Рішення

від 03.07.2018 по справі 910/7253/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа № 910/7253/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

за позовом дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Форто"

про стягнення 149 719,99 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Форто" про стягнення 149 719, 99 грн., у тому числі: 126 245, 73 грн. - основного боргу, 9 844, 34 грн. - інфляційні втрати, 5 081, 40 грн. - 5 % річних, 8 548, 52 грн. - пеня.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7253/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 03.07.2018.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач, в судове засідання 03.07.2018 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0815876 4.

Відповідач, в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0743490 9.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Форто" (відповідач) 03.01.2017 укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 211491/Е, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2017 році природний газ в об'ємах і порядку, передбачених договором, а останній прийняти та своєчасно оплатити позивачу вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу становить 11, 9 тис.куб.м.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору відповідно до пункту 10.1 сторони встановили з дати підписання до 31.12.2017 в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Сторонами у справі, 29.12.2017 укладено додаткову угоду до договору № 211491/Е від 03.01.2017, відповідно до якої сторони погодили плановий об'єм постачання газу на 2018 рік та встановили - 11, 9 тис.куб.м. Крім того, пункт 10.1 договору виклали в наступній редакції: договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

За умовами пункту 1.3 договору № 211491/Е від 03.01.2017 передача газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів відповідача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Відповідно до пункту 2.7 договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті відповідачем, підтверджується підписаним позивачем та відповідачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

На виконання умов договору № 211491/Е від 03.01.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв послуги з постачання природного газу загальною вартістю 295 260, 84 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 31.01.2017 на суму 43 693, 01 грн., від 28.02.2017 на суму 82 304, 72 грн., від 31.03.2017 на суму 12 784, 67 грн., від 31.12.2017 на суму 31 401, 13 грн., від 31.01.2018 на суму 40 803, 11 грн., від 28.02.2018 на суму 41 502, 06 грн., від 31.03.2018 на суму 43 772, 14 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

За умовами пункту 4.6 договору оплата вартості газу здійснюється відповідачем в наступному порядку: оплата вартості планового об'єму поставки газу здійснюється відповідачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100 % попередньої оплати планового об'єму постачання газу, визначеного в пункті 1.2 договору. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об'єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати відповідачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується позивачем в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду, відповідач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок позивача.

Втім, всупереч умов договору № 211491/Е від 03.01.2017, відповідач у повному обсязі не сплатив вартість отриманих послуг з постачання природного газу, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 126 245, 73 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт надання позивачем послуг з постачання природного газу та отримання їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 126 245, 73 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору № 211491/Е від 03.01.2017 у разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує на користь позивача крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення 8 548, 52 грн. - пені (період з 11.01.2018 по 24.05.2018 окремо по кожному акту та з урахуванням часткової оплати) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно позовної заяви, позивач, посилаючись на приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України заявив вимоги про стягнення 9 844, 34 грн. - інфляційних втрат та 5 081, 40 грн. - 5 % річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає, що зазначену позовну вимогу обгрунтованою.

З урахуванням наведеного, вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 844, 34 грн. (період з 01.03.2017 по 31.03.2018 окремо по кожному акту) підлягає задоволенню.

Оскільки умовами договору № 211491/Е від 03.01.2017 розмір відсотків за порушення грошового зобов'язання не встановлений, судом, з урахуванням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, здійснено перерахунок в частині стягнення не 5 % річних, а 3 % річних. Таким чином, судом встановлено, що вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 3 461, 33 грн. (період з 11.02.2017 по 24.05.2018 окремо по кожному акту та з урахуванням часткової оплати).

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Форто" про стягнення 149 719,99 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Форто" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19, офіс 2, ідентифікаційний код 34239593) на користь дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 4-Б, ідентифікаційний код 39835779) 126 245 (сто двадцять шість тисяч двісті сорок п'ять) грн. 73 коп. - основного боргу, 9 844 (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 34 коп. - інфляційні втрати, 3 461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 33 коп. - 3 % річних, 8 548 (вісім тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 52 коп. - пеня та 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 03.07.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк