Рішення

від 03.07.2018 по справі 820/3424/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 р. № 820/3424/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача індексний номер 26378074 від 23.11.2015 року, згідно якого здійснено запис про іпотеку : 12171400 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі відповідного договору купівлі - продажу від 10.09.2013 року, договору про поділ нерухомого майна від 05.12.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2498, він є власником відповідного нерухомого майна - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Коституції, 1. Під час здійснення у місті Харкові відповідних нотаріальних дій щодо іпотеки вказаних належних йому на праві власності приміщень від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 згідно отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Харківська область, місто Харків, Конституції майдан, будинок 1 було з'ясовано, що ще 23.11.2015 року о 11:41:53 год. державним реєстратором ОСОБА_2 в спеціальному розділі було внесено відповідний запис про іпотеку за іпотечним договором від 14.08.2007 року, за яким іпотекодавцем ТОВ Пріоритет - Інтер код ЄДРПО 32826967 було передано в іпотеку нежитлову будівлю за тією ж адресою, що і належні позивачу нежитлові приміщення. Не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання не прибув, в силу ч.11 ст.126 КАС України, є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

З наявних матеріалів справи убачається, що на підставі відповідного договору купівлі- продажу від 10.09.2013 року, договору про поділ нерухомого майна від 05.12.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2498, позивач є власником відповідного нерухомого майна - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, 1.

23.11.2015 року відповідачем, державним реєстратором ОСОБА_2, було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 26378074, згідно якого, в спеціальному розділі було внесено відповідний запис про іпотеку, номер запису про іпотеку: 12171400, за іпотечним договором від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1, за яким, іпотекодавцем ТОВ Пріоритет - Інтер код ЄДРПО 32826967 було передано в іпотеку нежитлову будівлю за тією ж адресою, що і належні позивачу нежитлові приміщення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

По суді позову суд зазначає, що правовідносини, з приводу яких подано позов врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення ), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.2 Закону України державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст.15 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з положеннями п.1 та п.2 ч.2 ст.9 Закону, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно положень статті 11 Закону Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 3 ч.1 ст. 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет відповідності вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, розглядом справи встановлено, що відповідно до картки прийому заяви № 26371858 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до відповідача була подана ОСОБА_4.

До вказаної заяви доданий паспорт громадянина України та в якості доказу повноважень на представництво - довіреність, серія та номер б/н від 03.11.2015 року, видавник: публічне акціонерне товариство ОТП Банк .

Дослідженням змісту вказаної довіреності встановлено, що така підписана начальником управління збору та врегулювання кредитів ПАТ ОТП Банк ОСОБА_5 та начальником управління по врегулюванню корпоративних кредитів ПАТ ОТП Банк ОСОБА_6 Однак, не надано доказів, які б підтверджували повноваження вищевказаних осіб на підписання довіреностей від імені ПАТ ОТП Банк .

Суд зазначає, що, як свідчить зміст наданої довіреності, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діють на підставі нотаріально посвідчених довіреностей. Таким чином, якщо надана ОСОБА_4 довіреність видана в порядку передоручення, то відповідно ч.2 ст. 245 ЦК України така довіреність мала бути посвідчена теж нотаріально.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не надано відповідачу належних документів на підтвердження його повноважень як представника ПАТ ОТП Банк , а тому, він є неналежною особою.

До аналогічних висновків дійшов Харківський апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 13.09.2016 року по справі № 5023/6820/11, господарський суд Харківської області в ухвалі від 12.12.2016 року по справі № 5023/6820/11, а також Вищий господарський суд України в ухвалі від 05.09.2016 року у справі №5023/6820/11.

Відповідно до вказаних судових рішень, що набрали законної сили та є обов'язковими убачається, що вказаними судовими інстанціями була досліджена довіреність представлена ОСОБА_4, як представником ПАТ ОТП Банк та встановлена відсутність повноважень ОСОБА_4 на представництво вказаного товариства, тобто, довіреність, що підписана начальником управління збору та врегулювання кредитів ПАТ ОТП Банк ОСОБА_5 та начальником управління по врегулюванню корпоративних кредитів ПАТ ОТП Банк ОСОБА_6 не є належним доказом таких повноважень з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували повноваження вказаних осіб на підписання довіреності заявника, а також, з огляду на відсутність нотаріального посвідчення такої довіреності в порядку передоручення за довіреностями, що були посвідчені нотаріально.

Так згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Далі суд зазначає, що пунктом 5-5 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Так згідно п.9 статті 15 вказаного Закону України державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Також згідно статті 16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Згідно статті 46-1 Закону України Про нотаріат Нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року у справі №К/800/66279/13 (реєстраційний номер в ЄДРСР 42627401) та від 02 лютого 2016 у справі №К/800/44973/15 (реєстраційний номер в ЄДРСР 55514131).

Як свідчать обставини справи, у межах спірних правовідносин відповідач - державний реєстратор ОСОБА_2 зареєстрував право іпотеки за ПАТ ОТП Банк , однак не є нотаріусом та не вчиняв будь-яких нотаріальних дій щодо відповідного об'єкта нерухомого майна.

У свою чергу іпотечний договір від 14 серпня 2007 року, укладений між ЗАТ ОТП Банк та ТОВ Пріоритет - інтер , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, яка, відповідно до наданих позивачем відомостей з реєстру приватних нотаріусів України, не зупиняла свою нотаріальну діяльність.

Таким чином, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана до неналежного державного реєстратора, а відповідач не мав повноважень приймати оскаржуване рішення.

Також суд зазначає, що згідно пункту 5-2, ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до наданих документів та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію індексний номер: 26378074 від 23.11.2015 року відповідне нерухоме майно за вказаною державним реєстратором адресою не знаходилось у власності іпотекодавця, тобто у власності ТОВ Пріоритет Інтер , а знаходилось у власності позивача та інших осіб, також були зареєстровані відповідні обтяження за вказаною адресою станом на 23.11.2015 року.

Як свідчать матеріали справи рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року, яке набуло чинності, у справі №27/22 (колегія суддів у складі головуючого судді ДідиченкоМ. А. суддів Пригунової А.Б. Гулевець О.В., повний текст підписано 29.05.2012 року) за позовом ПАТ ОТП Банк до ТОВ Пріоритет-інтер , ТОВ Фарватер Інвест , ТОВ Рент центр , ТОВ Юридична компанія Амстердам , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, м. Конституції, 1 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Дане рішення набрало законної сили.

Також рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року по справі № 922/4889/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бринцев О.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Макаренко О.В.) в задоволені позову відмовлено повністю. Предметом позову по вказаним господарським справам було звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1, а саме на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 1

При цьому згідно вказаного рішення , яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрало законної сили, судом встановлено, що згідно статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

Статтями 20 та 21 вказаного Закону України передбачено, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Статтею 25 Закону визначено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт.

Згідно листа - відповіді державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ХМНО від 27.05.014 року № 109/01-30, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, м-н Коституції, 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; пятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м. відкрито розділ № 137212963101, який в теперішній час закрито.

Отже, наведене свідчить про відсутність існування зазначених в позовній заяві спірних нежитлових приміщень, як предмету нерухомості, який може бути об'єктом правочинів, зокрема договору іпотеки, а також позову, рішення суду та в решті об'єктом права власності.

За таких обставин задоволення позову означало б звернення стягнення на майно, якого не існує в природі, що є неможливим .

Відтак, вищевикладені факти та обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач здійснив державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, зокрема іпотеки, за відсутності державної реєстрації права власності та за відсутності взагалі такого майна в натурі.

Отже проведення відповідачем державної реєстрації прав та їх обтяжень здійснене за відсутності правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем вимог положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при прийнятті оскаржуваного рішення та проведенні реєстраційних дій.

За наведених обставин, рішення відповідача Державного реєстратора ОСОБА_2 реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 26378074 від 23.11.2015 року, згідно якого здійснено реєстрацію іпотеки - номер запису про іпотеку: 12171400 (спеціальний розділ) є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо суд вважає зазначити наступне.

Згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16), суд дійшов висновку, що спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У той же час, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Всі доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Леваневського. б. 9, кв. 76,м. Київ, ІПН НОМЕР_1) до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (пр. Московський, буд. 96-А,м. Харків,61068) про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження - задовольнити.

Скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 індексний номер 26378074 від 23.11.2015 року, згідно якого здійснено запис про іпотеку : 12171400

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 липня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.