Рішення

від 12.06.2018 по справі 495/2250/18

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2250/18

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

12 червня 2018 року

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

Головуючого одноособово судді Заверюха В.О.,

при секретарі - Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі, в розмірі 5000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа №495/9548/16-ц від 19.01.2017 року був розірваний. Від шлюбу мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач разом з сином проживає окремо від колишнього чоловіка, дитина проживає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні, відповідач в свою чергу ухиляється від утримання дитини, позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням матеріально забезпечувати дитину, а саме купувати одяг, продукти харчування, але відповідач останнім часом належним чином матеріальної допомоги не надає.

Також ОСОБА_1 зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, але такий рівень позивач одна не може забезпечити . Відповідач перебуває у доброму стані здоров'я, працює на суднах іноземних судновласників та має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 5000 грн.

На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 15.03.2018 року провадження по справі відкрито, вирішено проводити розгляд справи в спрощеному порядку, який роз'яснено сторонам.

Представником відповідача був наданий до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, з огляду на те що з моменту припинення шлюбних відносин між сторонами, відповідач надавав кошти на утримання спільної дитини у розмірі 2600 грн. щомісячно двома рівними частинами безпосередньо позивачу, розмір був визначений добровільно між сторонами по справі, але з серпня 2017 року грошові кошти на утримання дитини відповідач почав перераховувати на банківський рахунок. Крім того, ОСОБА_2 систематично здійснював оплату послуг дошкільного навчального закладу та здійснював покупки необхідних речей дитині. Також у відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 дійсно на протязі 2012-2016 роки працював матросом на суднах іноземних судновласників, але працевлаштування було не постійним та мінливим . На теперішній час відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки офіційно не працює, має мінливий дохід, в зв'язку з чим визначений позивачем розмір аліментів є неприйнятним до його доходу та просив суд прийняти до уваги при остаточному визначенні суми аліментів. Крім того, 22.09.2017 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства, ніде не працює та перебуває на повному утриманні відповідача.

02.05.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якого просить задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі посилаючись на те, що доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позов не відповідають дійсним обставинам справи, крім того зазначив, що дійсно відповідач в односторонньому порядку одноособово встановив, розмір аліментів на утримання сина в сумі 2600,00 грн. на місяць, однак ці платежі носять епізодичний характер.

В судове позивачка не з'явилась, але 12.06.2018 року надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судове представник відповідача не з'явився, але 12.06.2018 року надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Під час розгляду справи судом встановлено, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2017 року справа №495/9548/16-ц був розірваний. (а.с. 12)

Від шлюбу мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД №318196 від 20.07.2012 року. (а.с. 13)

Неповнолітня дитина мешкає з позивачкою ОСОБА_4 за адресою: вул. Перемоги 14а/109, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та довідкою ОСББ Сім'я №363 від 28.02.2018 року. (а.с. 14-15)

Згідно ст.8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо не звільняє від виконання цього обов'язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов'язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1,2 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дитини, суд враховує обставини, інтереси сторін та потреби самої дитини.

При вирішенні судом питання щодо розміру аліментів, відповідно до ст.182 СК України, враховуються такі обставини, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на правові позиції п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей з можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

На підставі клопотання позивача ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано з ТОВ ДІП СІ САПЛАЙ КРЮ (Україна) індивідуальний контракт (контракт або договір) за 2017-2018 роки на моряка ОСОБА_2.

З відповіді ТОВ ДІП СІ САПЛАЙ КРЮ (Україна) №13 від 15.05.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 дійсно звертався за послугами з посередництва у працевлаштуванні за кордон та у 2017 році був влаштований за кордон відповідно до трудового договору моряка від 24.01.2017 року та трудового договору моряка від 23.06.2017 року, зв'язку з чим суд критично ставиться до доводів представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 на протязі 2012-2016 років працював матросом на суднах іноземних судновласників, але працевлаштування було не постійним та мінливим та на теперішній час відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки офіційно не працює, має мінливий дохід, в зв'язку з чим визначений позивачем розмір аліментів є неприйнятним до його доходу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить:

- дачний будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Поділський район, Любомирська сільська рада, СГК Локомотив , вул. Локомотивна, буд. 142.;

- двокімнатна квартира, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив Радужний АДРЕСА_1;

- ? частка трикімнатної квартири, що розтасована за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Толстого Л.АДРЕСА_2, що судом розцінюється як задовільний майновий стан відповідача.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.49 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач в порушення статті 81 ЦПК України не надала до суду належних та допустимих доказів що відповідач дійсно на теперішній час співпрацює з морськими агентствами, укладає контракти на роботу за кордоном, отримує достатній дохід та спроможній сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Докази, на які посилається позивач доводять про її потреби, проте жодним чином не свідчать про реальну можливість відповідача сплачувати аліменти в вказаному розмірі. Лише та обставина, що позивач має право на утримання (аліменти), не враховуючи матеріальний стан платника, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, на думку суду, позивачем, не надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо можливості відповідача сплачувати аліменти саме у розмірі 5000 грн., та не надано доказів працевлаштування ОСОБА_2 у 2018 році на судах іноземних власників, а виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивача в даному випадку лежить обов'язок доведення.

Судом також встановлено, що відповідач не заперечує сплачувати аліменти, але станом на 2018 рік офіційно не працює, має нерегулярний дохід, на його утриманні перебуває друга дружина, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства, яка не працює, в зв'язку з чим не може сплачувати таку суму аліментів, як зазначає позивачка.

З урахуванням принципу співмірності, потреб дитини, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, матеріальне становище сторін, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст.180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, суд приходить до висновку, що в даному випадку доцільним буде стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року та до досягнення повноліття, в іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судовий витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України Про судовий збір , а тому суд вважає за доцільне відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн. в дохід держави.

Крім того, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалом справи, згідно договору про надання правової допомоги №02-04/18-2250, розмір гонорару адвокату, який було сплачено позивачем за надання послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у цивільній справі №495/2250/18 складає 3000,00 грн., що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02-04/18-2250 та детальним описом робіт, виконаним адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у цивільній справі №495/2250/18. (а.с. 130-132)

Оскільки ціна позову становила 5000,00 грн., проте позов задоволено частково, на суму 4000,00 грн., що становить 80% від повної суми, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 2400,00 грн.

Керуючись ст.ст.180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст.12, 13, 49, 81, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно, з 14.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя