Рішення

від 26.06.2018 по справі 908/781/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 Справа № 908/781/18

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі» , код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозар» , код ЄДРПОУ 22132587 (69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82)

про стягнення суми 15189,48 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 258/20-19 від 02.05.2018;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Виробничо-комерційної фірми Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозар» суми 15189,48 грн., з якої: сума 12237,46 грн. - основний борг, сума 1057,35 грн. - інфляційні втрати, сума 288,14 грн. - 3% річних, сума 1606,53 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/781/18, присвоєний номер провадження 9/57/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.06.2018.

Ухвалою суду від 12.06.2018 розгляд справи відкладався на 26.06.2018.

26.06.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, обґрунтовані наступним. 01.01.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» та ВКФ ТОВ «Світозар» був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600881. На виконання умов договору, позивач в період з січня 2017 року по березень 2017 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 13409,24 грн. Однак відповідач здійснив оплату за надані послуги частково в розмірі 1171,78 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 12237,46 грн. Крім того, відповідно до п. 7.2.8. договору, відповідачу нарахована пеня в розмірі 1606,53 грн. Також позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 288,14 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1057,35 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України Про теплопостачання , Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача (його представника), повідомленого про розгляд справи належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Виробничо-комерційною фірмою Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозар» (споживач, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600881. За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4 договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Пунктом 6.6.1 договору встановлено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: - при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; - при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів).

Згідно з п. 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 10.1, 10.4 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 01.03.2007 і діє до 01.01.2008. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного вище договору позивач у період з січня 2017 року по березень 2017 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 13409,24 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (від 31.01.2017 на суму 5075,02 грн., від 28.02.2017 на суму 5176,94 грн., від 31.03.2017 на суму 3157,28 грн.).

На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу виставлялись рахунки.

Відповідач для отримання документів, передбачених п. 6.7 договору, до позивача не з'являвся, у зв'язку з чим вони направлялися засобами поштового зв'язку на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, про що свідчать поштові реєстри.

В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту і установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач оформлені належним чином акти не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав.

Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2017 року по березень 2017 року є погодженими, підтверджують обсяг відпущеної теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Позивач тричі звертався до відповідача із претензіями (копії містяться в матеріалах справи) щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

Як зазначив позивач, 29.03.2017 відповідач здійснив оплату за надані послуги в розмірі 5000,00 грн. (без призначення платежу), з якої суму 1171,78 грн. було зараховано за розрахунковий період, іншу частину оплати зараховано в якості погашення заборгованості за минулі (попередні) періоди.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за відпущену теплову енергію за період з січня 2017 року по березень 2017 року, з урахуванням часткової оплати, складає 12237,46 грн.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання в повному обсязі зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 12237,46 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 12237,46 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за загальний період з 20.02.2017 по 19.10.2017 в розмірі 1606,53 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.2.8 договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою, розрахунок здійснено позивачем вірно, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1606,53 грн. пені підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 1057,35 грн. втрат від інфляції за загальний період з березня 2017 по листопад 2017 та суму 288,14 грн. - 3 % річних за загальний період 20.02.2017 по 26.12.2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат підтверджені детальними розрахунками позивача, доданими до позовної заяви, перевірені судом, є правомірними, і тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозар» (69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82; код ЄДРПОУ 22132587) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 12237 (дванадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 46 коп. основного боргу.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світозар» (69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82; код ЄДРПОУ 22132587) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 53 коп. - пені, суму 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 14 коп. - 3 % річних, суму 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 35 коп. - інфляційних втрат та суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 05.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва