Рішення

від 27.06.2018 по справі 922/1209/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р.Справа № 922/1209/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Болградської міської ради Одеської області, м.Болград, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод автогідропідйомників "Верх", м.Харків, про стягнення 504000,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 210/02-12 від 16.02.2018) - в режимі відеоконференції;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Болградська міська рада Одеської області, м.Болград, 08.05.2018 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод автогідропідйомників "Верх", м.Харків, збитків у розмірі 504000,00 грн., завданих неналежним виконанням Договору № 1 про відповідальне зберігання від 18.08.2017. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час огляду майна 15.03.2018 було виявлено, що передане відповідачу на відповідальне зберігання майно знаходиться в неробочому та некомплектному стані, що призвело до неможливості використання його за призначенням, за що пунктом 2.1.5. Договору передбачено відповідну відповідальність.

Представник позивача, який брав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у підготовче засідання не з'явився, але 15.06.2018 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Завод автогідропідйомників "Верх".

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.08.2017 між Болградською міською радою Одеської області (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод автогідропідйомників "Верх" (відповідачем) було укладено Договір поставки № 203 від 18.08.2017, згідно п. 1.1. якого відповідач, як постачальник, зобов'язався протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня укладення договору поставити товар та здійснити його монтаж і документальне оформлення відповідно до умов цього договору, а позивач, як замовник - прийняти і оплатити товар.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до вищевказаного Договору та акту приймання-передачі товару до Договору поставки № 1 від 18.08.2017, відповідач поставив та передав, а позивач закупив та прийняв Автогідропідйомник АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307 з кабіною "ДУЕТ", реєстраційний № НОМЕР_1, вартістю 504000 грн.

18.08.2017 між Болградською міською радою Одеської області та ТОВ "Завод автогідропідйомників "Верх" був укладений Договір № 1 про відповідальне зберігання, згідно п. 1.1. якого позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання Автогідропідйомник АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307 з кабіною "ДУЕТ", реєстраційний № НОМЕР_1, вартістю 504000 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору, строк дії договору - до 31.03.2018.

Факт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання підтверджується актом прийому-передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 18.08.2017.

Як вбачається з листа ТОВ "Завод автогідропідйомників "Верх" від 15.03.2018 № 20180315/1, сторони 27.03.2018 уклали додаткову угоду, якою продовжили строк дії договору відповідального зберігання до 30.04.2018.

У відповідності до п. 2.1.1. Договору, виконавець зобов'язаний прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору, виконавець зобов'язаний нести відповідальність за втрату або пошкодження майна незалежно від причин на протязі строку дії договору.

15.03.2018, під час огляду майна, що було передане на відповідальне зберігання (Автогідропідйомник АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307 з кабіною "ДУЕТ", реєстраційний № НОМЕР_1) комісією Болградської міської ради у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в присутності директора підприємства ОСОБА_3 виявлено, що майно знаходиться на території зберігання в неробочому та некомплектному стані. А саме, на шасі відсутнє обладнання автогідропідйомнику АП-18, що призвело до неможливості використання його за призначенням.

Таким чином, сторонами Договору зафіксоване порушення зобов'язань ТОВ "Завод автогідропідйомників "Верх" щодо зберігання майна в період дії Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно приписів ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні положення містяться у ст. 22 Цивільного кодексу України.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст. 225 Господарського кодексу України).

Як зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 23.06.2009 у справі № 34/136-08-2506.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Болградської міської ради Одеської області обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 526, 599, 610, 611, 951 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод автогідропідйомників "Верх" (61174, м.Харків, пр.Перемоги, буд. 55-Е, офіс 20; код ЄДРПОУ: 40918072) на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, вул.Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ: 04057008) - збитки у розмірі 504000,00 грн., завдані неналежним виконанням Договору № 1 про відповідальне зберігання від 18.08.2017; витрати з оплати судового збору в розмірі 3780,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Болградській міській раді Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, вул.Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ: 04057008) з Державного бюджету України 3780,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 501 від 26.04.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 922/1209/18.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.07.2018 р.

Суддя ОСОБА_4