Рішення

від 02.07.2018 по справі 902/25/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2018 р.          Cправа № 902/25/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, м.Вінниця

до Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул", м.Вінниця

про стягнення 68758,36 грн заборгованості згідно договору оренди

представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористалися.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/25/18 за позовом Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про стягнення з Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул" 68758,36 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №7-166 від 09.02.2015, з яких: 46693,81 грн - основний борг (17287,26 грн - борг по орендній платі; 9573,84 грн - борг по експлуатаційним витратам та 19832,71 грн - по комунальним платежам); 8367,02 грн - пеня; 2528,57 грн - 3% річних та 11168,96 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 05.04.2018 закрито підготовче провадження у справі №902/25/18; розгляд справи призначено по суті на 04.05.2018.

Судове засідання 04.05.2018 у справі №902/25/18 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. з 02.05.2018 по 13.05.2018 у щорічній основній відпустці, а з 14.05.2018 по 18.05.2018 - у відрядженні у м.Києві.

Ухвалою суду від 25.05.2018 призначено судове засідання на 21.06.2018.

На визначену судом дату учасники судового процесу правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується відміткою на штемпелі канцелярії суду від 30.05.2018 про направлення на його адресу ухвали від 25.05.2018 рекомендованою кореспонденцією.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 06.03.2018 та від 05.04.2018 направлені на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Разом з цим, щодо неявки позивача слід зазначити, що останній про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (поштове повідомлення №2101801539333).

Водночас, 21.06.2018 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 21.06.2018 (вх.канц.суду №02.1-34/4915/18) "про розгляд справи без участі останнього". Також, даною заявою представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.02.2015 між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (управління) та Вінницькою обласною громадською організацією інвалідів "Стимул" (орендар) було укладено договір оренди №7-166 (а.с.14-18) приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області.

Згідно п.1.1. договору оренди, управління надає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що складається з кімнат №№125,126,127, загальною площею 128,02 кв.м (з коеф. 1,73 на коридори, холи, сходові клітини, санвузли і т.д.), які розташовані в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 згідно викопіювання з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток N1).

Об'єкт оренди є спільною власністю територіальних громад області і знаходиться на балансі Управління спільної комунальної власності, який є орендодавцем (п.1.4 договору оренди).

Відповідно до п.3.1 договору оренди, за володіння та користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить:

- за площу 100,00 кв.м – (5,70 х К. інф січень 2015 року х К інф лютий 2015 року) грн за 1 кв.м;

- за площу 28,02 кв.м – (39,84 хКінф січень 2015 року хК інф. лютий 2015 року) грн за 1 кв.м, відповідно до рішення 13 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання №419 "Про оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області".

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п.3.2 договору оренди).

Згідно п.3.4 договору, відшкодування витрат за комунальні послуги (вода, опалення, приєднане навантаження (тепло), електроенергія, вивезення сміття, охорона будинку, пожежна сигналізація) орендар сплачує за рахунками управління згідно з розшифровкою всіх витрат по видах послуг щомісячно. Сума відшкодування комунальних послуг (за 1 кв.м) змінюється пропорційно змінам розцінок за ці послуги. Орендар відшкодовує шляхом сплати за рахунками управління експлуатаційні витрати (витрати на утримання будинку і прибудинкової території) місячний розмір, яких складає 14,50 грн за 1 кв.м без ПДВ. Сума відшкодування (за 1 кв.м) змінюється пропорційно законодавчій зміні розміру мінімальної заробітної плати.

Управління до 25 числа кожного місяця підготовлює рахунки по орендній платі, комунальним послугам та експлуатаційним витратам, а орендар зобов'язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені рахунки, розписавшись про їх отримання в відомості на отримання рахунків (п.3.6 договору оренди).

Згідно п.3.7 договору оренди, орендар має право протягом трьох днів з моменту отримання рахунку, в разі непогодження з сумою комунальних послуг, виставленою в рахунку, надати управлінню свої обґрунтовані письмові заперечення. Управління розглядає заперечення орендаря протягом трьох днів та в разі погодження змінює суму, виставлену в рахунку.

В разі якщо орендар в термін, передбачений п.3.6 договору, не з'явився для отримання рахунку або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо загальної суми виставленої в рахунку - загальна сума виставлена в рахунку до сплати вважається узгодженою між сторонами (п.3.8 договору оренди).

Згідно п.3.12 договору оренди, у разі припинення дії даного договору орендна плата, плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення Управлінню.

Аналогічна умова міститься у п.9.4 договору, в якому сторони погодили: "У разі звільнення орендарем об'єкту оренди без письмового попередження, ... орендар ... сплачує Управлінню орендну плату, комунальні послуги та експлуатаційні витрати за весь період користування."

Договором визначено строк його дії з 09 лютого 2015 до 01 лютого 2018 року (п.10.1. договору оренди).

Разом з цим, договір може бути розірваний в разі невиконання його умов або на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п.10.4. договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення, що складається з кімнат №125, 126, 127, загальною площею 128,02 кв.м (з коеф. 1,73 на коридори, холи, сходові клітини, санвузли і т.д.), які розташовані в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 09.02.2015 (а.с.21).

Разом з цим, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області в 2015 році зверталось до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул" про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 77757,52 грн та про розірвання договору оренди від 09.02.2015.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2016 у справі №902/1503/15, яке набрало законної 26.01.2016, позов задоволено, розірвано договір оренди №7-166 від 09.02.2015, укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Вінницькою обласною громадською організацією інвалідів "Стимул".

Однак, з огляду на те, що орендовані приміщення відповідачем не були повернуті Управлінню, а відповідач продовжував користуватися наведеними вище приміщеннями, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області в 2016 році звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про звільнення займаних приміщень відповідачем.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.06.2016 у справі №902/267/16, позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Вінницьку обласну громадську організацію інвалідів "Стимул" звільнити нежилі приміщення, які складаються з кімнат №№125,126,127, загальною площею 128,02 кв.м, що розташовані в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7.

Вказане рішення набрало законної сили 14.06.2016, з огляду на що господарським судом Вінницької області було видано накази, які надіслано на адресу стягувача.

15.06.2016 Управління звернулося з заявою до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про виконання наказу господарського суду Вінницької області від 14.06.2016 у справі №902/267/16 про виконання рішення господарського суду Вінницької області від 01.06.2016.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.07.2016 встановлено, що відповідно до акту державного виконавця від 08.07.2016 приміщення кім. 125, 126, 127 будинку 7 по Хмельницькому шосе в м.Вінниці звільнено від Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул".

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст.129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином факти, встановлені у рішеннях господарського суду Вінницької області від 12.01.2016 у справі №902/1503/15 та від 01.06.2016 у справі №902/267/16, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що через несплату відповідачем встановлених рахунків за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2016 року включно за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 46693,81 грн, яка складається з боргу за орендну плату - 17287,26 грн, боргу за експлуатаційні витрати - 9573,84 та боргу за комунальні послуги - 19832,71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8367,02 грн - пені, 2528,57 грн - 3% річних та 11168,96 грн - інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір оренди приміщення №7-166 від 09.02.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Суд також погоджується з правовою позицією, викладеною в абз.4 п.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013, де роз'яснено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Враховуючи встановлені вище обставини, зокрема, факт фактичної передачі орендарем 08.07.2016 приміщення орендодавцю, зміст пунктів 3.12, 9.4 договору від №7-166 від 09.02.2015, суд, керуючись зазначеними положеннями закону, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за орендну плату в розмірі 17287,26 грн, боргу за експлуатаційні витрати в сумі 9573,84 та 19832,71 грн боргу за комунальні послуги є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8367,02 грн - пені, 2528,57 грн - 3% річних та 11168,96 грн - інфляційних втрат з урахуванням боргу без пені, нарахованої в актах рахунках.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.10. договору оренди сторони визначили, що в разі несвоєчасної сплати орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат орендар сплачує пеню за весь період заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Керуючись ч.3 ст.653, ч.2 ст.795 ЦК України, а також враховуючи зміст п.3.10 договору оренди №7-166 від 09.02.2015, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення пені заявлена правомірно.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням визначених позивачем в розрахунку періодів (а.с.7-9) та сум заборгованості, на яку нараховується відповідна пеня, а також зважаючи на імперативність приписів ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 8367,02 грн за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням визначених позивачем періоду в розрахунку періодів (а.с.9-10) та сум заборгованості, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул" 3% річних у розмірі 2528,57 грн та 11168,96 грн - інфляційних втрат.

Разом з цим слід зазначити, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин позовні вимоги Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

В зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи №902/25/18, суд підписав рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України). При цьому в силу вимог частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вінницької обласної громадської організації інвалідів "Стимул" (21100 м.Вінниця, вул.Щукіна, 62; код ЄДРПОУ 33209009) на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 20098076) 17287,26 грн боргу за орендну плату; 9573,84 грн боргу за експлуатаційні витрати; 19832,71 грн боргу за комунальні послуги; 8367,02 грн - пені; 2528,57 грн - 3% річних; 11168,96 грн - інфляційних втрат та 1762,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/25/18 02 липня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7);

3 - відповідачу - Вінницькій обласній громадській організації інвалідів "Стимул" (21100

м.Вінниця, вул.Щукіна, 62).