Рішення

від 27.06.2018 по справі 295/6040/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/6040/18

Категорія 54

2/295/2086/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого - судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Зубрицькій Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного університету телекомунікацій про стягнення невиплаченої індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом, де зазначив, що працював у Державному університеті телекомунікацій на посаді начальника юридичного відділу з 01.09.2013 року по 31.08.2015 року.

На час звільнення відповідачем не в повному обсязі сплачено заробітну плату з урахуванням всіх її складових, зокрема не здійснено індексацію за період липня-серпня 2015 року, що ставить 401,58 грн.

Позивач просить стягнути вказаний розмір індексації заробітної плати, при цьому посилається на положення Закону України Про індексацію грошових доходів населення , Порядок проведення індексації грошових доходів населення , затверджених постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Оскільки з вини роботодавця при звільненні йому не було виплачено всі належні суми, на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача 21013,98 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Після відкриття провадженні у справі сторонами подано спільну заяву про затвердження мирової угоди від 23.05.2018 року, відповідно до якої сторони погодили, а відповідач зобов язався виплатити суму заборгованості з індексації заробітної плати за період липень-серпень 2015 року в розмірі 401,58 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4598,42 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року в затвердженні мирової угоди відмовлено з підстав не відповідності умов мирової угоди вимогам законодавства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з явився, надав заяву про можливість слухання справи у відсутності представника.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника юридичного відділу Державного університету телекомунікацій з 01.09.2013 року на підставі наказу № 1-КЖС від зазначеної дати.

Наказом від 18.08.2015 року № 49-КЖС позивача звільнено з посади помічника директора Навчально-наукового підрозділу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій 31.08.2015 року у зв язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

За положеннями ст. 2 Закону України Про оплату парці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок нарахування індексації грошових доходів визначається Порядком

проведення індексації грошових доходів населення , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Довідкою Державного університету телекомунікацій від 14.05.2018 року № 09/427 підтверджено розмір невиплаченої індексації заробітної плати за період липень-серпень 2015 року в сумі 401,58 грн.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За таких обставин права позивача на отримання всіх належних від установи сум при звільненні є порушеними, заявлена вимог у вказаній частині підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітної платою, а тому положення ч.2 ст. 233 КЗпП України про право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, не розповсюджуються на вказані вимоги.

В судовому засіданні на уточнююче запитання суду позивач пояснив, що про не виплату належних йому сум при звільненні він був обізнаний відразу після звільнення. Будь-яких поважних причин пропуску визначеного тримісячного строку для звернення до суду з вимогами про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач не навів. Підстави визнати причини пропуску поважними відсутні.

Суд звертає увагу, що вимоги ч.1 ст. 233 КЗпП України є спеціальними, а тому застосовуються не залежно від заяви сторін про необхідність застосування строків позовної давності.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що вимога про стягнення суми індексації визнана судом обґрунтованою, при цьому позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогою про стягнення заробітної плати на підставі положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , сума судового збору стягується з відповідача на користь держави.

Відшкодування суми судового збору, сплаченої позивачем при зверненні з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, не підлягає до стягнення з відповідача, оскільки у задоволенні вимог у вказаній частині відмовлено.

Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного університету телекомунікацій , ЄДРПОУ 38855349, м. Київ, вул. Солом янська, 7, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ід номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1, суму невиплаченої індексації заробітної плати в розмірі 401,58 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного університету телекомунікацій на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Д.М.Лєдньов