Рішення

від 05.07.2018 по справі 917/543/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 Справа № 917/543/18

за позовною заявою Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", вул.Євгена Сверстюка, б.23, офіс 1016, м.Київ, 02002

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача", 36014, м.Полтава, вул.Харчовиків, б.6

про стягнення 22 178,32 грн.

Головуючий суддя: Киричук О.А.

Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.

за участю представників:

представник позивача: не з"явився

представник відповідача: не з"явився

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача" про стягнення 22 178,32 грн. заборгованості за договором № ТЗ-22/04/14 від 02.04.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № ТЗ-22/04/14 від 02.04.2014р. в частині здійснення виплат винагороди(роялті).

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму основного боргу, що складає 8 800,00 грн., втрати від інфляції в сумі 2 904,93 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 473,39 грн., штраф у розмірі 8 000,00 грн., суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 2 000,00 грн., а також понесені ним по справі витрати.

При цьому, в позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 17.05.2018 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначити на 07.06.2018 р.; викликати учасників справи у судове засідання; визначити відповідачу строк до 06.06.2018 р. для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; запропонувати сторонам, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони на виклик суду в судове засідання 07.06.2018р. не з'явилися.

Відповідач в строк до 06.06.2018 р. заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надіслав, відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.06.2018 р. відкладене судове засідання у справі на 05.07.2018 р.

У судове засідання 05.07.2018 представники сторін не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.

Від позивача через канцелярію суду надійшли заява (пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги) та заява про розгляд справи за відсутності позивача (вх. № 6328 та № 6327 відповідно).

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02 квітня 2014 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі також - «Позивач») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «М-ДАЧА» (надалі також - «Відповідач») було укладено Договір №ТЗ-22/04/14, за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 3.1 договору).

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір Винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 договору).

- Користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані Твори за формою, наведеною у Додатку № 3 до даного Договору (п. 3.4 договору).

- Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі (пункт 3.6 договору).

- У разі невиконання або неналежного виконання п. 3.4, 4.2 цього договору, Користувач зобов'язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього Договору (3.7 Договору).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 02.04.2015, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів".

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором (тобто з 02.04.2014 року) складає 200 (двісті) гривень.; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Звертаючись до суду з даним позовом на підставі договору про стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2014 року по травень 2018 року включно, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії Договору визначається періодом з 02.04.2014 року по 02.04.2019 року.

Позивач стверджував, що за період з жовтня 2014 року по травень 2018 року включно оплата за публічне виконання Творів на підставі договору взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 8 800,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір № ТЗ-22/04/14 від 02.04.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 02.04.2019 року (пункти 6.1, 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з жовтня 2014 року по травень 2018 року включно договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до договору, пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 200,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з жовтня 2014 року по травень 2018 року включно, заборгованість за який складає 8 800,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 8 800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 2 904,93 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 473,39 грн., штраф у розмірі 8 000,00 грн., суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 2 904,93 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем у відповідності до вимог договору, не суперечать нормам чинного законодавства.

За таких обставин, судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань в сумі 2 904,93 грн. підлягають задоволенню.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 473,39 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних розрахована позивачем у відповідності до вимог договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 473,39 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8 000,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за період з жовтня 2014р. по грудень 2017 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 8 000,00 грн. штрафу та 2 000,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) (достроково за червень 2018 року по березень 2019 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача", 36014, м.Полтава, вул.Харчовиків, б.6, 36014, код ЄДРПОУ 38561231) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; код ЄДРПОУ 37396233) 8 800,00 грн. основного боргу, 2 904,93 грн. інфляційних нарахувань, 473,39 грн. 3% річних, 8 000 грн. штрафу, 2 000,00 дострокової сплати винагороди (Роялті) та 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.07.2018.

Суддя                                                                       Киричук О.А.