про затвердження цього проекту.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Фактично відповідачем своїми листами № Г-21638/0-15328/0/6-17 від 14.11.2017р., № Г-22631/0-16112/0/6-17 від 07.12.2017р. та № Г-206/0-291/0/17-18 від 24.01.2018р. було відмовлено позивачу у затвердженні наданого ним проекту землеустрою в тому вигляді, в якому він був наданий.

Згідно ч.10 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 11 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відмовивши позивачу у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність, відповідач порушив вимоги ч.9 ст.118 Земельного кодексу України.

Так, у листах № Г-21638/0-15328/0/6-17 від 14.11.2017р. та № Г-22631/0-16112/0/6-17 від 07.12.2017р. відповідачем зазначено, що матеріали встановлення межових знаків не приведені у відповідність до п.3.2 та додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010р. №376; кадастровий план земельної ділянки не оформлений відповідно до статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр , зокрема відсутня інформація про наявність (відсутність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, не узгоджено відомості щодо суміжних землевласників (землекористувачів) з даними Державного земельного кадаструта погодити межі земельної ділянки (кадастровий номер 3522287400:02:000:5312); проект землеустрою не відповідає вимогам ст.50 Закону України Про землеустрій , зокрема не долучено відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до п.6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових хйомок, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 13.07.1998 №1075 та підпункту 8 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 14.01.2015р. №15, ст. 18 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , а тому немає підстав для задоволення заяв позивача.

На виконання зазначених вимог позивачем були усунуті всі зазначені відповідачем у своїх листах недоліки.

Однак, листом № № Г-206/0-291/0/17-18 від 24.01.2018р. відповідачем фактично було відмовлено позивачу у затвердженні наданого ним проекту землеустрою вже з іншої причини та вказано інший недолік, зокрема невідповідність проекту землеустрою вимогам вимог ст.22 Закону України Про Державний земельний кадастр .

Відтак, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_3 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням того, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з одного і того ж питання щодо затвердження проекту землеустрою, однак, отримував формальні відмови в його затвердженні, при цьому, посилання відповідача лише на нормативно-правовий акт не є належним способом донесення своїх вимог.

Таким чином, відмова Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, Трепівська сільська рада, за межами населеного пункту у власність (шляхом безоплатної передачі) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, є незаконною.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України Про землеустрій , а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

З приводу твердження відповідача щодо дискреційних повноваження суд зазначає , що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність позивачу земельної ділянки , суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не розглянуло клопотання позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовило у затвердженні проекту землеустрою, у суду немає підстав для зобов'язання останнього затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що така позовна вимога не відповідає вимогам законодавства в частині порушення виключних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19 березня 2010 року, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, викладеної у листі № Г-206/0-291/0/17-18 від 24.01.2018р., порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявами має бути відновлено у такий спосіб, який би дійсно захистив порушене право та інтерес позивача, а також вирішив спір, а саме шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути ці заяви та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача до стягнення підлягає понесений ним та документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 50% .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 81, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, викладену у листі № Г-206/0-291/0/17-18 від 24 січня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.15 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місце знаходження: вул.Академіка Корольова,26, м.Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767636.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4