Постанова

від 25.06.2018 по справі 821/1900/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/1900/17

Категорія: 8.3.2Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 09 лютого 2018 року у складі суду судді: Василяка Д.К. по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський кооператив імені Леніна (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Херсонській області або відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 09 лютого 2018 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного розгляду від позивача надійшла заява, в якій скориставшись своїм правом на відмову від адміністративного позову на будь-якій стадії провадження, останній відмовився від адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 95659 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23914,75 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року прийнято відмову Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна від адміністративного позову Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 95659 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23914,75 грн.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року в частині задоволення позову Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 95659 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23914,75 грн. - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 95659 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23914,75 грн. - закрити.

Таким чином, спірними залишаються наступні рішення відповідача.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 суд зазначає, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення підприємством пунктів 187.1 ст. 187 ПКУ; 188.1 ст.188ПКУ; 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ; п.201.п.201.4, п.2016, п.201.10-ст. 201 ПКУ; 209.15.1,п.20915 ст. 209 ПКУ, в визначення та нарахування податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість, зокрема в частині завищення податкового кредиту за послугою відповідного зберігання пшениці ПП «Борісфен-Полігранд-Т» , код ЄДРПОУ 33390615.

Перевіряючи особи в ході проведення перевірки дійшли до висновку, що позивачем не підтверджена господарська операція фактичним здійсненням всього на суму 156900 грн. в тому числі-за липень 2016 року на суму ПДВ 666666,67 грн.; за серпень 2016 року на суму ПДВ 90233,00 грн.

Відповідач зазначає, що в результаті перевірки платником не підтверджено фактичне отримання ТОВ «Бериславський зерновий термінал» від ПП «Борісфен- Полігранд-Т» пшениці у кількості 4031,560 тон на зберігання.

В ході розгляду справи встановлено, що між СК ім. Леніна та ПП «Борісфен-Полігранд-Т» від 23.05.2016 р. № 23/05/16. Відповідно до умов договору Поклажодавець передає, Зберігач приймає на відповідальне зберігання на картку ПП "БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т" протягом строку цього договору товар, що визначений у актах приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору. Місце зберігання товару: для виконання умов даного договору та збереження якості, товар переміщено із зернового складу поклажодавця в Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Громівка на термінал ТОВ «Бериславський зерновий термінал» , м. Берислав, вул. 1 Травня, 300. Приймання товару на відповідальне зберігання та повернення здійснюється сторонами за актами приймання-передачі.

До перевірки було надано акт від 23.05.2016 №1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання від 23.05.2016 №23/05/16, де зазначено, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання пшеницю у кількості 4 706,990 м/т.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами, а саме: актами надання послуг на зберігання пшениці, товарно-транспортними накладними, журналами вагарника встановлено, що послуги на зберігання 4 706,99 тон пшениці надано на загальну суму 941 398,00 грн., в т. ч. ПДВ - 156 899,67 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно зі складеними товарно-транспортними накладними та журналом вагарника встановлено, що фактично відвантаження пшениці із складу на зберігання здійснювалось з 23.05.2016 по 16.06.2016. На всіх ТТН зазначено пункт навантаження - с. Громівка, пункт розвантаження - м. Берислав.

23.05.2016 між СК «ім. Леніна» та ПП «Борисфен-Полігранд-Т» було складено та підписано акт прийому - передачі пшениці на відповідальне зберігання.

Враховуючи зазначене, акт прийому-передачі пшениці на відповідальне зберігання складений раніше за завершення операції відвантаження.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Бериславський зерновий термінал» у відповіді на запит повідомив про те, що зерновий термінал прийняв від ПП «Борисфен-Полігранд-Т» 07.06.2016 на зберігання пшеницю у кількості 4037,560 тон, яка знаходилась на орендованому складі на території зернового складу ВАТ «Бериславський зерновий термінал» , за період з 14 по 16 червня було завезено автомобільним транспортом на складське зберігання пшениці у кількості 654,550 тон від ПП «Борисфен-Полігранд-Т» .

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктами 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Так, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абзац 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, до повноважень контролюючого органу входить аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Щодо твердження, що між СК «ім. Леніна» та ПП «Борисфен-Полігранд-Т» 23.05.2016 р. було складено та підписано акт прийому - передачі пшениці на відповідальне зберігання, тобто, раніше за завершення операції відвантаження суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача вказав, що у вказаному акті прийому - передачі допущено помилку у даті його складання.

При цьому суд зазначає, що на підтвердження реальності постачання пшениці позивачем також інші первинні документи: акти надання послуг на зберігання пшениці, товарно - транспорті накладні , журнали вагарника, акт №58 від 15.07.2016 на зберігання пшениці 2000тон на суму 400 000,0 грн. у т.ч. ПДВ 56 666,67 грн., акт №67 від 31.08.2016 на зберігання пшениці 2706,99 тон на суму 541 398 ,0 грн.

Так, перевіркою встановлено, що в журналі вагарника зазначено дати відвантаження, № відвісу, № автомобілів на які здійснено навантаження, вагу -нето, брутто, назва вантажу, призначення вантажу (куди, звідки), № документа (номер ТТН), через кого відправлено ( призвіща водіїв).

Крім того, суд зазначає, що акт прийому-передачі - це первинний документ, який повинен підтверджувати факт відвантаження та факт приймання товару, складається після закінчення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення права на податковий кредит виникає у позивача на підставі фактичного надання послуг зберігання, що передбачено вимогами Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення зберігачем товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Щодо посилання на невизнання податкової накладної ПП «Борісфен-Полігранд-Т» від 06.09.2016 року, суд зазначає, що платник податків не несе відповідальність за зміст податкової накладної складеної його контрагентом.

Згідно п. п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок та можливість суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту існування недоліків у транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операції з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 07.08.2017 року.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в іншій частині задоволення вимог позивача.

Так, п. 3 висновку перевірки встановлено порушення 164.2.5. п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПКУ, пп.170.1.1 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податку доходів в період, що перевірявся, всього у сумі 1 445 273, 12 грн.

Актом перевірки (том 1 а.с. 40) встановлено, що підприємство при розрахунку орендної плати фізичним особам за надання в оренду земельних ділянок, земельних часток (паїв), визначило розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, але не врахований коефіцієнт 1,756. Суд зазначає, що вказаний коефіцієнт встановлено постановою Кабінету міністрів України від 31.10.2011 року № 1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

31 жовтня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1185, згідно з якою з 01 січня 2012 року до показників нормативно-грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01 липня 1995 року (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. Постановою були внесені зміни до пункту 19-1 Методики нормативної грошової оцінки земель.

Згідно пп.164.2.5 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Враховуючи, що підприємство при розрахунку орендної плати фізичним особам за надання в оренду земельних ділянок, земельних часток (паїв), визначило розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, але не врахований коефіцієнт 1,756, відповідач цілком правомірно прийняв податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та №0001601305.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування наведених положень норм матеріального права відповідають правовій позиції Верхового Суду, викладеній зокрема, у поставові від 16.05.2018 року № 525/301/16.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 156900 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39225 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: А.В. Бойко

25 червня 2018 р.