Ухвала

від 06.07.2018 по справі 927/488/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

06 липня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/488/18 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши заяву №896 від 27.06.18

Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області, вул. Садова, 104, м. Прилуки, 17500, код ЄДРПОУ 32863684,

про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 підприємства "Бердана" , вул. Ярмаркова, 43, м. Прилуки, 17500, код ЄДРПОУ 36551174, грошової заборгованості в сумі 45 534,23 грн за надані послуги, 1052,11 грн - 3% річних та 10 087,41 грн пені за Договором №645 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.08.11.

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Бердана" 45 534,23 грн за надані послуги, 1052,11 грн - 3% річних та 10 087,41 грн пені.

Заяву обґрунтовано невиконанням зі сторони боржника умов Договору №645 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та несвоєчасною сплатою відповідачем спожитого природного газу від 01.08.11 згідно з рахунків - фактур з червня 2015 року по травень 2018 року.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Бердана" 3 % річних у сумі 1052,11 грн та пені у сумі 10 087,41 грн, виходячи з наступного.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, товар, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Також в обгрунтування відмови щодо стягнення з боржника 3 % річних суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги про сплату 3% річних виникають в силу закону відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Вимоги про сплату пені, визначення якої надається в Главі 49 Забезпечення виконання зобов'язання Цивільного кодексу України, та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахувань 3% річних у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є грошовою заборгованістю за договором, укладеним у письмовій формі, а є додатковими способами захисту майнового права та інтересу заявника та заходом відповідальності боржника за порушення зобов'язань, та у випадку їх належного обґрунтування та розрахунку вказані суми можуть бути стягнуті з боржника в порядку позовного провадження, оскільки в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану заборгованість.

Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

За правилами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Отже, оскільки стягнення пені та 3% річних є заходами відповідальності за порушення зобов'язань та правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення виключно неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимога про стягнення пені та 3% річних не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє у видачі судового наказу на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з боржника пені та 3% річних.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 148, 150, п. 3 ч. 1 ст. 152, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити Комунальному підприємству "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Бердана" 1052,11 грн 3% річних та 10 087,41 грн пені.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 06 липня 2018.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/