Постанова

від 27.06.2018 по справі 709/1898/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/799/18Головуючий по першій інстанції Категорія: 19,23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретаря Наконечної М.М., Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Канівці - адвоката ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Канівці до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Гранекс-Черкаси , державного реєстратора виконавчого комітету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5, третя особа - відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію цього договору, визнання договору оренди землі поновленим:

в с т а н о в и в :

12 жовтня 2017 року СТОВ Канівці звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ТОВ Гранекс-Черкаси , державного реєстратора виконавчого комітету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5, третя особа - відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію цього договору, визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2007 року між позивачем і ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки строком до 01 липня 2017 року, який зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК.

Сторони договору також погодили усі його істотні умови, зокрема, домовились, що згідно п. 8 договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору Товариство має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі СТОВ Канівці , як орендар, повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Проте, під час дії цього договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 уклав ще один договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ Гранекс-Черкаси .

Товариство скористалось переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк та заздалегідь, 18 квітня 2017 року, направило власнику земельної ділянки лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на оренду, крім того надало проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, але 28 квітня 2017 року ОСОБА_4, за наслідками розгляду заяви, надав письмову відповідь, за змістом якої конструктивної відмови чи пропозиції змінити умови додаткової угоди Товариство не отримало.

У зв'язку з чим, СТОВ Канівці продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою і після 02 липня 2017 року як сумлінний орендар. При цьому, протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, ОСОБА_4. не звертався до СТОВ Канівці з листом щодо заперечень в поновленні цього договору та в подальшому користуванні позивачем спірною земельною ділянкою.

17 серпня 2017 року Товариство звернулось до Миколаївської районної державної адміністрації із заявою про надання інформації щодо земельної ділянки, в результаті чого позивачу стало відомо, що між ОСОБА_4 та ТОВ Гранекс-Черкаси укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 20 червня 2017 року на строк 10 років, державна реєстрація якого здійснена Державним реєстратором Денігівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5

Позивач вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки його укладено до закінчення строку дії попереднього договору оренди, а дії ОСОБА_4 створили перешкоди в реалізації переважного права позивача на поновлення договору оренди землі.

У зв'язку з цим позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ Гранекс-Черкаси ; скасувати рішення прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5 про реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 3,093 га за ТОВ Гранекс-Черкаси ; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ Канівці та ОСОБА_4 на той самий строк, а саме на 10 років і на тих самих умовах, які були передбачені цим догором.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року, у зв'язку з відсутністю предмету спору, закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 і ТОВ Гранекс-Черкаси , а також про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5 про реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 3,093 га за ТОВ Гранекс-Черкаси про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за наявності письмового повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право ОСОБА_4 повідомив останнього про небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки та уклав інший договір оренди земельної ділянки з ТОВ Гранекс-Черкаси , на умовах більш вигідних, ніж запропонував позивач, а тому порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не відбулося.

В апеляційній скарзі, поданій 13 квітня 2018 року, СТОВ Канівці просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права,неправильне застосування норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідження судом та не надання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяння судом повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, у зв'язку з чим рішення є незаконним та необ'єктивним.

При цьому СТОВ Канівці посилається на обставини викладені в позовній заяві. Крім того вказує на те, що пропозицію СТОВ Канівці про продовження дії договору ОСОБА_4 отримав 18.04.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а про намір не продовжувати договір оренди землі надав відповідь 28.04.2017 року, у зв'язку з чим позивач приходить до висновку, що орендодавець не мав завідомо наміру продовжувати дію договору та проігнорував переважне право Товариства.

Також позивач вказує, що у наданій відмові не зазначено жодної обґрунтованої підстави прийнятого рішення, оскільки непогодження з розміром орендної плати або з іншими істотними умовами договору надавало б змоги СТОВ Канівці досягти відповідної домовленості, тобто з'ясування питання, з якої саме конкретно підстави відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк, що є визначальним для даної справи.

Зазначає, що неврахування судом переважного перед іншими особами права орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, на укладення договору оренди на новий строк свідчить про ігнорування національним судом практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі Стрейч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Гранекс-Черкаси вказує, що позивач у своїй позовній заяві стверджував, що Товариство 18 квітня 2017 року направило листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на оренду, як доказ додає листа-вкладення, квитанцію про оплату поштових послуг. Проте самого листа-повідомлення та проекту додаткової угоди для ОСОБА_4 суду не було надано, про зміст листа та проекту додаткової угоди, які були надіслані невідомо.

Крім того, ТОВ Гранекс-Черкаси стверджує, що позивач не надав доказів, які б підтверджували факт сумлінного виконання ним зобов'язань у відповідному процентному співвідношенні відповідно до умов договору оренди землі.

Позивач підтвердив, що він отримав письмову відмову на його пропозицію листом 28.04.2017 року з тексту якої слідує, що орендодавець, відмовляє у поновленні договору оренди СТОВ Канівці та просить повернути належну йому земельну ділянку.

Також СТОВ Канівці стверджує, що йому стало нещодавно відомо про реєстрацію оспорюваного договору, проте вказане не відповідає дійсності, так як листом за № 134 від 01.08.2017 року ТОВ Гранекс-Черкаси подав до СТОВ Канівці перелік орендодавців, які уклали договори з даним Товариством, до яких входив і ОСОБА_4

ТОВ Гранекс-Черкаси , крім іншого, звертає увагу, що позивач запропонував укласти з ОСОБА_4 додаткову угоду з орендною платою 8 %, тоді як орендодавець підписав договір із ТОВ Гранекс-Черкаси з орендною платою 9,5 %.

У рішенні ОСОБА_6 Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії від 23.10.1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідно рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. …право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України .

А тому враховуючи наявність відповіді-відмови від орендодавця законних сподівань у розумінні вказаного рішення ЄСПЛ у позивача не виникло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Товариств, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Так, звертаючись до суду з даним позовом 12.10.2017 СТОВ Канівці просило суд, зокрема, визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ Канівці та ОСОБА_4 на той самий строк, а саме на 10 років і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. При цьому в якості підстав для його поновлення посилося на частини першу та одночасно шосту статті 33 Закону України Про оренду землі .

За наслідками розгляду спору, судом установлено, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ № 630518 є власником земельної ділянки 3,0930га, яка розташована в адміністративних межах Великоканівецької сільської ради (а.с.8).

01 липня 2007 року СТОВ Канівці , як орендар, і ОСОБА_4, як орендодавець, уклали договір оренди землі загальною площею 3,09 га, у тому числі рілля 3,09 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Великоканівецької сільської ради, який був зареєстрований 21 січня 2008 року у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04087970085 (а.с. 5, 6).

Пунктом 8 приведеного Договору передбачено, що його укладено на 10 років, початок дії договору 01 липня 2007 року, закінчення 01 липня 2017 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 9 даного Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 відсотків грошової оцінки земельної ділянки: грошова - 15 %, натуральна - 65 %, відробіткова - 20 %.

Скориставшись своїм переважним правом, СТОВ Канівці 18 квітня 2017 року направили орендодавцю заяву-повідомлення та проект додаткової угоди, що вбачається з долучених до позовної заяви опису цінного листа та фіскального чеку Укрпошти від 18.04.2017 (а.с.11, 54).

Матеріали справи містять подане позивачем суду першої інстанції рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому відсутній підпис ОСОБА_4 про отримання надісланих СТОВ Канівці заяви-повідомлення та проекту додаткової угоди (а.с. 53).

Суду першої інстанції позивачем заява-повідомлення та додаткова угода не подавались. Зміст додаткової угоди наведений в позовній заяві.

Водночас, згідно до клопотання від 18.06.2018, поданого через канцелярію суду, СТОВ Канівці надало апеляційному суду: заяву-повідомлення, додаткову угоду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулись Товариству з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Подані докази засвідчують те, що ні заява-повідомлення, ні додаткова угода не були отримані ОСОБА_4 про, що стверджувалося в позовній заяві.

Наявна в конверті додаткова угода, яка надсилалась ОСОБА_4, складається з двох аркушів, які не пронумеровані та не прошиті, не містить дати її укладання, підпису та печатки орендаря.

На ряду з викладеним судом встановлено, що ще 24.06.2016 ОСОБА_4 на адресу СТОВ Канівці було направлене повідомлення про припинення договірних відносин в якому орендодавець повідомив орендаря про те, що після закінчення терміну дії договору в подальшому немає наміру продовжувати договірні відносини та просить звільнити та не користуватись земельною ділянкою з 02.07.2017 (а.с. 38)

28 квітня 2017 року ОСОБА_4 повторно направив СТОВ Канівці відмову у поновленні (укладенні) договору оренди землі, в якій зазначив, що не має наміру укладати договір оренди землі із СТОВ Канівці чи поновлювати вже існуючий договір шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 37).

Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач послався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором оренди землі та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого ОСОБА_4 20 червня 2017 року було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем, а саме ТОВ Гранекс-Черкаси (а.с. 35, 36).

Проте у подальшому, згідно до угоди від 02.01.2018 дію договору оренди землі від 20.06.2017 було припинено.

17 січня 2018 року між ОСОБА_7 та ТОВ Гранекс-Черкаси було укладено новий договір оренди землі строком на 7 років з виплатою орендної плати у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що з вирахуванням суми податків становить 13 027,32 грн. за кожен рік оренди.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Згідно до частини четвертої статті 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до пунктів третього та шостого статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною першою статті 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини третьої статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості - частина перша статті 627 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Так, правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

У свою чергу за договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення по закінченню строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою - п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Водночас, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді - частина одинадцята статті 33 Закону України Про оренду землі ,

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря передбачене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення позивача з позовом до суду), буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Право орендаря на продовження договору оренди землі при користуванні земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, підлягає захисту відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Законодавець чітко визначив два види пролонгації договору оренди землі, за частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується по закінченню строку дії договору оренди землі та за частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується після закінчення строку дії договору оренди землі, в той час перший вид може бути реалізований лише за згодою як орендаря так і орендодавця, тоді як другий вид реалізовується незалежно від згоди орендодавця, а лише за відсутності його заперечень, і лише на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнання ж укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на інших умовах та на інший строк, при відсутності волевиявлення орендодавця, призведе до порушення його майнового права, як власника своєї земельної ділянки.

У справі № 594/376/17-ц ОСОБА_8 Верховного Суду прийшла висновку, що правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

На ряду з викладенним переважне право наймача регулюється і статтею 777 ЦК України. Зокрема, згідно до частини першої, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди землі (у формі та розмірі визначеними п. 9 договору), як і відсутні на це будь-які посилання з боку відповідача у справі ОСОБА_4

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином судом встановлено, що дії позивача були направлені на укладання додаткової угоди на новий строк та на нових умовах, згідно до норм частин 1 - 5 статті 33 Закону України Про оренду землі . Однак ОСОБА_4 не отримав заяву-повідомлення та додаткову угоду (які, як зазначалось, не були надані суду першої інстанції в якості доказів, та ж додаткова угода, яка була надана суду апеляційної інстанції, не містить вказівки на те, що це є проект, не містить дати її укладання та підпису особи, яка пропонує її укласти, не прошита та не пронумерована). Крім того, ОСОБА_4 двічі направив позивачу відмову в якій зазначив, що не має наміру укладати договір оренди землі із СТОВ Канівці чи поновлювати вже існуючий договір шляхом підписання додаткової угоди, що засвідчує відсутність його згоди на укладання додаткової угоди до договору оренди з даним орендарем.

При цьому звертаючись до суду з позовом позивач просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.07.2007, укладений між СТОВ Канівці та ОСОБА_4 на той самий строк, а отже на 10 років і на тих самих істотних умовах, які були передбачені цим договором.

Однак, позивач мав право очікувати у поновленні договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк згідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , у випадку продовження користування орендованою земельною ділянкою протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі, при дотриманні порядку, визначеного цією статтею, однак таке право у позивача не виникло, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 заявами-повідомленнями повідомив орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Врахуванню під час розгляду даної справи підлягає і те, що 17.01.2018 ОСОБА_4 уклав договір оренди землі з ТОВ Гранекс-Черкаси на більш вигідних умовах чим були запропоновані позивачем, а саме з виплатою орендної плати у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що з вирахуванням суми податків становить 13 027,32 грн. за кожен рік оренди.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що порушення переважного права позивача на укладання договору оренди земельної ділянки, за встановлених обставин справи, не відбулося та відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року, укладеного між СТОВ Канівці та ОСОБА_9 на той самий строк, а саме на 10 років і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За викладеного, доводи апеляційної скарги СТОВ Канівці про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи та на те, що суд не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду не заслуговують на увагу, ще і з огляду на наступне.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно до наявного в матеріалах справи клопотання директора СТОВ Канівці від 07.12.2017 ОСОБА_10, останній просив суд провести розгляд справи за наявними та доданими матеріалами без участі позивача (а.с. 65).

Суд першої інстанції у відповідності до приведених вимог та згідно до поданого клопотання ухвалив оскаржуване рішення на підставі тих доказів, які були надані стронами, як в підтвердження заявлених вимог, так і заперечень.

Посилання СТОВ Канівці на те, що безпідставною відмовою ОСОБА_4 у продовжені дії договору порушено його переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк та, що поведінка орендодавця є недобросовісною, є безпідставним, так як ОСОБА_4 як власник земельної ділянки уклав договір оренди з іншим орендарем на більш вигідних для себе умовах ніж пропонувалися попереднім орендарем, а саме на 7 років з виплатою орендної плати у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що з вирахуванням суми податків становить 13 027,32 грн. за кожен рік оренди у порівнянні з запропонованими позивачем умовами на 10 років з виплатою орендної плати у розмірі 8 % та не меншому за середню велечину найвищих показників розміру (%) орендної плати трьох сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району, Черкаської області.

Крім того, отримавши завчасно повідомлення від ОСОБА_4 про припинення договірних відносин по закінченню терміну дії договору оренди землі, СТОВ Канівці не зясувало підстави такої відмови та не вчинило будь-яких дій направлених на узгодження з орендодавцем істотних умов договору.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Канівці - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді О.В.. Карпенко

ОСОБА_11