Рішення

від 25.06.2018 по справі 902/114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2018 р. Cправа № 902/114/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург), 1818-Овальд, Люксембург

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", м.Вінниця

про стягнення 167 982,00 доларів США - еквівалент згідно курсу НБУ на 28.02.2018 р. (26,94 грн за 1 долар США) 4 525 435 грн 08 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін:

позивача: Гук Тарас Ігорович, довіреність № б/н від 14.12.2017 р. дійсна до 14.12.2018 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Соломянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 24.03.2006 р.

Turkoglu Sebhattin, passport Kingdom of Belgium EM 567353

відповідача: Попов Ігор Володимирович, довіреність б/н від 19.04.2018 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 26.04.1996 р.

Присутній: Mammadov Fuad, passport Republic of Azerbaijan C00186524.

В С Т А Н О В И В :

"Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" про стягнення 167 982 доларів США - еквівалент згідно курсу НБУ на 28.02.2018 р. (26,94 грн за 1 долар США) 4 525 435 грн 08 коп. заборгованості за контрактом № 8 LGDMULLC.01.2017 від 16.06.2017 р. з яких 56 467,00 доларів США сума основного боргу, 111 000,00 доларів США сума штрафу та 515,00 доларів США 3% річних.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/114/18 в порядку загального провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 11.04.2018 р.

Ухвалою суду від 11.04.2018 р. відкладено підготовче засідання до 25.04.2018 р.

25.04.2018 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.04.2018 р. (вх. № 02.1-34/3541/18 від 25.04.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до відзиву додано ряд документів.

Відповідного до ухвали суду від 25.04.2018 р. відкладено підготовче засідання до 10.05.2018 р.

Ухвалою суду від 10.05.2018 р. відкладено підготовче засідання на 22.05.2018 р. та продовжено у відповідно із приписами ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого засідання на 30 днів.

11.05.2018 р. до суду від позивача надійшла заява б/н від 07.05.2018 р. (вх. № 02.1-34/3883/18 від 11.05.2018 р.) про зменшення позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 515 доларів США.

15.05.2015 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 10.05.2018 р. в якій "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) просить суд не брати до уваги відзив відповідача та задовольнити позов повністю.

22.05.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2018 р. При цьому в даному засіданні судом прийнято розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог як таку що узгоджується із приписами ст.ст. 42, 46 ГПК України та розцінюється судом як заява про відмову від позову в частині стягнення 3 % річних.

В судому засіданні 01.06.2018 р. представником позивача заявлено судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, цього ж дня у зв'язку із вирішенням всіх питань, зазначених у ч. 2 ст.182 ГПК України, суд за письмовою згодою всіх учасників справи, розпочав розгляд справи по суті.

За результатами розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.06.2018 р. оголошено перерву до 25.06.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником позивача подано клопотання б/н від 25.06.2018 р. про відкладення розгляду питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Крім того зазначив, що не зважаючи на неодноразові запевнення зі сторони відповідача в його усних поясненнях та в листуванні стосовно поставки товару, остання так і ним не здійснена, що мало наслідком невиконання зобов'язань позивача за договорами перед іншими контрагентами у зв'язку з чим позивачем понесено збитки які на момент прийняття рішення у справі поки не відшкодовувались останнім, однак можуть бути відшкодовані в подальшому.

Відповідач в свою чергу позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі. При цьому зазначив, що нездійснення поставки товару відповідачем було зумовлено невиконання позивачем, як покупцем, положень п. 4.1. Контракту за яким покупець взяв на себе зобов'язання оплатити 100 % вартості товару до моменту його відправки, а фактично перерахував лише частину коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем контракту № 8 LGDMULLC.01.2017 від 16.06.2017 р. згідно якого відповідачем було взято на себе зобов'язання по поставці товару за попередньою оплатою, яка була оплачена позивачем.

За твердженням позивача після оплати авансового платежу на поставку товару та визначення остаточного строку поставки товару відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару.

У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 167 982 доларів США - еквівалент згідно курсу НБУ на 28.02.2018 р. (26,94 грн за 1 долар США) 4 525 435 грн 08 коп. заборгованості за контрактом № 8 LGDMULLC.01.2017 від 16.06.2017 р. з яких 56 467,00 доларів США сума основного боргу, 111 000,00 доларів США сума штрафу та 515,00 доларів США 3% річних.

Відповідач у поданих до суду відзивах на позовну заяву позовні вимоги "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на такі обставини:

- на виконання Контракту продавцем було підготовлено до відвантаження 75 000 кг товару, що підтверджується актом № 07 від 16.08.2017 р. відбору зразків продукції для проведення досліджень;

- відправка товару не проведена по причині невиконання покупцем положень пункту 4.1 Контракту, відповідно до якого покупець оплачує авансовим платежем 30 % від визначеної суми, решту - 70 % суми, вказаної в інвойсі, за 2 робочих дні до відправки товару.

Таким чином покупець взяв на себе зобов'язання оплатити 100 % вартості товару до моменту його відправки, а фактично (станом на 24.04.2018) перерахував лише 59 000,00 дол. США з належних до сплати 114 750,00 дол. США (що становить близько 51 % від вартості замовленого товару);

- контракт не визначає строку, протягом якого продавець повинен здійснити відвантаження товару після отримання ним авансового платежу, тому доводи позивача про те, що дата поставки не може бути пізнішою ніж 15-й день після отримання авансу, є надуманими. Натомість продавець зобов'язаний відправити товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання коштів в розмірі 100% вартості товару;

- в даному випадку має місце прострочення продавця (кредитора), а продавець (боржник) порушень зобов'язання не допустив;

- у позовній заяві позивачем вказано, що 26.12.2017 р. ним надіслано претензію відповідачу, яка нібито була отримана 30.12.2017 р., однак відповідач претензію не отримував і зв'язку з чим не мав можливості розглянути претензію та виконати вимоги ч.ч. 6-8 ст. 222 ГК України

- обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, в зв'язку з чим сума, сплачена в якості авансу, що згодом повертається в силу певних причин, не індексується і 3 % на неї не нараховуються.

У відповіді на відзив позивач просить суд не брати до уваги відзив відповідача та задовольнити позов повністю. В обґрунтування спростувань доводів відповідача останній зазначає, що твердження відповідача відносно невідправлення товару на перераховану йому суму коштів в розмірі 59 000 доларів США, оскільки в інвойсах була вказане загальна вартість товару в розмірі 114 750 доларів США, а так як позивач не здійснив оплату повністю у нього не було обов'язку поставити товар не відповідає дійсності та суперечить умовам договору, а також спростовується додатковими доказами, зокрема листуванням між сторонами.

Крім того, позивач вказує, що за будь-яких умов, відповідач був зобов'язаний повернути суму авансового платежу не пізніше ніж через 15 днів дня отримання авансу якщо поставка не відбулась.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 16.06.2017 р. між "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" укладено Контракт № 8 LGDMULLC.01.2017 (Контракт) відповідно до розділу 1 якого продавець зобов'язується відвантажити, а покупець придбати на умовах FCA згідно Інкотермс-2010 товари номенклатура яких наведена в Додатку № 1 до даного Контракту, який являється невід'ємною частиною Контракту на загальну суму 104 000 доларів США (а.с. 10-16, т. 1).

Згідно із п.п. 2.1.-2.3. Контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця і визначаються в доларах США. Продавець має право змінювати ціни при умові повідомлення покупця про зміни не менше чим за один місяць. Загальна вартість Контракту 104 000 доларів США і залишається незмінною навіть за умови зміни цін продавцем на протязі дії Контракту.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Контракту умови поставки FCA. Поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця і наявності товару на складі продавця.

Замовлення вважається прийнятим до виконання якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс вступає в силу з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату по даному інвойсу (п.п. 3.3., 3.4. Контракту).

Згідно із п. 3.5. Контракту продавець зобов'язується на протязі 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату по виставленому інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару в найкоротші строки повідомивши наступні дані : дату відвантаження, номер Контракту, найменування засобів доставки, номер товаросупровідних документів, опис, кількість і вагу відвантаженого товару.

Відповідно до п. 4.1. Контракту покупець сплачує авансовим платежем 30 % від вказаної суми, решту 70 % суми вказаної в інвойсі за 2 робочих дня до відправки товару . У випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 15 днів з дня авансу . Продавець при запізнені сплачує 500 доларів США (за одну фуру) штраф за кожен день запізнення із вказаної дати поставки.

Строк дії контракту: Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 10.4. Контракту).

Судом встановлено, що 03.07.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" виставлено "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) інвойс № 1 на поставку товару на суму 53 400 доларів США , який повністю оплачено позивачем згідно платіжних документів від 07.07.2017 р., 31.07.017 р. та 04.08.2017 р. (а.с. 17, 18, 21-29, т. 1).

26.07.2017 р. відповідачем зазначений в інвойсі товар поставлено позивачу на підтвердження чого в справі наявна копія митної декларації форми МД-2 (а.с. 19-20, т.1).

11.08.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" виставлено "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) проформу-інвойс № 4 на поставку товару (м'яса) вагою 20 000 кг товару на суму 64 000 доларів США та проформу-інвойс № 5 на поставку товару (м'яса) вагою 20 000 кг на суму 50 750 доларів США (а.с. 30-31, т. 1).

В свою чергу позивачем цього ж дня перераховано відповідачу в якості авансового платежу 29 000 доларів США , що підтверджується наявним в справі платіжним документом від 11.08.2017 р. (а.с. 32-34, т. 1).

Крім того, 16.08.2017 р. позивачем перераховано відповідачу 30 000 доларів США на підтвердження чого в справі наявний відповідний платіжний документ від 16.08.2017 р. (а.с. 35-37, т. 1).

Факт перерахування позивачем згідно виставлених проформ інвойсів №№ 4, 5 від 11.08.2017 р. коштів підтверджується відповідачем у поданому до суду відзиві та усних поясненнях в ході розгляду справи, відтак в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України є таким, що не потребує доказування.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем зазначений в інвойсах № 4, 5 товар не поставлено позивачу . Зазначене безпосередньо підтверджено також відповідачем в ході розгляду справи.

При цьому, в справі наявний лист за підписом відповідача вих. № 79 від 23.10.2017 р. адресований позивачу, в якому останній повідомляє, що не зважаючи на те, що позивачем не виконано умови оплати по договору чим зірвано поставку, відповідач готовий відвантажити 3000 кг жиру по ціні 0,60 дол/кг та телятини І сорту - 16750 кг. Крім того вказано, що поставка планується (після погодження) - 2-3 листопада (а.с. 116, т. 1).

Листом б/н від 01.12.2017 р. відповідачем повідомлено позивачу дату відвантаження товару в кількості 16 607,94 кг по ціні 3,4 долара на користь "Лє Гранд Дюк С.А." 15.12.2017 р. Також, повідомлено, що 10.12.2017 р. необхідне підтвердження зі сторони обох сторін про можливість відправки/отримання товару (а.с. 40, т. 1).

Разом з тим, листом б/н від 15.12.2017 р. відповідачем повідомлено позивача , що у зв'язку з проведення ремонтних робіт в забійному цеху, роботи по забою ВРХ призупинені. Відправка товару згідно Договору буде проведена відразу після закінчення ремонтних робіт про що буде додатково повідомлено (а.с. 41, т. 1).

26.12.2017 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію б/н від 26.12.2017 р. про повернення перерахованих коштів за контрактом в сумі 59 000 доларів США та сплату штрафу і 3 % річних (а.с. 42-46, т. 1).

Однак, як стверджується матеріалами справи, вказану суму коштів відповідачем не повернуто позивачу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Також в справі міститься проформа інвойс № 6 від 15.08.2017 р. виставлений позивачу на поставку товару вагою 20 000 кг на суму 64 000 доларів США та акт відбору зразків продукції для проведення досліджень № 07 від 16.08.2017 р. (а.с. 74-75, т. 1).

Крім того, наявний ряд електронного листування долученого позивачем на підтвердження перемовин з відповідачем щодо поставки товару, перерахування коштів та їх повернення позивачу, факт здійснення якого між сторонами заперечується відповідачем (а.с. 96-115, т. 1).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань із поставки товару за Контрактом стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є контракт № 8 LGDMULLC.01.2017 від 16.06.2017 р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

При цьому, згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це . Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як зазначалося вище, умовами п. 3.5. Контракту сторонами погоджено, що продавець зобов'язується на протязі 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату по виставленому інвойсу відвантажити товар зі складу виробника . Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару в найкоротші строки повідомивши наступні дані : дату відвантаження, номер Контракту, найменування засобів доставки, номер товаросупровідних документів, опис, кількість і вагу відвантаженого товару.

Разом з тим, у п. 4.1. Контракту сторонами обумовлено, що покупець сплачує авансовим платежем 30 % від вказаної суми, решту 70 % суми вказаної в інвойсі за 2 робочих дня до відправки товару .

Частиною 1 статті 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже чинним законодавством у сукупності з умовами Контракту передбачено обов'язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату його відвантаження, а обов'язок покупця прийняти товар виникає саме після належного повідомлення продавцем покупця про конкретну дату та місце, коли саме і де саме товар буде наданий в розпорядження покупця (переданий покупцю).

При цьому обов'язок позивача, як покупця виходячи зі змісту викладення п. 4.1. Контракту щодо оплати, окрім 30 % суми авансу решти 70 % суми товару вказаної в інвойсі перебуває у площині безпосередньої залежності від здійснення відповідачем, як продавцем, повідомлення покупця у порядку визначеному п. 3.5. Контракту про готовність товару до відвантаження, зокрема, 70 % суми зазначеної в інвойсі сплачуються покупцем 2 робочих дні до відправки товару.

Таким чином п. 4.1. Контракту та п. 3.5. Контракту перебувають у системному взаємозв'язку між собою, позаяк, зі здійсненням продавцем повідомлення покупця про готовність відправки товару у останнього виникає строк для оплати товару на протязі часу з моменту отримання повідомлення до моменту, який закінчується за 2 робочих дні до відправки даного товару.

Тобто за відсутності повідомлення продавця про готовність відвантаження товару у покупця фактично відсутні підстави для оплати решти 70 % вказаної суми товару в інвойсі.

В той же час з матеріалів справи слідує, що 11.08.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" виставлено "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) проформу-інвойс № 4 на поставку товару (м'яса) вагою 20 000 кг товару на суму 64 000 доларів США та проформу-інвойс № 5 на поставку товару (м'яса) вагою 20 000 кг на суму 50 750 доларів США .

Позивачем зі своє сторони цього ж дня перераховано відповідачу авансовий платіж в сумі 29 000 доларів США .

Крім того, 16.08.2017 р. позивачем в якості оплати товару вказаного в інвойсах перераховано відповідачу 30 000 доларів США .

Натомість відповідачем в свою чергу в порушення наведеного вище на протязі 5-ти днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату товару, якою фактично є попередня оплата, не повідомлено позивача, як покупця, в порядку п. 3.5. Контракту про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату відвантаження, найменування засобів доставки, опису, кількості та ваги товару, відтак не здійснено поставку товару визначеного Контрактом.

При цьому матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження факту повідомлення про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату із зазначенням опису, кількості та ваги товару коли саме останній буде наданий в розпорядження покупця.

Відсутність повідомлення про готовність товару до відвантаження безпосередньо слідує з наявних в справі листів відповідача відповідно до яких дата передачі товару позивачу неодноразово змінювалась з тих чи інших підстав (листи вих.№ 79 від 23.10.2017 р., б/н від 01.12.2017 р. та б/н від 15.12.2017 р.).

Більше того, зазначені листи у своїй сукупності свідчать про відсутність у відповідача необхідної кількості продукції вказаної у виставлених інвойсах для забезпечення виконання умов Контракту.

Крім того, відсутність вказаного повідомлення не заперечується відповідачем, який у своїх поясненнях та у поданому до суду відзиві зазначав, що нездійснення поставки товару відповідачем було зумовлено невиконання позивачем, як покупцем, положень п. 4.1. Контракту за яким покупець взяв не себе зобов'язання оплатити 100 % вартості товару до моменту його відправки, а фактично перерахував лише частину коштів.

Разом з тим, у п. 4.1. Контракту, наряду з іншим визначено, що у випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 15 днів з дня авансу.

Такими чином відповідачем не виконано належним чином взяті на себе договірні зобов'язання у порядку та в строк визначеному Контрактом, що мало наслідком непоставку товару позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від № 910/5444/17 від 07.02.2018 р).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт перерахування грошових коштів відповідачу в якості попередньої оплати та наявність факту порушення зобов'язання зі сторони відповідача щодо поставки товару, яка ним не була виконана.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу (авансу) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 56 467,00 доларів США .

Заперечення відповідача викладенні у відзиві на позовну заяву та заявлені в усних поясненнях в ході розгляду справи судом оцінюються критично та не беруться до уваги, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявним в ній доказами.

Зокрема, судом не беруться до уваги твердження відповідача, що відправка товару не проведена по причині невиконання покупцем положень пункту 4.1 Контракту, оскільки зазначені доводи останнього ґрунтуються на суто вузькому (без врахування інших положень Контракту) трактуванні змісту п. 4.1. Контракту так як зазначалось вище, обов'язок позивача, як покупця виходячи зі змісту викладення п. 4.1. Контракту щодо оплати, окрім 30 % суми авансу, решти 70 % суми товару вказаної в інвойсі перебуває у площині безпосередньої залежності від здійснення відповідачем, як продавцем, повідомлення покупця у порядку визначеному п. 3.5. Контракту про готовність товару до відвантаження, чого не здійснено відповідачем.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на акт № 07 від 16.08.2017 р. відбору зразків продукції для проведення досліджень, судом залишається поза увагою оскільки останній не є належним доказом в розумінні ст. 664 ЦК України та п. 3.5. Контракту повідомлення позивача, як покупця про готовність продукції до відвантаження, оскільки останній не доведено до відома Покупця та не містить необхідних для прийняття товару відомостей.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на те, що Контракт не визначає строку, протягом якого продавець повинен здійснити відвантаження товару після отримання ним авансового платежу, враховуючи зміст п. 4.1 Контракту, що у випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 15 днів з дня авансу.

Також необґрунтованим з огляду на встановлені обставини справи та відсутність здійснення продавцем повідомлення про готовність товару до відвантаження, його дату відвантаження, є твердження відповідача щодо прострочення продавця (кредитора).

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником , або не вчинив дій, що встановлені договором , актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту , до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора .

Водночас аналіз змісту умов укладеного між сторонами контракту свідчить, що після підтвердження Покупцем згоди на оплату по виставленому інвойсу Продавець зобов'язаний на протязі 5 днів відвантажити товар зі складу повідомивши Покупця про факт відвантаження в найкоротші строки.

Невиконання вказаного зобов'язання Продавцем зумовлює для нього необхідність повернення суми отриманого авансу на протязі 15 днів з дати отримання авансу.

Суд зауважує, що прострочка оплати товару в розмірі залишку 70 % зі сторони Покупця не тягне за собою неможливість виконання зобов'язання Продавцем по поставці попередньо оплаченого товару і не може слугувати обставиною, яка свідчитиме про прострочення кредитора в розумінні приписів ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України, позаяк прострочення оплати товару покупцем являється підставою для застосування заходів до забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.

Знову ж таки, непоставка товару у будь-якому випадку встановлює обов'язок для відповідача повернути суму отриманого авансу чого останнім не було здійснено.

Також суд звертає увагу на те, що за умовами контракту поставка здійснюється за умовами FCA згідно Інкотермс 2010 відповідно до п.А4 яких Продавець зобов'язаний передати перевізнику товар в узгодженому пункті в пойменованому місті в узгоджену дату чи в узгоджений період.

При цьому ч. 4 статті 690 ЦК України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

Натомість, як вказувалось вище доказів готовності Продавця до передачі товару Покупцю та повідомлення останнього про дату, місце, кількість товару, яке може бути відвантажено матеріали справи не містять, що свідчить про безпідставність твердження відповідача про прострочення кредитора.

Так, листом від 23.10.2017 р. відповідач висловив згоду на поставку товару на суму попередньої оплати, яка надійшла на його рахунок (а.с.116, т.1).

В свою чергу листи відповідача від 01.12.2017 р. та від 15.12.2017 р. свідчать про намагання визначити дату поставки, яка зрештою ним і не була визначена.

Разом з тим матеріалами достовірно підтверджено бажання Покупця отримати товар, що підтверджується наявним у справі листуванням між сторонами.

Окрім того в усних поясненнях, які надавались представником позивача у судових засіданнях неодноразово наголошувалось на тому, що він готовий прийняти товар на суму перерахованої попередньої оплати навіть і під час розгляду даної справи .

Суд наголошує на тому, що надана позивачем переписка по електронній пошті відповідачем не визнається, а оскільки матеріали справи не дають змогу ідентифікувати належність адреси електронної пошти ksenia1506@ukr.net безпосередньо відповідачу судом остання також не приймається до уваги.

У зв'язку з наведеним доводи відповідача про те, що кредитор є таким, що прострочив виконання зобов'язання судом відхиляється , оскільки встановлені судом обставини свідчать про недобросовісність поведінки саме відповідача у спірних правовідносинах, позаяк отримавши суму попередньої оплати останній всупереч умовам контракту на здійснив поставку товару та відмовився повернути авансовий платіж в обумовлені строки .

Посилання відповідача стосовно неотримання претензії судом також не беруться до уваги зважаючи на наявність в справі доказів щодо її надсилання відповідачу, а також приписи ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України згідно із якою учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з 111 000 доларів США штрафу , за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п.3, 4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.4.1. Контракту сторони погодили, що покупець сплачує авансовим платежем 30 % від вказаної суми, решту 70 % суми вказаної в інвойсі за 2 робочих дня до відправки товару. У випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 15 днів з дня авансу продавець при запізненні сплачує 500 доларів США (за одну фуру) штраф за кожен день запізнення із вказаної дати поставки.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Контракту та нормам чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу , з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій , які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу , пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявленого до стягнення штрафу є явно неспівмірним (майже в двічі більшим) із сумою неповерненого авансового платежу (складає близько 197,48 % суми неповерненого авансу);

- відсутні негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача , що безпосередньо підтверджено в усних поясненнях представником позивача, яким зазначено, що заподіяні підприємству збитки у зв'язку з не поставкою товару відповідачем, не момент прийняття рішення поки не відшкодовувались LE GRAND DUC S.A, однак можуть бути відшкодовані в подальшому;

- штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу (неповернутого авансу).

Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 5 000 доларів США .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, позов "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург) підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення штрафу.

Приймаючи рішення судом враховано, що згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 203/3486/15-ц, від 11.04.2018 р. у справі № 300/900/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 905/407/16 ).

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за Договором в іноземній валюті, якщо саме вона визначена у договорі і позивач просить стягнути суму у валюті.

Разом з тим, у п. 2.1. Контракту сторонами даної справи погоджено, що всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця і визначаються в доларах США.

Отже, стягнення боргу в іноземній валюті чітко узгоджується з вимогам чинного законодавства.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Клопотання представника позивача б/н від 25.06.2018 р. про відкладення розгляду питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі слід задовольнити відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України, призначивши судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на 04.07.2018 р. та зобов'язати позивача в строк до 02.07.2018 р. надати суду докази щодо розміру, понесених судових витрат.

25.06.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", вул.Миколи Ващука, 4, квартира 21, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург), 1818-Овальд, Люксембург (4, Rue des Jones Batiment 1, 1818-Howald-Luxemburg), (ідентифікаційний код - TVA: LU21290820) - 56 467,00 доларів США - авансу, 5 000,00 доларів США - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", вул.Миколи Ващука, 4, квартира 21, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь "Лє Гранд Дюк С.А." (LE GRAND DUC S.A Люксембург), 1818-Овальд, Люксембург (4, Rue des Jones Batiment 1, 1818-Howald-Luxemburg), (ідентифікаційний код - TVA: LU21290820) - 67 881 грн 53 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У стягненні 106 000,00 доларів США штрафу відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на 04 липня 2018 року на 15:30 в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 4-й поверх).

9. Повідомити про судове засідання для вирішення питання про судові витрати "Лє Гранд Дюк С.А.", як позивача , Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", як відповідача , явку яких визнати обов'язковою.

10. Зобов'язати позивача в строк до 02 липня 2018 року надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.

11. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 липня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

3 - позивачу - вул. 4, вул. Жуана Батіме, 1, 1818-Овальд, Люксембург (4. Rue des Jones Batiment. 1. 1818-Howald-Luxemburg).

5 - відповідачу - вул. М. Ващука, буд. 4, кв. 21, м. Вінниця, 21000.