Рішення

від 05.07.2018 по справі 909/326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/326/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення

Головного управління Державної служби України

з надзвичайних ситуацій у Полтавській області,

вул. М.Бірюзова, 53, м. Полтава, Полтавська область, 36007;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Газінвест",

вул. Горбаля, буд.7, м.Тисмениця, Тисменицький район,

Івано-Франківська область,77400;

про: стягнення 171 198, 76 грн., з яких: 149 020,46грн. - основний борг, 15 685,58грн. - пеня,

6 492,72грн. - інфляційні втрати,

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Газінвест" 171 198,76грн., з яких: 149 020,46грн. - основний борг, 15 685,58грн. - пеня, 6 492,72грн. - інфляційні втрати, за неналежне виконання грошового зобов"язання за Договором на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою №33-С від 03.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.18р., позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 12.06.18р. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою №33-С від 03.01.12р., на виконання умов якого, позивач, в період з липня 2017р. по січень 2018р., згідно актів від 31.07.17р., від 31.08.17р., від 30.09.17р., від 31.10.17р., від 30.11.17р., від 29.12.17р., від 31.01.18р., забезпечив функціонування протифонтанних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання робіт за призначенням; організував технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримав у відповідному стані матеріально-технічні резерви; виконав зобов'язання по постійному і обов'язковому обслуговуванню об"єктів відповідача, на загальну суму 149 020,46грн.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема п.4.8. Договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість наданих послуг на суму 149 020,46грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №62 від 20.12.17р. про оплату наданих послуг, яка залишились без належного реагування з боку відповідача;

- п. 6.3.Договору та приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати наданих послуг, відповідачу нараховано 15 685,58грн. - пені, 6 492,72грн. - інфляційних втрат;

- приписи ст.ст. 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 14.05.18р., 14.06.18р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (Виконавець/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Газінвест" (Замовник/відповідач) укладено Договір на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою №33-С від 03.01.12р.

Предметом Договору є проведення запобіжно-профілактичної діяльності на: об'єктах геологорозвідки: - свердловини розвідувального буріння на суші, континентальному шельфі та в межах виключної (морської) економічної зони України, що здійснюється з метою загального вивчення надр, пошук і розвідки нафтових, газових та родовищ корисних копалин; - об'єкти геологічного вивчення надр із застосуванням вибухових матеріалів; - об'єкти дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, проходження та ліквідації в установленому порядку розвідувальних гірничих виробок і свердловин; об 'єктах нафтогазової промисловості: - об'єкти розвідки, буріння та експлуатації нафтових і газових родовищ; - технологічні об'єкти підготовки газу і нафти для далекого транспортування; - газонафтові промисли та підземні сховища; - магістральні газопроводи, конденсатопроводи і споруди на них; - ліквідація надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об'єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості, виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; - надання додаткових платних послуг на замовлення Замовника згідно Постанови Кабінету Міністрів від 26.10.2011р. №1102 "Деякі питання надання додаткових платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій"(п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору).

Згідно п.п. 4.4., 4.5. Договору, виконання робіт по п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору підтверджується актами виконання умов Договору, затвердженими Виконавцем і Замовником. Акти виконання умов Договору складаються уповноваженими особами Виконавця і Замовника, скріплюються печатками та затверджуються керівниками.

Вартість послуг: згідно п. 2.1. Договору визначається калькуляціями, які є невід'ємною частиною Договору; згідно п.2.2. Договору Замовник перераховує кошти, які необхідні для виконання безперебійних аварійно - рятувальних робіт Виконавцем. Остаточний розрахунок визначається окремими калькуляціями за фактично виконані роботи; згідно п.2.3. Договору визначається окремими калькуляціями, виконаними за фактичними витратами на їх виконання, з попередньою оплатою від 50% витрат вартості послуг (п.4.1.,4.2., 4.3.Договору).

Пунктом 4.8. Договору обумовлено, що оплата за профілактичне обслуговування б"єктів підприємства Виконавцем здійснюється Замовником шляхом щомісячного перерахування коштів на протязі 5 банківських днів з моменту підписання актів виконання умов Договору.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач, в період з липня 2017р. по січень 2018р., забезпечив функціонування протифонтанних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання робіт за призначенням; організував технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримав у відповідному стані матеріально-технічні резерви; виконав зобов'язання по постійному і обов'язковому обслуговуванню об"єктів відповідача, на загальну суму 149 020,46грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені, підписані без жодних зауважень і скріплені печатками сторін акти виконання умов договору №33-С від 03.01.12р. за липень 2017р. від 31.07.17р., за серпень 2017р. від 31.08.17р., за вересень 2017р. від 30.09.17р., за жовтень від 31.10.17р., за листопад 2017р. від 30.11.17р., за грудень 2017р. від 29.12.17р., за січень 2018р. від 31.01.18р.

Проте доказів оплати вартості наданих позивачем послуг в розмірі 149 020,46грн., відповідачем суду не подано.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №62 від 20.12.17р. (а.с.22), про оплату вартості наданих послуг. Вимога позивача розглянута відповідачем та визнана в повному обсязі (лист вих№3-01/18 від 17.01.18р., а.с.23).

Разом з тим станом на 05.07.18р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем коштів в сумі 149 020,46грн.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг, обумовлених Договором №33-С від 03.01.12р., в розмірі 149 020,46грн., а також 15 685,58грн. - пені, 6 492,72грн. - інфляційних втрат, нарахованих на підставі п. 6.3. Договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою №33-С від 03.01.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг в сумі 149 020,46грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3.Договору, сторони обумовили, що за порушення терміну оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виконання зобов"язання.

Враховуючи вище викладені правові норми та п.6.3. Договору, позивачем правовмірно нараховано відповідачу 15 685,58грн. - пені, 6 492,72грн. - інфляційних втрат, за період вказаний у розрахунку (а.с.10-11), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище сказаного стягненню в судовому порядку підлягають 171 198, 76грн., з яких: 149 020,46грн. - основний борг, 15 685,58грн. - пеня, 6 492,72грн. - інфляційні втрати.

Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 252, 254, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625-629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Газінвест", вул. Горбаля, буд.7, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400 (ідентифікаційний код 33700005) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, вул. М.Бірюзова, 53, м. Полтава, Полтавська область, 36007 (ідентифікаційний код 08804689) 149 020,46грн. (сто сорок дев"ять тисяч двадцять грн. 46коп.) - заборгованості, 15 685,58грн. (п"ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п"ять грн. 58 коп.) - пені, 6 492,72грн. (шість тисяч чотириста дев"яносто дві грн. 72коп.) - інфляційних втрат, 2 567,98грн. (дві тисячі п"ятсот шістдесят сім грн. 98коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.07.18р.

Суддя С.Кобецька