Рішення

від 04.07.2018 по справі 911/768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/768/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" до Комунального закладу Васильківської районної ради "Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення 213 756,24грн, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №183-1 від 18.01.2018);

від відповідача - не з'явилися

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - ТОВ Киїоблгаз Збут ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального закладу Васильківської районної ради «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КЗ ВРР Васильківський РЦПМСД ) про стягнення 213756,24грн, у т.ч. 208 847,23грн основного боргу за поставлений природний газ у лютому 2018 року, 4515,28грн пені за період з 12.03.2018 по 03.04.2018, 393,73грн 3% річних за період з 12.03.2018 по 03.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №1141128OAZCB017 від 28.02.2017 в частині оплати за поставлений природний газ у встановлений договором строк (а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2018 відкрито провадження у справі за поданим позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання та встановлено строки для вчинення процесуальних дій ( а.с.1-2).

У підготовчому засіданні 01.06.2018 оголошено перерву до 04.07.2018, про що прийнято протокольну ухвалу (а.с.40-41).

До початку розгляду справи по суті, 05.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає заявлені у даному позові вимоги у повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення. Крім цього, у вказаному відзиві відповідач просить розподіл судових витрат здійснити з урахуванням ч.1 ст.130 ГПК України (а.с.45).

У відповідності до ч.ч. 3,4 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 4, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так вказана заява про визнання позову (а.с.45) підписана керівником відповідача ОСОБА_2, повноваження якої діяти від імені відповідача підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.05.2018 (а.с.30-32),

У підготовче засідання 04.07.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 01.06.2018 у даній справі.

Вказана ухвала суду отримана відповідачем 19.06.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263280311 (а.с.44).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

28.02.2017 між ТОВ «Київоблгаз збут» (постачальник) та КП ВРР «Васильківський РЦПМСД» (споживач) укладено договір №1141128ОAZCB017 постачання природного газу (а.с.9-16, далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1 договору).

В силу п1.5 договору, передача газу за таким договором здійснюється в межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Згідно п. 2.9.2 договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період.

Як визначено п.2.9.3 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати у письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до п. 3.1 договору, розрахунки за поставлений газ здійснюються за цінами, що вільно встановлені між постачальником та споживачем; п.3.2 договору ціна газу сторонами встановлена з ПДВ у розмірі 10 339,80рн.

Як визначено п. 4.2.3 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 5.4.2 договору, до обов'язків споживача віднесено оплата постачальнику вартості газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Вказаний договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині постачання природного газу з 01.01.2017 року до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 11.2 договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Під час розгляду справи сторонами не надано доказів припинення дії договору 31.12.2017, тобто такий договір продовжив свою дію.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем поставлено відповідачу природний газ у лютому 2018 року на загальну суму 208 847,23грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання передачі природного газу (а.с.17).

Проте, як вказує позивач, відповідачем не здійснено розрахунку за поставлений у лютому 2018 року природний газ.

Вказане також не заперечується відповідачем у даній справі.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України

.Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, не розрахувався за природний газ, поставлений у лютому 2018 року, що ним визнано, у строк, встановлений п.4.2.3 договору, чим допустив порушення зобов'язань за договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання, суд вважає заявлені вимоги в частині основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 208 847,23грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.03.2018 по 03.04.2018 у розмірі 393,73грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за заявлений позивачем період, враховуючи заборгованість у сумі 208 847,23грн, розмір 3% річних складає 394,81грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 393,73грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4515,28грн за період з 12.03.2018 по 03.04.2018.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з нарахуваннями позивача, оскільки пеня, за період з 12.03.2018 по 03.04.2018 на заборгованість у сумі 208 847,23грн складає 4 474,48грн, у зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню у відповідному розмірі; в частині стягнення з відповідача 40,80грн пені суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог, не прийнявши визнання відповідачем позову у вказаній частині, оскільки такі дії суперечать чинному законодавству України, яке регулює нарахування та стягнення пені.

Крім того, у відповідачем заявлено клопотання про розподіл судовий витрат з урахуванням ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення містить і ч. 3 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Так, при поданні позову позивачем сплачено 3206,34грн судового збору, отже, позивачу підлягає повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1603,17грн (3206,34/2).

Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, зокрема, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1602,86грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129-130, 185, 191, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального закладу Васильківської районної ради "Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (ідентифікаційний код 38312395; вул. Декабристів, 87, м. Васильків, Київська обл., 08600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (ідентифікаційний код 39592941; пр. Свободи, 2Г, літ. А, м. Київ, 04108) 208 847,23грн основного боргу, 4474,48грн пені, 393,73грн 3% річних, а також 1602,86грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (ідентифікаційний код 39592941; пр. Свободи, 2Г, літ. А, м. Київ, 04108) з Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок №31214206783001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018) 1603,17грн (одну тисячу шістсот три гривні 17 копійок) - 50% судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №813 від 11.04.2018.

4. В частині стягнення 40,80грн пені у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.07.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова