Рішення

від 26.06.2018 по справі 916/633/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/633/18

Господарський суд Одеської області у складі: судді Волкова Р.В.

секретар судового засідання - Кришталь Д.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" (01013, м. Київ, вул.Набережно-Печерська дорога,2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемакс Лайн" (65085, м.Одеса, вул.Моторна,4)

про стягнення 15 635,28 грн.;

Представники:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 04.04.2018р. (зареєстрована за вх. № 675/18), у якій просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемакс Лайн" заборгованість за договором поставки № 0802/2017 від 08.02.2017р. у розмірі 15 635,28 грн., з яких 8964,63грн. – основного боргу, 1358,05 грн. - інфляційних нарахувань, 2778,97 грн. –пені, 2533,63грн. - 25% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладений між сторонами договір поставки №0802/2017 від 08.02.2017р., на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати отриманого товару, видаткові накладні №615 від 13.02.2018р. та № 532 від 08.02.2017р., акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2016р. по 27.09.2017р., претензію від 23.02.2018р. № 33, приписи ст.ст.20, 216, 218, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Від позивача до господарського суду Одеської області надійшли клопотання (зареєстроване 04.06.2018р. за вхід. № 10943/18) та (зареєстроване 22.06.2018р. за вхід № 12596/18) в яких просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, відзиву на позовну заяву та заперечень суду не представив, тому справу розглянуто за наявними матеріалами.

У судовому засіданні від 26.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" (далі – Позивач, ТОВ "Авто-Імпорт", Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемакс Лайн" (далі – Відповідач, ТОВ "Лемакс Лайн", Покупець) був укладений договір поставки №0802/2017 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське відання Покупця) визначений цим Договором товар (запасні частини до транспортних засобів, мастильні матеріали, додаткове обладнання), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його (п.1.1 Договору).м т

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару (далі - товар) визначаються у рахунках - фактурах та остаточно узгоджується сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.2.4 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту приймання-передачі товару.

Оплата за товар здійснюється Покупцем в безготівковій формі на підставі виставлених рахунків-фактур Продавця на умовах повної передоплати вартості товару, якщо інше не погоджено сторонами, додатково (п.3.3 Договору). Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п.8.1 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 р.

Позивач на виконання Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 8964,63грн., згідно доданих до матеріалів справи видаткові накладні №615 від 13.02.2018р. на суму 4193,50 грн. (а.с.23) та № 532 від 08.02.2017р. на суму 4771,13 грн. (а.с. 24).

Дослідивши надані о матеріалів справи накладні, суд дійшов до висновку про те, що вони є належними доказами здійснення поставки як за формою оформлення так і за змістом щодо віднесення до виниклих між сторонами відносин.

В свою чергу, відповідач в порушення своїх зобов'язань за поговором не оплатив поставлений товар.

Між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2016р. по 27.09.2017р.

23.02.2018р. позивач на адресу відповідача направив претензію від № 33, з вимогою оплатити борг в строк до 05.03.2018р.

Залишення вказаної претензії без відповіді та задоволення спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області з позовом, в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є договір поставки товару.

При цьому позивачем виконано належним чином взяті на себе обов'язки та поставлено товар, в той час, як відповідач не сплатив отриманий товар на суму 8964,63грн.

Враховуючи наведене, позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 8964,63грн.

Пунктом 6.2 Договору у випадку прострочення оплати товару, Покупець, за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу, за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому Позивачем також заявлено до стягнення 2778,97 грн. пені, згідно доданого до позову розрахунку на суму 4771,13грн. за період з 09.02.2017р. по 30.03.2018р. нараховано -1487,64грн., на суму 4193,00грн. за період 14.02.2017р. по 30.03.2018р. нараховано 1291,33 грн. (а.с.6-7)

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем також нараховано 1358,05 грн. інфляційних нарахувань, з яких 722,81грн. нараховано (за період з 09.02.2017р. до 30.03.2018 р.) на суму боргу 4771,13 грн., 635,24 грн. нараховано (за період з 14.02.2017р. по 30.03.2018р.) на суму 4771,13 грн. (а.с.5-7).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобов'язань повинен сплати за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право, крім стягнення передбачених п. 6.2. суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця 25 (двадцять п'ять) процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до п.6.4 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторін від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно розрахунку 25% річних наданого позивачем (а.с.6-7), на суму 4771,13грн. за період з 09.02.2017р. по 30.03.2018р. (415днів) нараховано - 1356,14грн., а на суму 4193,50 грн. за період з 14.02.2017р. по 30.03.2018р. (410 днів) нараховано – 1177,49грн.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши доданий до позову розрахунок позивача, суд вважає вимоги позивача про стягнення 8964,63грн. – основного боргу, 1358,05 грн. - інфляційних нарахувань, 2778,97 грн. –пені, 2533,63грн. - 25% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193,232 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемакс Лайн" про стягнення 15 635,28 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемакс Лайн" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 4, код ЄДРПОУ 39729894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ 38292683) 8 964/вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири/грн. 63коп. – основного боргу, 2 778/дві тисячі сімсот сімдесят вісім/грн. 97коп. – пені, 1 358/одну тисячу триста п'ятдесят вісім/грн. 05 коп. – інфляційних нарахувань, 2 533/дві тисячі п'ятсот тридцять три/грн. 63коп. – 25% річних, 1 762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/грн. 00коп. -витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 26.06.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 04 липня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков