Постанова

від 06.07.2018 по справі 808/1389/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2018 року справа № 808/1389/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (суддя Калашник Ю.В.) по справі №808/1389/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправної відмови,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 12.01.2018 № 27-8-0.6-216/2-18, якою відмовлено позивачу в продовженні дії договору оренди земельної ділянки, кадастровий № 2323081600:04:009:0004, площею 69,9995 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва господарства від 02.11.2006, який зареєстровано у МРВ ЗРФ "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.02.2008 № 040827200006.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для розгляду позову по суті. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції. З цього приводу заявник апеляційної скарги вказує на те, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції визначився з тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на вказану справу. Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі не була скасована та набрала законної сили, то, за позицією позивача, у суду не існувало підстав для закриття провадження у справі. Крім цього, позивач посилається на те, що у спірних правовідносинах відповідач є суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим вказана справа повинна вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України та Мелітопольською районною державної адміністрацією Запорізької області укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 69,9995 га ріллі за рахунок земель запасу Новгородківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду строком на 10 років.

11.12.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом про поновлення дії вказаного договору, проте відповідач 12.01.2018 листом-повідомленням зазначив, що заперечує проти поновлення дії договору та договір буде вважатися припиненим з 14.02.2018.

Вважаючи вказану відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області протиправною та такою, що порушує його права та інтереси щодо користування земельною ділянкою, продовження дії договору оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується виходячи із наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст..116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, спори з приводу прийняття рішень які стосуються набуття фізичною чи юридичною особою права користування земельною ділянкою мають вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (в залежності від складу сторін за позовом), оскільки виникає спір про право цивільне. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (юридична особа) іншому (Держгеокадастр), яка має місце під час здійснення владних управлінських функцій.

Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд першої інстанції, урахувавши суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини відносяться до компетенції господарського суду.

Аргументи позивача про те, що суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості закрити провадження у справі, оскільки є чинною ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість вирішення суддею (судом) питання щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на ту чи іншу справу, як на час прийняття позову так і під час розгляду справи. При цьому, будь-яких обмежень щодо можливості закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі, процесуальний закон не містить.

Отже, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дари України залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі №808/1389/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.07.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк