Рішення

від 04.07.2018 по справі 808/1836/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2018 року Справа № 808/1836/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйвол" (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд.115а, код ЄДРПОУ 38362839)

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2017 №0017651401,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйвол" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.12.2017 №0017651401.

Ухвалою суду від 21.05.2018 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу надано 5-денний термін після отримання вказаної ухвали для усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, в процесі підготовчого провадження у справі призначено підготовче судове засідання по справі на 21.06.2018.

Ухвалою суду від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 21.06.2018. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.06.2018.

26.06.2018 від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Враховуючи клопотання сторін від 26.06.2018, суд на підставі ч.9 ст.205 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві. Зокрема зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Висновки перевіряючих щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Екопродукт-2009", ТОВ "Филти-35", ТОВ "ОСОБА_1 ЛтД", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Зазначено, що перевіряючим під час перевірки були надані всі первинні документи, зазначені контрагенти є реальним сектором економіки та знаходяться на обліку в контролюючих органах, є платниками податків, всі постачальники мають відповідні види діяльності. З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити у повному обсязі та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позов від 15.06.2018. Відповідачем зазначено, що в ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення норм податкового законодавства, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, юридичну дефектність наданих до перевірки первинних документів. Такі висновки зроблені відповідачем на підставі інформації про недоліки у оформленні первинної документації, а подекуди її відсутність на підтвердження задекларованих господарських операцій. У встановлений законодавством термін, керуючись вимогами п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ ГУ ДФС у Запорізькій області було винесене податкове повідомлення - рішення від 22.12.2017 №0017651401. Відтак, прийняте за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйвол" зареєстровано 14.09.2012 в Запорізькому міському управлінні юстиції Запорізької області за адресою: 69039, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, будинок 115-а (а.с.133-134).

Згідно з вимогами п.п.20.1.4 п. 20.1 статті 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.10.2017 № 2683 проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйвол" (код ЄДРПОУ 38362839) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 17.09.2012 по 31.12.2016.

За наслідками перевірки податковим органом складено ОСОБА_2 перевірки №650/08-01-14-01/38362839 від 15.11.2017.

Підприємством подано заперечення на вищевказаний акт перевірки, розглянувши які ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "БУЙВОЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 17.09.2012 по 31.12.2016.

За наслідками перевірки податковим органом складено ОСОБА_2 перевірки №723/08-01-14-01/38362839 від 15.12.2017 (а.с.19-60).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1.п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 в редакції до 2015 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 123 850 грн., у тому числі: за 2014 рік в сумі 123 850 грн.

2.п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 в редакції після 2015 року (із змінами та доповненнями), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 230 012 гри., у тому числі: за 2015рік - 230 012грн.;

3.п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 р. І, п.198.1, п.198.3 ст.198. Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109 639 грн., в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 6 732 грн., за липень 2014 року в сумі 48 207 грн., за жовтень 2015 року в сумі 54 042 грн., за травень 2016 року в сумі 26 грн., за червень 2016 року в сумі 591 грн., за липень 2016 року в сумі 41 грн.

22.12.2017, на підставі ОСОБА_2 перевірки №650/08-01-14-01/38362839 від 15.11.2017 з урахуванням ОСОБА_2 перевірки №723/08-01-14-01/38362839 від 15.12.2017, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Буйвол" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 347699,50 грн., з яких 32162,00 грн. за основним платежем та 23537,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.61).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали акту перевірки, порушення щодо заниження податку на прибуток виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ "Буйвол" з ТОВ "Екопродукт-2009", ТОВ "Филти-35", ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

До таких висновків контролюючий орган дійшов виходячи з того, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального (товарного) характеру у зв'язку із тим, що зміст укладених угод між позивачем та вказаними контрагентами не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

Запорізьким окружним адміністративним судом розглянуто справу 808/130/18 за адміністративним позовом ТОВ "Буйвол" до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 68375,00грн.

Підставою для складання податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.12.2017 була та сама перевірка та посилання перевіряючого на ті самі порушення одного ОСОБА_2 перевірки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі №808/130/18 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 № НОМЕР_2(а.с.62-65).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі № 808/130/18 залишено без змін (а.с.239-242).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 808/130/18, зокрема, встановлено:

"Судом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйвол" мало господарські відносини з ТОВ "Екопродукт-2009", ТОВ "Филти-35", ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Так, між TOB "Буйвол" (Покупець) та TOB "Екопродукт-2009" (Продавець) укладено договори купівлі-продажу № 14042014 від 14.04.2014, № 01072014 від 01.07.2014 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує свиней відкорм (надалі - Товар) в кількості обумовленою у Додатку № 1 котрий є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткові накладні, податкові накладні товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між сторонами підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Крім того, під час розгляду справи у якості свідка було допитано ОСОБА_4, який пояснив, що є директором ПП "Екопродукт -2009". Зазначив, що у перевіряємий період ПП "Екопродукт -2009" укладало з позивачем договори купівлі-продажу свиней, та підтвердив, що поставка товару покупцю дійсно відбувалась.

Також судом було досліджено лист Якимівської районої державної лікарні ветеринарної медицини, адресований директору ПП "Екопродукт -2009" ОСОБА_4, в якому зазначено про видачу ветеринарних свідоцтв тварин (свиней)ТОВ "Буйвол" за заявою ПП "Екопродукт -2009".

Між TOB "Буйвол" (Покупець) та TOB "Филти-35" (Постачальник) укладено договір № 0110/15/2 від 01.10.2015, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткову накладну, рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Між TOB "Буйвол" (Покупець) та TOB "ОСОБА_1 ЛТД" (Постачальник) укладено договір постачання № 7-10/2015 від 07.10.2015.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні.

Між TOB "Буйвол" (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 10/01 від 10.01.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні не складались, оскільки постачальник не є платником ПДВ.

Між TOB "Буйвол" (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 02/15 від 13.02.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні не складались, оскільки постачальник не є платником ПДВ.

Між TOB "Буйвол" (Покупець) та ПП ОСОБА_5 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 10/01-15 від 10.01.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між сторонами підтверджені виписками по рахунку ТОВ "Буйвол".

Транспортування товарів здійснювалось автотранспортом, що використовується ТОВ "Буйвол" на підставі договорів оренди № 03/01-15 від 03.01.2015, № 03/01-15А, укладених між ТОВ "Буйвол" та ОСОБА_3, за якими позивачу надано у користування автомобілі та напівпричепи, що підтверджується наданими позивачем копіями вказаних договорів.

В подальшому товар було реалізовано ПП "М'ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників", ТОВ "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ", ПП "М'ЯСО-ПРОМ", ТОВ "Агроплюспостач", а також використано у господарській діяльності, зокрема, у розведенні великої рогатої худоби, що підтверджується документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст укладених між позивачем та вказаними контрагентами правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що не можливо встановити походження товарів, виписаних ТОВ "Екопродукт-2009", ТОВ "Филти-35", ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на ТОВ "Буйвол".

Суд зауважує, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Суд також звертає увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екопродукт-2009", ТОВ "Филти-35", ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 у перевіряємий період спростовуються наявними в матеріалах справи доказами".

Таким чином, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та безпідставність висновків ОСОБА_2 перевірки вже підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, які досліджені судом в даній справі та які надавалися позивачем при розгляді справи № 808/130/18 (а.с.75-229).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток базуються на невідповідності первинних документів, що підтверджують господарські операції з контрагентами вимогам діючого законодавства України, а саме внаслідок не підтвердження факту придбання/поставки товарів, що на думку суб'єкта владних повноважень свідчить про те, що вказані підприємства виписували первинні документи щодо реалізації товару на адресу ТОВ "Буйвол" без їх реального здійснення.

Разом із тим, відповідачем не заперечується факт наявності у позивача договорів та відповідних первинних документів, не йдеться про те, що контрагентам позивача у перевіряємий період відмінено державну реєстрацію або ці підприємства виключено із обліку у органах ДФС як платників податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв'язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника.

Під час перевірки ревізору був наданий пакет первинної документації на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, а тому висновки контролюючого органу про "нереальність" вказаних господарських операцій, відсутність юридичної сили та доказовості первинних документів є упередженими та хибними.

Тому, при дотриманні позивачем законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів за результатами фактично здійснених господарських операцій, відсутні підстави для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток до сплати в бюджет за 2014 рік на загальну суму 123850,00 грн., за 2015 рік на загальну суму 230012,00 грн.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів та послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

Також, контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 15.11.2017 про відсутність підстав для формування даних податкового обліку за результатом здійснення господарських операцій з контрагентами, спростовані доказами, отриманими в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 №0017651401 прийняте відповідачем не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто не з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч. 2 ст.2 КАС України, відповідно до яких встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Буйвол" та визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5215,48 грн., що підтверджується квитанцією №1Р1729 від 18.05.2018 (а.с.3).

Відтак, судовий збір у розмірі 5215,48 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйвол" (69039, м.Запоріжжя, вул.Українська, 115а, код ЄДРПОУ 38362839) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 22.12.2017 №0017651401, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.12.2017 №0017651401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 347699,50 грн., з яких 324162,00 грн. за основним платежем та 23537,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйвол" (69039, м.Запоріжжя, вул.Українська, 115а, код ЄДРПОУ 38362839) судовий збір у розмірі 5215 (п'ять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.07.2018.

Суддя І.В. Садовий