Постанова

від 03.07.2018 по справі 916/967/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/967/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: Балахмєй Р.А.

Від відповідача: Поштук Я.Є.

Від ГУДКСУ: не з'явився

Від ОСОБА_3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС України

на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2018р., суддя в І інстанції Малярчук І.А., повний текст якого було складено 05.04.2018 року в м. Одесі

у справі № 916/967/17

за позовом: Великомихайлівського районного центру зайнятості

до відповідача: Одеської митниці ДФС України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та ОСОБА_3

про стягнення 21 417,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року Великомихайлівський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 21 417 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що внаслідок поновлення ОСОБА_3 на роботі на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. у справі № 815/5976/14, позивач відповідно до ст. ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" набув право на стягнення з відповідача як роботодавця застрахованої особи грошових коштів, виплачених раніше на користь ОСОБА_3, у розмірі 21 417,33 грн., як сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р.

Одеська митниця ДФС України заперечувала проти позову посилаючись на те, що ухвалою ВАСУ від 15.03.2016р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі № 815/5976/14, якими поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Південної митниці ДФС, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції і станом на теперішній час відсутнє судове рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі. У зв'язку з відсутністю судового рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, відсутні підстави для стягнення з Одеської митниці суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. Крім того, відповідач зазначав, що рішення про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_3 прийнято центром зайнятості з підстав невідвідування названим безробітним територіального органу, а не з підстав поновлення його на роботі. Також, відповідач не погоджувався з нарахуванням позивачем суми відшкодування саме за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р., оскільки ОСОБА_3 поновлено на роботі за наказом від 27.04.2015р. згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р., з цих підстав, відповідач подальші нарахування вважав такими, що спричинені зловживаннями з боку самого звільненого працівника та такими, що підлягають відшкодуванню саме за рахунок останнього. Також, за умови відсутності бюджетних асигнувань на відшкодування таких витрат, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р., у справі №916/967/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості 21417,33грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р. у справі №916/967/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області

За наслідками нового розгляду даної справи господарським судом Одеської області прийнято рішення від 02.04.2018 року, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Одеської митниці ДФС України на користь Великомихайлівського районного центру зайнятості 21417 грн. 33коп. виплаченої допомоги по безробіттю. Cтягнуто з Одеської митниці ДФС України до Державного бюджету України 1600 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду сума виплаченого забезпечення та вартість наданих безробітному соціальних послуг утримуються із роботодавця, а тому, оскільки відповідач у справі є роботодавцем третьої особи, яку за рішенням адміністративного суду поновлено на роботі, то позивач має право на відшкодування на його користь грошових коштів в розмірі 21 417,33 грн. за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця ДФС України звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме: ч. 3 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття"; підпункту 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198; ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п.п. 1, 2, 3, 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_3 працював у Південній митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів та його було звільнено згідно з наказом Південної митниці Міндоходів № 815 від 16.09.2014р., що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 серії БТ-П №2963056.

Персональна картка ОСОБА_3 від 08.10.2014р., витяги із наказів про прийняті рішення по особі від 15.10.2014р., від 22.06.2015р. Великомихайлівського районного центру зайнятості, довідка Південної митниці Міндоходів № 416 від жовтня 2014р., свідчать про надання ОСОБА_3 статусу безробітного та призначення і виплату йому матеріальної допомоги по безробіттю за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. в сумі 21 417,33 грн. Знятий з обліку 22.06.2015 року у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі № 815/5976/14 визнано протиправним та скасовано наказ Південної митниці Міндоходів № 815-О від 16.09.2014р., поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів, стягнуто з Південної митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25867,50грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2017р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі №815/5976/14 скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2017р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наказом Південної митниці Міндоходів №46-о від 27.04.2015р., на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2-15р. у справі №815/5976/14 скасовано наказ Південної митниці Міндоходів від 16.09.2014р. №815 "Про звільнення ОСОБА_3." в частині звільнення ОСОБА_3 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Роздільна" Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст.40 КзПП України, поновлено з 18.09.2014р. ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів.

Великомихайлівський районний центр зайнятості з посиланням на приписи частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" направив Південній митниці претензії від 10.07.2015 та від 07.12.2016 з пропозицією сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 21417,33 грн. безробітному ОСОБА_3, однак листами від 30.07.2015 та 29.12.2016 відповідач повідомив позивача, що під час розгляду адміністративної справи № 815/5976/14 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 не повідомляв про перебування на обліку у центрі зайнятості та про отримання допомоги по безробіттю, постанова у справі № 815/5976/14 скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України та справа направлена на новий розгляд, тобто підстави для повернення спірних коштів на даний час відсутні.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. у справі №815/5976/14 змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р., доповнено резолютивну її частину абзацом другим та третім наступного змісту: визнати протиправним наказ №815-о від 16.09.2014р. про звільнення ОСОБА_3 з 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п.1 ст.40 КЗПП України, поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів, в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. залишено без змін.

Відповідно до п.п. 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Положення абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачають, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно з п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент прийняття відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_3, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов'язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов'язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.

Таким чином, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем було виплачено звільненому відповідачем працівнику ОСОБА_3 допомогу по безробіттю за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. в сумі 21 417,33грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. по справі №815/5976/14 визнано протиправним наказ №815-о від 16.09.2014р. про звільнення ОСОБА_3 з 17.09.2014р. із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів. Так як наказ відповідача про звільнення ОСОБА_3 визнано протиправним, тобто таким, що не відповідає вимогам закону, то згідно ч.4 ст.35, ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування позивачу суми витрат на допомогу по безробіттю, виплаченої ОСОБА_3 Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Великомихайлівським районним центром зайнятості позовних вимог та стягнув з відповідача 21 417,33грн. витрат на допомогу по безробіттю.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно визнав недоведеними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що нарахування та виплата матеріального забезпечення ОСОБА_3 за період з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. спричинена зловживаннями з боку самого звільненого працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано із посиланням на норми матеріального права обов'язок безробітного повідомляти центри зайнятості про стягнення на його користь коштів за час вимушеного прогулу, а також те, що таке стягнення впливає на виплату допомоги по безробіттю, зокрема і на її розмір, а саме: що сума чи розмір допомоги по безробіттю, які виплачуються безробітному, мають бути зменшені на суму коштів, стягнутих в якості плати за час вимушеного прогулу.

Частиною 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" також не передбачено підстав для зменшення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості плати за час вимушеного прогулу.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018р. по справі №910/12913/17, від 22.03.2018р. по справі №914/913/17.

Також, наявні у справі матеріали свідчать про те, що ОСОБА_5 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 14.10.2014р. по 22.06.2015р. Разом з тим, згідно з довідкою Великомихайлівського районного центру зайнятості про доходи ОСОБА_5, остання виплата йому була проведена 21.04.2015 року, а поновлено ОСОБА_5 на посаді наказом Південної митниці Міндоходів від 27.04.2015р. № 46-о. Отже, в період з 27.04.2015р. по 22.06.2016р. ОСОБА_5 не отримував грошового забезпечення, а тому твердження скаржника про порушення судом першої інстанції приписів частини 3 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" є безпідставним.

Недоречними слід визнати доводи скаржника про те, що в кошторисі Одеської митниці не передбачено здійснення видатків на виплату коштів, які зазначені у позові, а тому вимога позивача про стягнення з митниці коштів поза межами бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі, суперечить ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п.п. 1, 2, 3, 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, які підлягають застосуванню.

Колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.08.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2400 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2018 року у справі № 916/967/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.