Рішення

від 02.07.2018 по справі 902/193/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р.          Cправа № 902/193/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС", м.Вінниця

до приватного акціонерного товариства "Козятинхліб", м.Козятин Козятинського району Вінницької області

про стягнення 7910,78 грн пені, 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в зв'язку з порушенням зобов'язання згідно договору поставки

сторони правом участі у судовому засіданні не скористались

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області 20.04.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" 7910,78 грн коштів, з яких 5467,41 грн - пеня, 598,65 грн - 3% річних та 1844,72 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що нараховані в зв'язку з порушенням строків оплати товару згідно договору поставки №ДМП-28 від 04.04.2016.

Ухвалою суду від 24.04.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/193/18, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 24.05.2018.

Ухвалою суду від 24.05.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №902/193/18, призначити справу №902/193/18 до розгляду по суті, повідомити учасникам справи, що розгляд справи по суті відбудеться 19.06.2018.

Правом участі у судовому засіданні 19.06.2018 сторони не скористались. Разом з тим, про дату, місце та час розгляду справи №902/193/18 учасники процесу повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 24.05.2018, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції сторонам вх. №№ 5024 та 5025 від 11.06.2018.

Водночас 19.06.2018 до суду від позивача надійшла заява, у якій останній клопоче про розгляд справи без його участі та одночасно зазначає про підтримання заявлених вимог у повному обсязі.

Відзиву, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що сторін належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутністю, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №ДМП-28 від 04.04.2016 позивач товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" зобов'язалось передати у власність, а відповідач - приватне акціонерне товариство "Козятинхліб" прийняти та оплатити товар - маргарини. Найменування, кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару, ціна одиниці виміру Товару та загальна сума відповідної партії Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною даного Договору (п.п. 1.1., 1.4. Договору).

Позивач на виконання умов договору №ДМП-28 від 04.04.2016 поставив відповідачу товар на загальну суму 64381,90 грн, що підтверджується видатковими накладними №43576 від 08.08.2017 на суму 18049,90 грн; №44284 від 12.08.2017 на суму 5148,00 грн; №44769 від 16.08.2017 на суму 20592,00 грн; №46101 від 22.08.2017 на суму 20592,00 грн.

Маргарини отримані представником відповідача на підставі довіреності №142 від 08 квітня 2016 року.

ПАТ "Козятинхліб" у відповідності до п.3.4 Договору зобов'язалось провести розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію Товару протягом 21 (двадцять один) календарного дня, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата мала бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін)."

Як вже встановлено, відповідно до угоди сторін (п.3.4 договору) відповідач мав виконати свій обов'язок щодо оплати отриманого товару "... протягом 21 календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній...".

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства, а також приписи ч.5 ст.254 ЦК України, суд дійшов висновку, що кінцевий термін сплати за товар становить:

за видатковою накладною №43576 від 08.08.2017 - 29.08.2017;

№44284 від 12.08.2017 на суму 5148,00 грн - 04.09.2017;

№44769 від 16.08.2017 на суму 20592,00 грн - 06.09.2017;

№46101 від 22.08.2017 на суму 20592,00 грн - 12 09.2017.

На момент падання позовної заяви відповідач за отриману продукцію розрахувався, проте, із порушенням строків оплати, на підтвердження чого позивачем надані наступні платіжні доручення: №665 від 17.10.2017 на суму 14000,00 грн; №743 від 24.10.2017 на суму 5381,90 грн; №1083 від 14.11.2017 на суму 10 000,00 грн; №1717 від 28.12.2017 на суму 10000,00 грн; №28 від 03.01.2018 на суму 5000,00 грн; №401 від 06.02.2018 на суму 5000,00 грн; №1061 від 11.04.2018 на суму 15000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням приватним акціонерним товариством "Козятинхліб" умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача 5467,41 грн - пені; 598,65 грн - 3% річних та 1844,72 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що нараховані у зв'язку з порушенням строків оплати товару згідно договору поставки №ДМП-28 від 04.04.2016.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін)" (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч.6 ст.232 ГК України також визначено: "Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано."

Пунктом 6.7 договору №ДМП-28 від 04.04.2016 сторони домовились: "При порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п.3.4 договору, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування."

З урахуванням встановлених вище обставин стосовно кінцевого терміну оплати, суд дійшов висновку, що згідно видаткової накладної №43576 від 08.08.2017 в зв'язку з порушенням обов'язку здійснити розрахунок за отриману продукцію 29.08.2017, починаючи з 30.08.2017 відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання; згідно видаткової накладної №44284 від 12.08.2017 - з 05.09.2017; №44769 від 16.08.2017 - з 07.09.2017; №46101 від 22.08.2017 - з 13.09.2017.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем невірно визначено період часу, протягом якого, на думку останнього, мало місце невиконання зобов'язання (допущено помилку у визначенні початку строку нарахування пені та 3% річних).

Здійснивши перевірку правильності розрахунку ціни позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 594,59 грн 3% річних; 5434,58 грн пені; а також в межах заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 1844,72 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України закріплений обов'язок, відповідно до якого: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи."

Під час здійснення провадження у даній справі відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача за правилами, визначеними ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/193/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у даній справі, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Козятинхліб" (22100, Вінницька обл., місто Козятин, вул.Незалежності, будинок 72; ідентифікаційний код 00375757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, б.150, ідентифікаційний код 13304871) 5434,58 грн - пені; 594,59 грн - 3% річних; 1844,72 грн - інфляційних та 1762,00 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ підприємство "АВІС" (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, 150);

3 - відповідачу - ПАТ "КОЗЯТИНХЛІБ" (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул.Незалежна, 72).