Постанова

від 03.07.2018 по справі 826/5225/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5225/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року (повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РБСА до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

30 березня 2017 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2016 № 0026091201 та від 15.03.2016 № 0026101201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого вирішення спору по суті. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки ТОВ "РБСА" подає уточнюючі розрахунки по декларації за 2012 рік, сплачує податкові зобов'язання частинами та несвоєчасно, а тому останньому правомірно автоматично нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що висновки акту камеральної перевірки від 15.03.2016 № 1610/26-52-12-01-14-21486550 та винесеними на їх підставі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, якими позивача зобов'язано сплатити штраф за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання є протиправними з огляду на відсутність заборгованості по сплаті податкових зобов'язань.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача щодо своєчасної сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2016 року № 1610/26-52-12-01-14-21486550, в якому зафіксовано порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме, положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ:

За 2012 рік:

1) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 1, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 31.10.2012 р.;

2) уточнюючий документ від 01.12.2012 р. № 9075697084, кількість днів затримки 717, граничний термін сплати 19.11.2014 р.;

3) уточнюючий документ від 01.12.2012 р. № 9075697084, кількість днів затримки 662, граничний термін сплати 25.09.2014 р.;

4) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 663, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 25.07.2014 р.;

5) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 598, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено - 22.05.2012 р.;

6) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 545, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 28.0.2014 р.;

7) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 503, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 17.03.2014 р.;

8) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 479, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 21.02.2014 р.;

9) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 444, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 17.01.2014 р.;

10) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 415, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 19.12.2013 р.;

11) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р., кількість днів затримки 394, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 28.11.2013 р.;

12) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 353, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 18.10.2013 р.;

13) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 328, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 23.09.2013 р.;

14) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 294, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 20.08.2013 р.;

15) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 147, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 26.03.2013 р.;

16) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 141, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 20.03.2013 р.;

17) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 114, граничний термін сплати 30.10.2012 р., сплачено 21.02.2013 р.;

18) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 84, граничний строк сплати 30.10.2012 р., сплачено 22.01.2013 р.;

19) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 55, граничний строк сплати 30.10.2012 р., сплачено 24.12.2012 р.;

20) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 34, граничний строк сплати 30.10.2012 р., сплачено 03.12.2012 р.;

21) уточнюючий розрахунок від 22.10.2012 р. № 9065238036, кількість днів затримки 31, граничний строк сплати 30.10.2012 р., сплачено 30.11.2012 р.;

за 2013 рік:

1) податкова декларація від 18.02.2013 р. № 9007979544, кількість днів затримки 666, граничний термін сплати 30.03.2013 р., сплачено 29.12.2014 р.;

2) декларація від 18.01.2013 р. № 9085299910, кількість днів затримки 658, граничний термін сплати 30.01.2013 р., сплачено 19.11.2014 р.;

3) податкова декларація від 19.03.2013 р. № 9014284756, кількість днів затримки 638, граничний термін сплати 30.04.2013 р., сплачено 29.12.2014 р.;

4) податкова декларація від 18.12.2013 р. № 9007979544, кількість днів затримки 626, граничний термін сплати 30.03.2013 р., фактично сплачено 19.12.2014 р.;

5) податкова декларація від 20.09.2013 р. № 9058980435, кількість днів затримки 485, граничний термін сплати 30.09.2013 р., сплачено 28.01.2015 р.;

6) податкова декларація від 20.09.2013 р. № 9058980435, кількість днів затримки 455, граничний термін сплати 30.09.2013 р., сплачено 29.12.2014 р.;

7) податкова декларація від 17.10.2013 р. № 9065754940, кількість днів затримки 455, граничний термін сплати 30.10.2013 р., сплачено 28.01.2015 р.;

8) податкова декларація від 20.11.2013 р. № 9074972946, кількість днів затримки 423, граничний термін сплати 30.11.2013 р., сплачено 28.01.2015 р.;

9) податкова декларація від 20.11.2013 р. № 9074972946, кількість днів затримки 423, граничний термін сплати 30.11.2013 р., сплачено 28.01.2015 р.;

10) податкова декларація від 18.12.2013 р. № 9081703599, кількість днів затримки 394, граничний термін сплати 30.12.2013 р., сплачено 28.01.2015 р.

За 2014 рік:

1) податкова декларація від 12.09.2014 р. № 9052407815, граний термін сплати 30.09.2014 р., сплачено 25.11.2015 р.;

2) податкова декларація від 12.09.2014 р. № 9052407815, кількість днів затримки 363, граничний термін сплати 30.09.2014 р., сплачено 28.09.2015 р.;

3) податкова декларація від 16.01.2014 р. № 9087447592, кількість днів затримки 363, граничний термін сплати 30.01.2014 р., сплачено 28.01.2015 р.;

4) податкова декларація від 04.07.2014 р. № 9037962446, кількість днів затримки 363, граничний термін сплати 30.07.2014 р., сплачено 28.07.2015 р.;

5) податкова декларація від 04.07.2014 р. № 9037962446, кількість днів затримки 363, граничний термін сплати 30.07.2014 р., сплачено 28.07.2015 р.;

6) податкова декларація від 20.02.2014 р. № 9008849497, кількість днів затримки 332, граничний термін сплати 30.03.2014 р., сплачено 28.01.2015 р.;

7) податкова декларація від 12.08.2014 р. № 9046479253, кількість днів затримки 331, граничний термін сплати 30.09.2014 р., сплачено 28.07.2015 р.;

8) податкова декларація від 13.03.2014 р. № 9012831928, кількість днів затримки 304, граничний термін сплати 30.03.2014 р., сплачено 28.01.2015 р.;

9) податкова декларація від 10.04.2014 р. № 9019240699, кількість 269, граничний термін сплати 30.05.2014 р., сплачено 28.01.2015 р.;

10) податкова декларація від 14.05.2014 р. № 92713386, кількість днів 241, граничний термін сплати 30.06.2014 р.;

11) податкова декларація від 17.06.2014 р. № 9034226672, кількість днів затримки 212, граничний термін сплати 30.06.2014 р.

За 2015 рік:

1) податкова декларація від 16.12.2015 р. № 9254672731, кількість днів затримки 28, граничний термін сплати 27.01.2016 р.

За 2016 рік:

1) податкова декларація від 18.01.2016 р. № 9273415362, кількість днів затримки 27, граничний термін сплати 30.01.2016 р., сплачено 26.02.2016 р.

На підставі зазначеного вище акта відповідачем 15 березня 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 15.03.2016 р. № 0026091201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 17 925,88 грн. з податку на додану вартість;

- від 15.03.2016 р. № 0026101201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 505,12 грн. з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє порушення строку сплати податку на додану вартість, а тому є протиправним застосування санкцій.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо правомірності рішень відповідача щодо визначення платнику податку за затримку сплати сум податкових зобов'язань штрафних санкцій, прийнятих за наслідками камеральної перевірки.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати факт своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань для визначення правомірності та наявності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.126.1. ст.126 Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З зазначеної вище норми вбачається, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання в строки визначені законом. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Апелянт стверджує, що позивач подає уточнюючи розрахунки за 2012 рік, податкові декларації за 2013, 2014, 2015 та 2016 року, однак сплачує визначені в них податкові зобов'язання несвоєчасно.

Так, однією із підстав для застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань податковий орган вказує на факт несвоєчасності сплати товариством зобов'язань за поданим позивачем уточнюючим розрахунком за 2012 рік, а саме: уточнюючим розрахунком до декларації з податку на додану вартість від 22.10.2012 № 9065238036.

Так, пунктом 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Наразі, колегія суддів звертає увагу, що питання наявності заборгованості за уточнюючим розрахунком від 22.10.2012 № 9065238036 вже було предметом судового розгляду.

Так, факт відсутності заборгованості по платежам за уточнюючим розрахунком встановлений рішеннями Окружного адміністративного суду м.Києва по справах № 2а-15916/12/2670 та № 826/1935/13-а.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені вказаними судовими рішеннями обставини не доказуються при розгляді даної адміністративної справи.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати самостійно визначених сум грошових зобов'язань за інші, зазначені в додатку до акту камеральної перевірки (т. 1 а.с. 23.24), періоди, то факт своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями із відмітками банківської установи про проведення платежу (т.1 а.с.29-53).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, платежі за наступними деклараціями зараховувалися не в їх оплату, як зазначено в призначенні платежу у платіжних документах, а в рахунок сплати нарахованої заборгованості та штрафних платежів за уточнюючим розрахунком від 22.10.2012.

При цьому, неправомірне зарахування в оплату платежу по уточнюючому розрахунку за 2012 рік платежів зроблених позивачем в оплату своїх зобов'язань за іншими періодами відбулося внаслідок невиконання відповідачем рішень Окружного адміністративного суду м.Києва по справі № 2а-15916/12/2670 від 11.03.2013 та № 826/1395/13-а від 17.03.2015.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів правомірності прийнятих ним рішень. Апеляційна скарга також не містить обґрунтування правомірності прийняття рішень відповідачем.

В той же час, податкові зобов'язання були сплачені позивачем в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК, відтак у контролюючого органу не було підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за відповідні періоди.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Н.М.Літвіна