Постанова

від 26.06.2018 по справі 682/3453/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/3453/17

Провадження № 22-ц/792/906/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

з участю представника апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Славутської міської ради про визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Мацюка Ю.І. від 20 грудня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з цим позовом до Славутської міської ради, посилався на те, що в 1987 році придбав у ОСОБА_5 незакінчений будівництвом гараж, який не був прийнятий в експлуатацію, за адресою м. Славута, вул. Чкалова. В подальшому він закінчив будівництво гаража, але не оформив право власності на нього. Не має змоги оформити право власності на гараж шляхом звернення до інспекції ДАБК, так як майно було збудоване до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Документом про введення в експлуатацію гаража вважає техпаспорт на гараж, складений 22.04.2016 року. Рішенням держреєстратора від 21.11.2017 року йому відмовлено у державній реєстрації права власності на гараж, оскільки документи не дають змоги встановити набуття позивачем речових прав на це майно. Тому позивач просив суд визнати за ним право власності на вказаний гараж на підставі ст.ст. 328, 392 ЦК України.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов. Приймаючи рішення про відмову у позові, суд не взяв до уваги визнання позову Славутською міською радою. Не враховано й те, що визнання його права власності на гараж права інших осіб не порушує. Суд помилково застосував ст.ст. 315, 344 ЦК України, хоча в позовній заяві позивач просив визнати право на гараж на підставі ст. 392 ЦК України.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у них мотивів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовою заявою просив задовольнити апеляційну скаргу.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Так, встановлено, що рішенням виконкому Славутської міської ради № 156п.6/8 від 28.07.1983 року ОСОБА_5 надано право індивідуального будівництва гаража на відведеній земельній ділянці площею 24 кв.м по вул. Чкалова в м. Славута.

19.08.1983 року йому видано дозвіл на право виконання будівельних робіт.

На титульній сторінці будівельного паспорта щодо будівництва гаража, забудовник ОСОБА_5, міститься напис купівля-продаж гаража № 79 гр-ну ОСОБА_4 дозволена. 28.12.1987 р. за підписом гол. архітектора міста ОСОБА_6

22.04.2016 року позивач виготовив на вказаний гараж технічний паспорт. За даними акта-висновку № 11 від 22.04.2016 року про обстеження технічного стану гаража, вказаний гараж № 86 у гаражному масиві по вул. Чкалова в місті Славута знаходиться в задовільному стані та його можна використовувати за призначенням.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88018130 позивач є власником земельної ділянки площею 19 кв.м з кадастровим номером 6810600000:01:005:0117, яка розташована по вулиці Чкалова в місті Славута (гаражний масив).

Рішенням № 38243282 від 21.11.2017 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області відмовлено у реєстрації права власності на гараж у зв'язку з неможливістю встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Питання набуття права власності на новостворене майно регулюється статтею 331 ЦК України. Так, за змістом ч.ч.1-3 ст. 331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, законом передбачена процедура набуття права власності на новостворене нерухоме майно, до якого належить і гараж.

При цьому апеляційний суд констатує, що первісний забудовник отримав дозвільні документи на будівництво гаража, позивачу надана у власність земельна ділянка під гаражем, виготовлено техпаспорт на гараж. За наявності договору про купівлю-продаж незавершеного будівництвом гаража у позивача відсутні перешкоди для реєстрації права власності на гараж.

Стаття 392 ЦК України, на яку посилався позивач як на правову підставу для задоволення позову, не регулює ці правовідносини, оскільки підтверджує право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, яким не є позивач.

В свою чергу за змістом ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси особи.

Зі змісту позовної заяви, матеріалів справи не вбачається, що між сторонами існує спір, а право позивача порушене.

Відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Суд першої інстанції дійсно безпідставно послався на ст.ст. 315, 344 ЦК України, проте це не вплинуло на правильність висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судове рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 липня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8 Провадження № 22-ц/792/906/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 2