Рішення

від 26.06.2018 по справі 510/224/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/825/18

Справа № 510/224/18

26.06.2018 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарях Міхайліченко В.О., Бєлосевич Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /третя особа - Ренійська районна державна нотаріальна контора Одеської області/ про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації речового права та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача /третя особа - Ренійська районна державна нотаріальна контора Одеської області/ про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації речового права та визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2005 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

- земельну ділянку, яка належала померлому на підставі держаного акту про право власності на земельну ділянку серія ІІ-ОД № 060061, кадастровий номер земельної ділянки - 5124110100:01003:0088 (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки - 7,0293 га;

- на сертифікат про право на майновій пай серія ОТК №061.

За життя померлий ОСОБА_3 не склав заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги є відповідач - син померлого ОСОБА_2

Позивач відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки на день смерті ОСОБА_3 вона постійно проживала разом з ним, допомагала, доглядала за господарством, про відмову від спадщини не заявляла, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України. За життя ОСОБА_3 постійно запевняв ОСОБА_1, що вона є його спадкоємцем, крім того він мав намір посвідчити заповіт на її ім'я, однак через хворобу не встиг це зробити.

Через деякий час позивач звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 16 січня 2018 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що 21 травня 2006 року вже будо видане свідоцтво на спадщину за законом на за реєстром № 1630 на ім'я ОСОБА_2, спадкова справ № 177/05.

Однак, позивач вважає що відповідач неправомірно отримав дане свідоцтво, оскільки не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців на майно померлого.

Позивач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі, про місце, дату та час слухання справи сповіщалася.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 до судового засідання з'явилася, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що він дійсно не заперечує проти визнання недійсним отриманого їм свідоцтва на право на спадщину за законом від 21 червня 2006 року, реєстр № 1630, не заперечує проти скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за позивачем - ОСОБА_1, зазначив, що він розуміє правові наслідки вказаних дії та не заперечує проти їх настання.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, 01 січня 2005 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

- земельну ділянку, яка належала померлому на підставі держаного акту про право власності на земельну ділянку серія ІІ-ОД № 060061, кадастровий номер земельної ділянки - 5124110100:01003:0088 (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки - 7,0293 га;

- на сертифікат про право на майновій пай серія ОТК №061.

За життя померлий ОСОБА_3 не склав заповідальне розпорядження, а тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги є відповідач - син померлого ОСОБА_2

Позивач відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки на день смерті ОСОБА_3 вона постійно проживала разом з ним, допомагала, доглядала за господарством, про відмову від спадщини не заявляла, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України. За життя ОСОБА_3 постійно запевняв ОСОБА_1, що вона є його спадкоємцем, крім того він мав намір посвідчити заповіт на її ім'я, однак через хворобу не встиг це зробити.

Через деякий час позивач звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 16 січня 2018 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що 21 травня 2006 року вже будо видане свідоцтво на спадщину за законом на за реєстром № 1630 на ім'я ОСОБА_2, спадкова справ № 177/05.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України встановлена диспозитивність цивільного судочинства та зазначається, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На сьогоднішній день позивач продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою, обробляє її, сплачує податки. Тобто вона є фактичним володільцем вказаного майна. Крім того, оригінал державного акту на право приватної власності на землю знаходиться у неї.

Відповідач не вимагає повернення земельної ділянки, не висуває позивачу будь-яких вимог щодо фактичного володіння нею спадковим майном.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_2 запевнив суд, що він не заперечує проти вимог позивача та дійсно розуміє правові наслідки їх задоволення, також відповідач пояснив суду, що не хоче бути власником спадкового майна після смерті батька та вважає ОСОБА_5 єдиною власницею даного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на спадкове майно.

Згідно вимог ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також, враховуючі факти встановлені у судовому засіданні, особисту думку та бажання відповідача, суд вважає за необхідним скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2

Частиною 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 20 січня 2005 року за № 2375/ІV, державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб від 02.04.2013 року № 607/5, передбачено, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводиться у випадках подання рішення суду, що набуло законної сили.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала суду копії документів, які підтверджують право власності та видавалися на ім'я померлого ОСОБА_3, відповідач у судовому засіданні підтвердив факт сумісного проживання позивача та померлого, а також визнав її єдиним правомірним власником спадкового майна.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов має бути задоволено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /третя особа - Ренійська районна державна нотаріальна контора Одеської області/ про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації речового права та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 червня 2006 року, реєстр № 1630, згідно якого ОСОБА_2 визнано спадкоємцем земельної ділянки площею 7,0293 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124110100:01:003:0088 (за межами населеного пункту).

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5124110100:01:003:0088, площею 7,0293 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (за межами населеного пункту) за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) право власності на земельну ділянку площею 7,0293 га, кадастровий номер 5124110100:01:003:0088 (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, масив №1, ділянка № 13.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) право власності на сертифікат про право на майновий пай серії ОТК №061.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова