Рішення

від 19.06.2018 по справі 444/624/18

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/624/18

Провадження № 2/444/602/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Жовківського району, 3-тя особа : Жовківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про визнання за ними права власності на нерухоме майно. Свої позовні вимоги, мотивують тим, що 26 вересня 2008 року померла ОСОБА_4. 16 вересня 2015 року померла ОСОБА_5 - мати ОСОБА_1. 02 листопада 2016 року померла ОСОБА_6. 14.01.2017 року помер ОСОБА_7. Після смерті родичів Позивачів залишилося наступне спадкове майно: житловий будинок №6 по вул. Відродження в с. Мокротин Жовківського району Львівської області. Після їх смерті залишився один спадкоємець ОСОБА_1.

Свідченням того, що Позивач є донькою ОСОБА_5 є свідоцтво про народження серія І-СГ № 318376 від 13.03.1997р., де матір ю Позивача значиться ОСОБА_5. Своє прізвище з Ях на Кучма Позивач змінила у зв язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія 1-СГ № 292944 від 17.12.2016р. Свідченням того, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_8 є її свідоцтво про народження від 27.02.1976 р. серія І-СГ 484622. Своє прізвище з Кремінець на Ях змінила у зв язку з одруженням.

Зазначають, що ОСОБА_1 проживала разом з усіма померлими до дати їх до дати його смерті і вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її донька ОСОБА_6.

Крім цього зазначають, що ппісля смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли позивачі з бабцею. Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла ОСОБА_1.

Вказують, що за життя родичі Позивачів права власності на житловий будинок належним чином не зареєстрували. Просять задоволити позов.

Позивачі в судове засідання не з явились, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять такі задоволити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були належно повідомлені. Однак, відповідачем ОСОБА_3 сільською радою, третьою особою Жовківською ДНК надіслано до суду листи про відсутність заперечень проти позовних вимог позивачів та розгляд справи у відсутності їх представників.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

З копії свідоцтва про смерть серія 1-СГ № 146525 від 26.09.2008 р. вбачається , 26 вересня 2008 року померла ОСОБА_4.

Свідоцтвом про смерть серія І-СГ № 397127від 17.09.2015 р. стверджується, 16 вересня 2015 року померла ОСОБА_5.

02 листопада 2016 року померла ОСОБА_6, що вбачається з свідоцтва про смерть серія І-СГ № 439918 від 03.11.2016.

14.01.2017 року помер ОСОБА_7 що стверджується свідоцтвом про смерть серія І-СГ № 452038 від 16.01.2017р.

Після смерті родичів у позивача залишилося наступне спадкове майно: житловий будинок №6 по вул.Відродження в с.Мокротин Жовківського району Львівської області. Після їх смерті залишився один спадкоємець, ОСОБА_1.

Свідченням того, що Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 є свідоцтво про народження серія І-СГ № 318376 від 13.03.1997р. де матір ю ОСОБА_10 значиться ОСОБА_5.

Своє прізвище з Ях на Кучма Позивач змінила у зв язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія 1-СГ № 292944 від 17.12.2016р.

Свідченням того, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_8 є її свідоцтво про народження від 27.02.1976 р. серія І-СГ 484622.

Своє прізвище з Кремінець на Ях змінила у зв язку з одруженням.

Згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради від 29.03.2017р. № 166 виписки по особовому рахунку № 476 будинковолодіння по вул.Відродження, в с.Відродження відноситься до суспільної групи колгоспний двір. Членами двору були ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4 двору був ОСОБА_12.

Довідкою ОСОБА_3 сільської ради від 29.03.2017 року № 273 стверджується, що ОСОБА_4 до дня смерті проживала та була зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки ОСОБА_3 чіської ради від 29.03.2017р. № 272 заповіт від імені ОСОБА_4 в ОСОБА_3 сільській раді не посвідчувався.

Довідкою ОСОБА_3 сільської ради від 29.03.2017 року № 268 стверджується, що ОСОБА_5 до дня смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Довідкою ОСОБА_3 сільської ради від 29.03.2017 року № 266 стверджується, що ОСОБА_6 до дня смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Довідкою ОСОБА_3 сільської ради від 29.03.2017 року № 261 стверджується, що ОСОБА_9 до дня смерті проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом з усіма померлими до дати їх до дати його смерті і вели спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її донька ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_1 з ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла ОСОБА_1.

За життя родичі права власності на житловий будинок належним чином не зареєстрували.

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином всі вище перелічені особи, являються співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах.

Відповідно п.6 до постанови Пленуми Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Таким чином ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4 були співвласниками житлового будинку в рівних частинах тобто по 1\5 кожен.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Незважаючи на внесення записів у по господарські книги , більшість громадян своє право власності в БТІ не оформили.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004р. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов язкової реєстрації таких прав.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Позивач ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус в письмовій формі відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки батько такого права належним чином не зареєстрував.

ОСОБА_2 звертався до реєстратора з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на частку в майні колгоспного двору, але йому було відмовлено.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно ст. 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім єю не менше як п ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 спадщину після смерті своїх родичів прийняла оскільки з ними проживала і вели спільне господарство до дати їх смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки, Позивач проживала зі своїм родичами на час їх смерті, фактично прийняла у користування спадкове майно, яке було зареєстроване в погосподарській книзі, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання права власності на вказане у позові нерухоме майно.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 4/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Відродження 6 в с. Відродження Жовківського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Відродження 6 в с. Відродження Жовківського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мікула В. Є.