Рішення

від 05.07.2018 по справі 911/972/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/972/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд», м. Бровари, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро», м. Вишневе, Київська область

про стягнення коштів

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд» (далі – позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №49-05/18 від 10.05.2018 року (вх. №1001/18 від 14.05.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди №01/11/16-31 від 01.11.2016 року у сумі 18407,80 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2018 року відкрито провадження у справі №911/972/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати додаткових послуг з підтримання температурного режиму в суборендованому приміщенні, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 9996,99 грн. основної заборгованості, 5546,63 грн. штрафу за затримку суборендної плати, 1312,76 грн. пені, 1242,50 грн. інфляційних збитків, 308,92 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме, 1762,00 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзив на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Буд» (за договором - суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» (за договором - суборендар) 01.11.2016 року укладено Договір суборенди №01/11/16-31 та Додатки №1, №2, №3 від 01.11.2016 року до нього.

Відповідно до п.1.1. Договору, суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування приміщення та майно, яке знаходиться в цьому приміщенні (далі – об'єкт) та сплачує орендну плату за його використання на умовах договору та в розмірі відповідно до Додатку №1 до договору.

Згідно п. 3.1. Договору, розмір щомісячної суборендної плати за об'єкт визначається в Додатку №1 до договору.

Відповідно до підпункту 3.2.1 п. 3.1 Договору, окрім суборендної плати (п. 3.1 Договору) суборендар компенсує суборендодавцю витрати, пов'язані з обслуговуванням прилеглої території у випадку, коли таке обслуговування проводиться силами і засобами суборендодавця внаслідок порушення суборендарем п. 3.6.1 Додатку №3 до Договору.

Підпунктом 3.3.1 п. 3.1. Договору визначено, що оплата платежів за цим договором (за користування об'єктом та додаткові послуги за поточний місяць) здійснюється суборендарем до 5-го (п'ятого) числа кожного поточного календарного місяця оренди шляхом 100 % (сто відстокової) передплати.

Згідно підпункту 6.1.1 п. 6.1. Договору, суборендар зобов'язаний перераховувати на рахунок суборендодавця до 10.11.2016 року суборендну плату за перший місяць суборенди в розмірі, визначеному в Додатку №1 до договору; до 10.11.2016 року завдаток за схоронність об'єкту суборенди, в розмірі місячної суборендної плати, зазначеної в Додатку №1 до договору.

Відповідно до підпункту 8.2.1. п. 8.2. Договору, суборендар несе наступну відповідальність за договором: у випадку прострочення по сплаті належних суборендареві платежів – на вимогу суборендодавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення; у випадку неоплати або несвоєчасної оплати виставлених рахунків, суборендодавець має право, без додаткового повідомлення, притримати майно суборендаря, яке знаходиться в об'єкті суборенди, та/або призупинити надання послуг, виконання робіт до моменту їх оплати, та застосувати оперативно-господарські санкції, передбачені (але не обмежені) ст. 236 Господарського кодексу України.

Також, згідно ч. 3 підпункту 8.3.1. п. 8.3. Договору, суборендар також несе наступну відповідальність і на вимогу суборендодавця зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від суми суборендної плати за місяць (Додаток №1 до договору) у випадку затримки оплати орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) днів.

Пунктами 2.1. та 10.2 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

Згідно п. 1 Додатку №1 від 01.11.2016 року до Договору суборенди №01/11/16-31 від 01.11.2016 року, сторони домовились про наступну вартість суборендної плати оренди об'єкта за Договором: складське приміщення – камера №3.1 площею 111,9 м.кв. (182 грн. за ПДВ за 1 м.кв.в місяць) – 20365,80 грн. з ПДВ. Орендодавець також надає в оренду орендарю для зберігання картоплі дерев'яні контейнери розміром 1,2*1,6*1,2 м. у кількості 190 шт. Оціночна вартість та вартість оренди контейнерів становлять: оціночна вартість одного контейнеру 1000,00 грн., за ціною 25,00 грн. за 1 контейнер в місяць з ПДВ, вартість оренди в місяць з ПДВ – 4750,00 грн.

Згідно п.п.1, 2 Додатку №2 від 01.11.2016 року до Договору суборенди №01/11/16-31 від 01.11.2016 року, сторони домовились про наступну вартість послуг, що надаються за договором: послуги з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях в діапазоні 0 - + 8 градуси Цельсія, одиниця виміру – м.кв., вартість за одиницю в місяць з ДПВ – 118,20 грн.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 01.11.2016 року до Договору №01/11/16-31 від 01.11.2016 року суборендар (відповідач) прийняв, а суборендодавець (позивач) передав в строкове платне володіння та користування наступні приміщення та майно: складське приміщення – камера №3.1 площею 111,9 м.кв. та контейнер дерев'яний 1,2*1,6*1,2 в кількості 190 шт., оціночна вартість одного контейнеру – 1000,00 грн.

Згідно акту надання послуг №152 від 31.01.2017 року, який підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, на виконання умов Додатку №2 до договору №01/11/16-31 від 01.11.2016 року виконавцем (позивачем) було надано замовнику (відповідач) послуги з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях за 26 днів всього на суму 11093,26 грн.

Проте, в порушення умов договору №01/11/16-31 від 01.11.2016 року, зазначені послуги згідно акту надання послуг №152 від 31.01.2017 року оплачені відповідачем частково у сумі 1096,27 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9996,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2017 року – 16.02.2018 року, який підписано та скріплено печатками представників сторін, та з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 9996,99 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.08.2017 року (докази надіслання якої наявні в матеріалах справи), проте відповідачем зазначену претензію залишено поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 9996,99 грн. заборгованості.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків з оплати наданих послуг за Договором поставки №01/11/16-31 від 01.11.2016 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив наданих за договором послуг. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 9996,99 грн. заборгованості за надані послуги підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1312,76 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за актом надання послуг №152 від 31.01.2017 року за період з 06.02.2017 року по 06.08.2017 року у відповідності до виконаного ним розрахунку, а також штраф відповідно до підпункту 8.3.1 п. 8.3 Договору у розмірі 50 % від суми суборендної плати за місяць за затримку оплати більше ніж на 15 днів.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 3 підпункту 8.3.1. п. 8.3. Договору, суборендар також несе наступну відповідальність і на вимогу суборендодавця зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від суми суборендної плати за місяць (Додаток №1 до договору) у випадку затримки оплати орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) днів.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1312,76 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 5546,63 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних у сумі 1242,50 грн. (за період з 06.02.2017 року по 16.02.2018 року) та 3% річних у сумі 308,92 грн. (за період з 06.02.2018 року по 16.02.2018 року) є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 22, код 39174087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд» (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б, код 39430972) 9996 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 99 коп. основного боргу, 5546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 63 коп. штрафу, 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 76 коп. пені, 308 (триста вісім) грн. 92 коп. 3% річних, 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 50 коп. інфляційних збитків, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                     Д.Г. Заєць