Рішення

від 06.07.2018 по справі 910/5062/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2018Справа № 910/5062/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту

до Фізичної особи-підприємця Щербініна Вадима Павловича

про стягнення 36003,32 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербініна Вадима Павловича про стягнення 36003,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нежилого приміщення №6 від 29.05.2014, зокрема своєчасно не повернув позивачеві орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача 10818,11 грн. заборгованості з орендної плати за час фактичного користування майном, а також нараховані на вказану заборгованість пеню в сумі 1590,10 грн., три відсотки річних в розмірі 162,71 грн., інфляційні втрати в сумі 607,97 грн., штраф в розмірі 2163,62 грн. та неустойку в сумі 20660,81 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.05.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.05.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 01.06.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 28.05.2018.

23.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов в якому останній підтвердив факт укладення між сторонами спірного договору оренди. Разом з тим, відповідач зазначив, що існує сумнів, що укладений між сторонами договір підписаний з боку позивача уповноваженою на це особою. Також вказав, що наразі в орендованому відповідачем за вказаним договором приміщенні наразі знаходиться майно останнього загальною вартістю 30300 грн., яке наразі відповідач не має змоги забрати із орендованого приміщення, оскільки позивач перешкоджає відповідачу забрати вказане майно.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, визнати Договір оренди нежитлового приміщення №6 від 29.05.2014 недійсним та зобов'язати позивача повернути відповідачу торгове обладнання, що є власністю відповідача, на загальну суму 30300 грн.

Додатково відповідач вказав, що заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із сумою заборгованості, у зв'язку з чим останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши вказаний відзив суд дійшов висновку, що останній також має ознаки зустрічного позову, зокрема в частині вимог відповідача про визнання Договору оренди нежитлового приміщення №6 від 29.05.2014 недійсним та зобов'язання позивача повернути відповідачу торгове обладнання, що є власністю відповідача, на загальну суму 30300 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною 4 вказаної статті Кодексу визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

В той же час, поданий відповідачем до суду відзив, який містить ознаки зустрічного позову у розглядуваній справі не відповідає вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо залишення без розгляду вимог відповідача про визнання Договору оренди нежитлового приміщення №6 від 29.05.2014 недійсним та зобов'язання позивача повернути відповідачу торгове обладнання, що є власністю відповідача, на загальну суму 30300 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2014 між Приватним акціонерним товариством Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Щербініним Вадимом Павловичем (відповідач, орендар) укладено Договір оренди №6, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення площею 20,8 кв. м, 5,5 кв. м, 1,6 кв. м, 1,6 кв. м, які розташовані на першому поверсі одноповерхової побутової будівлі загальною площею приміщень 138,3 кв. м, інвентарний номер 10007 (майно). Майно знаходиться за адресою: м. Вишгород, вул. набережна, 5 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, вартість майна визначена за незалежною оцінкою проведеною суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Гарант-Експертиза та згідно зі звітом, станом на 31.01.2013 становить 299520 грн. без ПДВ. Вартість приміщень переданих в оренду становить 63888,94 грн. без ПДВ.

Згідно з п.1.4 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення складу-магазину.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, але не раніше дати підписання сторонами цього договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін.

У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно в стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням його фізичного зносу, порядком, аналогічним встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.2.5 Договору, обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Згідно з п.3.1 Договору, орендна плата згідно протоколу погодження договірної ціни становить без ПДВ за базовий місяць оренди 1050 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки до дати укладення договору оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі зменшення індексу інфляції орендна плата не перераховується (п.3.2 Договору).

Умовами п.3.4 Договору сторони погодили, що орендар щомісячно здійснює 100% передоплату до 5 числа кожного місяця: орендної плати, відшкодування земельного податку в розмірі 56,78 грн. за місяць згідно розрахунку на рік та відшкодування фактичних витрат на електроенергію.

Згідно з п.3.5 Договору, усі платежі, зазначені в п.3.4 цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації, а за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.9 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендодавцю заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, враховуючи штрафні санкції.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.9.2 Договору, в разі порушення умов п.3.4 цього договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У випадку несвоєчасного звільнення приміщень орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі 5% від місячної плати за кожний день використання приміщень (п.9.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в термін 3 діб згідно п.5.10 цього договору.

За умовами п.11.1 Договору, цей договір діє з 01.06.2014 по 30.04.2017, строк дії договору 2 роки 11 місяців.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни сторони погодили, що ціна за оренду за договором за базовий місяць - лютий 2013 року становить 1260 грн. разом з ПДВ.

Актом приймання-передачі приміщення від 29.05.2014 до Договору оренди підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення обумовлені догом оренди.

Листом №182 від 16.02.2017 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про відсутність намірів продовжувати термін дії укладеного між сторонами договору.

Листом №458 від 21.04.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із повідомлення про закінчення терміну дії договору з 30.04.2017 та просив після закінчення строку дії договору повернути орендоване приміщення за актом приймання передачі.

В подальшому, листом №503 від 03.05.2017 позивач повторно звернувся до відповідача, повідомивши останнього, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію з 30.04.2017 та про відсутність намірів продовження останнього. Також вказав на необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повернув орендоване за договором приміщення 29.09.2017, про що сторони склали Акт приймання-передачі приміщення.

На підтвердження факту користування відповідачем орендованим майном, позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів надання послуг №165 від 31.05.2017, №232 від 30.06.2017, №238 від 31.07.2017, №317 від 31.08.2017 та №322 від 30.09.2017. Суд вказує про те, що Акт надання послуг №165 від 31.05.2017 підписаний відповідачем, а отже останній підтвердив факт користування орендованим приміщення після закінчення строку дії договору.

Крім того, з наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за період з червня 2017 року по серпень 2017 року вбачається, що відповідачем було здійснено оплату за договором оренди в сумі 2704,33 грн. Також вказаним актом звіряння піддержується, що відповідач погодився із фактом наявності заборгованості у останнього в розмірі 8163,36 грн., про що свідчить підпис відповідач на вказаному акті.

Також позивачем до матеріалів справи долучено Акт звіряння взаємних розрахунків за 3 квартал 2017 року з якого вбачається наявність заборгованості відповідача в розмірі 10818,11 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору своєчасно не повернув орендоване приміщення та не виконав взятих на себе зобов'язань зі сплати орендних платежів за час фактичного користування приміщенням.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за час фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору в розмірі 10818,11 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума 3 % річних становить 162,71 грн., а сума інфляційних втрат складає 607,97 грн. суд дійшов висновку, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2163,62 грн., пені в сумі 1590,10 грн. та неустойки в розмірі 20660,81 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом.

Згідно з п.3.5 Договору, усі платежі, зазначені в п.3.4 цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації, а за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення викладено у ст.631 ЦК України.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди.

Також з наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, долученого до позовної заяви вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню та штраф нараховані за прострочення сплати орендних платежів за період з 01.10.2017 по 01.04.2018, тобто за період після припинення дії договору.

Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені та штрафу) виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені та штрафу після припинення дії договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу.

В той же час, стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 20660,81 грн. неустойки, розрахованої на підставі п.9.3 Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами п.9.3 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного звільнення приміщень орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі 5% від місячної плати за кожний день використання приміщень.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, судом встановлено, що вказане нарахування проведене позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги той факт, що основна сума заборгованості відповідача становить 10818,11 грн., суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, підлягає частковому задоволенню, та вважає за належне обмежити розмір нарахованої позивачем неустойки сумою у 10818,11 грн., яка дорівнює розміру основної заборгованості за договором.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербініна Вадима Павловича (04210, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська , буд. 37; ідентифікаційний код 04737111) в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" (04201, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Полярна, буд. 12-А; ідентифікаційний код 26008588) 10818 (десять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 11 коп. заборгованості, 162 (сто шістдесят дві) грн. 71 коп. трьох відсотків річних, 607 (шістсот сім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 10818 (десять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 11 коп. неустойки, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн. 29 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.07.2018

Суддя Я.В. Маринченко