ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 липня 2018 року справа № 804/1117/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (суддя – Конєва С.О.) у справі №804/1117/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кітамол» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и В :
ТОВ «Кітамол» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403499/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 16.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403503/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №20 від 20.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403500/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 17.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403497/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 14.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403502/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 19.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403495/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №11 від 11.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403498/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 15.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403496/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 12.11.2017р. в ЄРПН;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №403501/40463257 від 13.12.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 18.11.2017р. в ЄРПН;
- зобов'язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №16 від 16.11.2017р., №20 від 20.11.2017р., №17 від 17.11.2017р., №14 від 14.11.2017р., №19 від 19.11.2017р., №11 від 11.11.2017р., №15 від 15.11.2017р., №12 від 12.11.2017р., №18 від 18.11.2017р., подані ТОВ "Кітамол".
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що засобами телекомунікаційного зв'язку 22.11.2017р. ТОВ «Кітамол» для реєстрації у ЄРПН були направлені податкові накладні №16 від 16.11.2017р., №20 від 20.11.2017р., №17 від 17.11.2017р., №14 від 14.11.2017р., №19 від 19.11.2017р., №11 від 11.11.2017р., №15 від 15.11.2017р., №12 від 12.11.2017р. та №18 від 18.11.2017р. Реєстрація вказаних накладних спочатку була призупинена відповідачем, а після подання позивачем скарг у їх реєстрації було відмовлено. При цьому, реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено з підстав виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:0401 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних у ЄРПН. На виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем були надані повідомлення до яких додані копії підтверджуючих документів, проте позивачем були отримані оспорювані рішення про відмову у реєстрації вищевказаних податкових накладних з підстав того, що надані копії документів складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними та просить скасувати їх з підстав того, що у порушення п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем не було зазначено у квитанціях ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких затверджено наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. За таких обставин позивач вказував на те, що за умови наявності у позивача передбачених чинним законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та того, що такі документи були надані відповідачу, останній не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації в ЄРПН складених податкових накладних.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено. За наслідками розгляду справи, судом першої інстанції зроблено наступні висновки. Так, по-перше: суд вказав на те, що здійснюючи моніторинг ПН (податкових накладних), контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567. По-друге: можливість надання платником податку вичерпного переліку документів, на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567. З цих підстав, встановивши те, що у Квітанціях №1 контролюючим органом не було визначено конкретного виду критеріїв оцінки ступеня ризиків, що слугувало підставою, для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем порушено як вимоги податкового законодавства так і право платника податку подати контролюючому органу необхідні документи для реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що контролюючим органом були прийнятті рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН вказаних вище податкових накладних з формулюванням - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН. З цього приводу, суд першої інстанції вказав на те, що такі рішення є необгрунтованими, оскільки у них не відображено які із наданих позивачем документів складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН.
Не погодившись з рішенням суду, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач фактично посилається на положення податкового законодавство, яким визначено повноваження контролюючого органу щодо моніторингу поданих податкових накладних, підстави для зупинення реєстрації податкових накладних та підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що з урахуванням поданих позивачем документів, контролюючим органом було правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних. Крім цього, відповідач вказує на те, що повноваження ДФС щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями позивача, у зв'язку з чим ухвалення судом рішення про зобов'язання зареєструвати податкові накладні в ЄРПН фактично є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю “Кітамол” 04.05.2016р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, село Китайгород, вулиця Приорільська, буд. 1, прим. 5, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.198-201).
01.12.2016р. між ТОВ “Кітамол” (Продавець) та ТОВ “ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ” (Філія “Молоко”) (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11-12-16/Р, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.48-51).
На виконання умов вказаного договору у листопаді 2017р. позивачем було продано товар (молоко натуральне) ТОВ “ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ” (Філія “Молоко”), що підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи (а.с.55-56,71-72,86-87,101-102,116-117,131-132,145-146, 160-161,175-176).
Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем за вказаними господарськими операціями по зазначеному договору були оформлені, зокрема, податкові накладні №11 від 11.11.2017р., №12 від 12.11.2017р., №14 від 14.11.2017р., №15 від 15.11.2017р., №16 від 16.11.2017р., №17 від 17.11.2017р., №18 від 18.11.2017р., №19 від 19.11.2017р., №20 від 20.11.2017р. що підтверджується копіями наведених податкових накладних (а.с.57,73,88,103, 118,133,147,162,177).
Вказані податкові накладні 22.11.2017р. були надіслані позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копій Квитанцій № 1 реєстрацію вказаних накладних було зупинено з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0401 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. “в” п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с.58,74,89,104,119,134,148, 163,178).
З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних 07.12.2017р. позивачем було надано контролюючому органу повідомлення разом з документами, що підтверджують реальність здійснення операцій по зупиненим податковим накладним, які були отримані контролюючим органом 07.12.2017р., що підтверджується копіями відповідних повідомлень та копіями Квитанціями №1, наявними в матеріалах справи (а.с.59-61,75-78,90-93,105-108,120-123,135-138,149-152,164-167,179-182).
13.12.2017р. відповідачем були прийняті оспорювані рішення про відмову в реєстрації у ЄРПН податкових накладних, поданих позивачем, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, що підтверджується їх копіями (а.с.62,73,94,109,124,139,153,168,183).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про відмову в реєстрації у ЄРПН податкових накладних, позивач звернувся з позовом до суду. При цьому, підставами позову визначено те, що у порушення п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем не було зазначено у квитанціях ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких затверджено наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. За таких обставин позивач вважає, що за умови наявності у позивача передбачених чинним законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та того, що такі документи були надані відповідачу, останній не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації в ЄРПН складених податкових накладних.
За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, правильно встановивши підстави заявленого позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із наступного.
Пунктом 74.2 статті 74 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі – ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі – ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики – п.74.3 ст.74 ПК України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010р.(далі – Порядок №1246) податкова накладна – електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 в 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №754/30621.
Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
З огляду на вищенаведені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що здійснюючи моніторинг ПН (податкових накладних), контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.
Встановивши те, що у Квитанціях №1 не зазначено критеріїв оцінки ступеню ризику, які визначено Наказом №567, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що контролюючим органом не дотримано обов`язку, визначеного пп.201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на те, що зазначення у вказаних Квитанціях №1 та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків вищевказаних податкових накладних з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:0401 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів, на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Таким чином, із аналізу даних норм законодавства суд першої інстанції вірно вказав на те, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку із не зазначенням у Квитанціях №1 критеріїв оцінки ступеню ризику, відповідачем порушено як вимоги податкового законодавства, в частині обов`язку контролюючого органу визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН так і право платника податку подати контролюючому органу вичерпний перелік документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.
Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем у порядку, визначеному п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, були надані письмові пояснення та копії документів, що підтверджують продаж товару за договором купівлі-продажу №11-12-16/Р, укладеному між позивачем та ТОВ “ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ” (Філія “Молоко”), які були отримані контролюючим органом 07.12.2017р., про що свідчать копії відповідних повідомлень та копії Квитанцій №1 (а.с.59-61,75-78,90-93,105-108,120-123, 135-138,149-152,164-167,179-182).
Разом з тим, контролюючим органом ДФС, були прийняті оспорювані рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН вказаних вище податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с.62,73,94,109,124,139,153,168,183).
У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті “в” підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Цією постановою встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.
Оскільки, в оскаржених рішеннях ДФС не було зазначено конкретних підстав для їх прийняття, не зазначено які документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, суд першої інстанції правильно вказав на те, що такі рішення суб`єкта владних повноважень не можливо визнати обгрунтованими, а отже вони не відповідають критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
Дійшовши обгрунтованого висновку про неправомірність оскаржених дій відповідача, суд першої інстанції правильно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування таких рішень відповідача, а й зобов`язання останнього зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами відповідача про те, що ухваливши таке рішення, суд першої інстанції фактично втрутився у дискреційні повноваження контролюючого органу.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження – це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
У спірному випадку, реалізуючи свої владні повноваження, контролюючий орган, обираючи одне із альтернативних рішень, прийшов до висновку про те, що правильним рішенням є рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Тобто, відповідачем було реалізовано свої дискреційні повноваження шляхом прийняття оскаржених рішень.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі №804/1117/18 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 05.07.2018р.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.07.2018 |
Оприлюднено | 10.07.2018 |
Номер документу | 75143155 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Семененко Я.В.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні