Постанова

від 19.06.2018 по справі 815/5660/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5660/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Кальницької І.С. та представника відповідача Караханяна А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 18.12.2017р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2017 року ТОВ Хімагро. звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 року №0024861405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6975794 грн. (в т.ч. за основним платежем - 5580635 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1395159 грн. ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ Хімагро. відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ Хімагро. - адвокат Кальницька І.С. 29.12.2017 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримала та мотивовано наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача, в свою чергу, в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнав та наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення окружного суду - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В липні 2017 року ревізорами ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків за 2-й квартал 2017 року, на підставі наказу від 07.06.2017 року №1963, направлень на перевірку від 26.06.2017 року №№3408/14-05, 3409/14-05, 3407/14-05, 3412/14-05, 3411/14-05, 3414/14-05, 3415/14-05, 3416/14-05, 3413/14-05, 3410/14-05, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Хімагро. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, а також з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №911/15-32-14-05/39341579 від 25.07.2017р., відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999р. №318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000р. за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4959606 грн., у тому числі: 2015 рік - у сумі 4 146 534 грн.; 1 квартал 2016 року - у сумі 682508 грн.; півріччя 2016 року - у сумі 689430 грн.; три квартали 2016 року - у сумі 706248 грн.; 2016р. - у сумі 770 535 грн.; 1 квартал 2017 року - у сумі 42 537 грн.;

- пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.46.1, п.46.1, п.46.5 ст.46, п.48.1 ст.48, абз.2 п.188.1 ст.188 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 5 580635 грн., у т.ч. по періодам: лютий 2015 року - в сумі 870 270 грн.; березень 2015 року - в сумі 1 312 087 грн.; квітень 2015 року - в сумі 938777 грн.; травень 2015 року - в сумі 643 598 грн.; червень 2015 року - в сумі 2786 грн.; серпень 2015 року - в сумі 110325 грн.; вересень 2015 року - в сумі 284074 грн.; січень 2016 року - в сумі 162843 грн.; квітень 2016 року - в сумі 286775 грн.; травень 2016 року - в сумі 10659 грн.; червень 2016 року - в сумі 317781 грн.; жовтень 2016 року - в сумі 462702 грн.; лютий 2017 року - в сумі 123333 грн.; березень 2017 року - в сумі 54 625 грн.

В подальшому, на підставі вказаних вище висновків цієї перевірки уповноваженою особою податкового органу були прийняті податкові повідомлення-рішення №0024851405 (щодо податку на прибуток ) та №0024861405 (щодо податку на додану вартість ) від 22.08.2017р.

20.10.2017р. (вих. №23674/6/99-99-11-01-01-25 ) ДФС України за результатами розгляду скарги ТОВ Хімагро. скасувало податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.08.2017 року №0024851405 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок зменшення перевіркою фінансових витрат на загальну суму 966568 грн. та зменшення витрат по операціям за період 2015 року - 1 квартал 2017 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати позивачем грошовими коштами на користь ФОП ОСОБА_3, ТОВ Глобал Синтез , ТОВ Айсберг Лімітед і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік - квартал 2017 року, а інше податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.08.2017 року №0024861405 - залишило без змін.

Не погоджуючись з залишеним без змін податковим повідомленням-рішенням від 10.08.2017 року №0024861405, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення податкового органу.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як вже зазначалося вище, судами обох інстанцій встановлено, що в липні 2017 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до плану-графіка за 2-й квартал 2017 року та на підставі наказу від 07.06.2017 року №1963, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Хімагро. з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, а також з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

Також по справі встановлено, що за наслідками вказаної перевірки складено акт №911/15-32-14-05/39341579 від 25.07.2017р., в якому було зафіксовано численні порушення підприємством чинного податкового законодавства та який, в свою чергу, фактично став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0024861405 від 10.08.2017р.

Як слідує зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А у відповідності до п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ ).

Так, як видно з положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія доходить до висновку про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 цього ж Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо ) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Отже, зі змісту вказаних норм діючого законодавства вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому, право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р. ТОВ Хімагро. було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 151 085 612 грн.

Перевіркою ж правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року ревізорами ДФС було встановлено його завищення всього на суму 5497830 грн., в т.ч. за лютий 2015 року - в сумі 939447 грн., за березень 2015 року - в сумі 1342271 грн., за квітень 2015 року - в сумі 843267 грн., за травень 2015 року - в сумі 642533 грн., за серпень 2015 року - в сумі 133667 грн., за вересень 2015 року - в сумі 260732 грн., за жовтень 2015 року - в сумі 183430 грн., за листом 2015 року - в сумі 73833 грн., за грудень 2015 року - в сумі 128600 грн., за лютий 2016 року - в сумі 237600 грн., за березень 2016 року - в сумі 495874 грн., за липень 2016 року - в сумі 2933 грн., за жовтень 2016 року - в сумі 35685 грн., за лютий 2017 року - в сумі 123333 грн., за березень 2016 року - в сумі 54625 грн.

Як вбачається зі спірного акту перевірки, на формування показників у рядку 10.1 Декларацій за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р. мали вплив здійсненні операції з придбання карбаміду ГОСТ ОПЗ, нітроамофоска (азофоска) азотно-кислого розкладання насипом, азотно-сіркового добрива (гранульованого), добрива складного мінерального, селітри аміачної, транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення перевезень, послуги з організації перевезень вантажів, придбання дизельного пального,залізничні послуги, та інше.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів позивача, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, судом було встановлено, що ТОВ Хімагро. було укладено договори з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВО-СТОК , ТОВ Причорномор'є , ТОВ ТД Агроімпорт ЛТД , С(Ф)Г Гайчук , ПСП УкрРосХім , АСГ Сім'я , С(Ф)Г Ранжево , ПП Торгівельний Будинок Аркада , СГ В.В. Плакущенко , ТОВ ТД Укрросхім , СВК Родина , ТОВ Зернохім , ТОВ Агрохімоіл , ПП Компанія Хімвеста , ПСП Мир , ПП Бізон-Тех Добрива , ТОВ Голден-Грейн , ПАП Агропродсервіс , ТОВ Укрхімекспорт , ПП Агроінтех 2012 , ТДВ СВП Правда , ПП Агроальянс-2007 , ТОВ СМТС Надія України , С(Ф)Г Дакія , СГ Саша , ТОВ Правда , ТОВ Аграрний інститут , СВФ Агросоюз .

Разом з тим, усі вищезазначені договори, як і факт їх укладення та виконання, фактично не мають жодного відношення до формування Товариством позивача свого податкового кредиту.

Даний факт підтверджується наступним.

Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 31.08.2016р. та 08.11.2016р. між ТОВ Хімагро. (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (підрядник) укладено договори підряду №12 і №16, за умовами яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Згідно п.5.1 цього договору замовник сплачує суму визначену в п. 4.1 договору на р/р підрядника (т.1 а.с.167-172 ).

Проте, судом встановлено, що даний контрагент позивача - ФОП ОСОБА_3 (основний вид діяльності за КВЕД: 4329. Інші будівельно-монтажні роботи ) не є платником ПДВ, а отже ТОВ Хімагро. по факту отримання від нього результату виконаних робіт не могло та не здійснювало формування свого податкового кредиту.

До того ж, слід зазначити, що на замовлення ТОВ Хімагро. ФОП ОСОБА_3 фактично виконував роботи із закладення фундаменту для ангару (які не підпадають під перелік робіт, визначених ДСТУ ) і факт їх реального виконання на загальну суму 241000 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами, а саме - договорами підряду, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, банківськими виписками, карткою рахунку бухгалтерського обліку 631 за серпень 2014р. - березень 2017р., фотографіями, протоколом опитування від 22.09.2017р. та документами про закупівлю будівельних матеріалів для виконання цих робіт, зокрема, і договором купівлі/продажу з ТОВ ВО-СТОК №04п-01/09/16 від 01.09.2016р. (т.1 а.с.167-232 ).

На підтвердження ж виконання умов договору купівлі-продажу, укладеному між позивачем та ТОВ ВО-СТОК позивачем було надано до суду належним чином оформлені видаткові накладні, рахунки на оплату, рахунки-фактури, акт про прийняття-передачі виконаних робіт, платіжні доручення та банківські виписки (т.1 а.с.186-194, 201-204, 208-213, 217-231 ).

Далі, як встановлено матеріалами справи, 10.09.2014р. між ТОВ Хімагро. (замовник) та ТОВ Причорномор'є (виконавець) було укладено договір №2а-12, за умовами якого виконавець зобов'язується надати для замовника автотранспорт з водієм, а замовник зобов'язується сплатити надані виконавцем послуги. Згідно п.2.1 цього договору оплата за автотранспортні послуги здійснюється в порядку 100% попередньої оплати на підставі рахунку, виписаного відповідно заявки замовника (т.2 а.с.186-187 ).

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження реального виконання умов вказаного договору представником позивача було надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, лист-підтвердження директора ТОВ Причорномор'є вих.№193 від 16.08.2017р., виписки по рахункам, акт звірки взаєморозрахунків (т.2 а.с.188-250, т.2 а.с.1-10, т.3 а.с.231 ).

Також судом 2-ї інстанції встановлено, що 23.06.2015р. між ТОВ Хімагро. (первісний кредитор) та ТОВ Айсберг Лімітед (новий боржник), ТОВ Глобал Синтез (первісний боржник) було укладено договір від 23.06.2015р., за умовами якого регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору №17-2/15 від 17.02.2015р., укладеного між первісним боржником та кредитором (т.3 а.с.11-12 ).

Так, по справі встановлено, що 16.07.2015р. між ТОВ Хімагро. (покупець) та ТОВ Айсберг Лімітед (постачальник) укладено договір №16-7/15, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно п.2.2 цього договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків (т.3, а.с.13-25 ).

На підтвердження реального виконання умов зазначених вище договорів №16-7/15 і №17-2/15 позивачем надано до суду наступні докази: сам договори поставки від 17.02.2015р. і 16.07.2015р., доповнення та додатки до них, договір з перевізником №2а-12 від 10.09.2014р., рахунки на оплату, виписки з банківських рахунків, видаткові накладні, картки рахунків, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, розрахунки, картки рахунку бухгалтерського обліку 631, акт звірки взаєморозрахунків, накладні на відпуск ТМЦ, довіреності на отримання ТМЦ, сертифікати якості карбаміду, товарно-транспортні накладні, лист №194 від 16.08.2017р. (т.3 а.с.17-231 ).

Крім того, з урахуванням того, що ТОВ Глобал Синтез і ТОВ Айсберг Лімітед не є безпосередніми виробниками товару, позивачем, з метою підтвердження можливості цього підприємства здійснити поставку товару та товарності здійснених господарських операцій, також було надано до суду і копії накладних на відпуск ТМЦ, які виписані дійсним виробником товару - ПАТ Одеський припортовий завод за період з 18.02.2015р. по 02.06.2015р. (т.2 а.с.92-162 ).

При цьому, ще слід звернути увагу й на те, що обидва підприємства-контрагенти позивача - ТОВ Глобал Синтез і ТОВ Айсберг Лімітед , згідно Єдиного державного реєстру, були належним чином зареєстровані як юридичні особи, основні види діяльності цих підприємств за КВЕД-20.15 і 46.75 - виробництво добрив і азотних сполук та оптова торгівля хімічними продуктами, останні знаходяться на податковому обліку та на момент здійснення спірних господарських операцій були і є платниками ПДВ. Ознак фіктивності даних підприємств не встановлено. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, судовою колегією встановлено, що 02.02.2017р. між ТОВ Хімагро. (покупець) та МПП фірма Ерідон (постачальник) укладено договір №136/17/187, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість товару. Згідно п.3.1 цього договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього (т.3, а.с.232-236 ).

На підтвердження реального виконання умов вказаного вище договору №136/17/187, по якому ТОВ Хімагро. було задекларовано податковий кредит в розмірах 123333,33 грн. та 54625 грн., позивачем надано до суду всю необхідну первинну документацію: сам договір постачання від 02.02.2017р., додатки до нього, рахунки на оплату, банківські платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, додаток до договору, видаткові накладні (т.3 а.с.237-249 ).

Далі, судом 2-ї інстанції встановлено, що 22.06.2016р. між ТОВ Хімагро. (замовник) та ТОВ Транс-Сервіс 1 (перевізник) укладено договір перевезення №22/06/16-МВ, за умовами якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу (карбаміду). Згідно п.3.2 цього договору, оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після надання послуг з перевезення. (т.4, а.с.1-5 ).

На підтвердження реального виконання умов цього договору №22/06/16-МВ позивачем також надано до суду усі необхідні первинні документи: акти виконання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, банківська виписка по рахунку, податкові накладні, Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.4 а.с.6-16 ).

При цьому, одночасно слід зазначити, що реальність цих господарських операцій із даними контрагентами (т.б. МПП фірма Ерідон і ТОВ Транс-Сервіс 1 ) податковим органом, фактично не оспорюється, не має претензій у відповідача і до наявності та оформлення первинної документації.

Єдине, що не сподобалося контролюючому органу в правовідносинах позивача із даними контрагентами - це технічна помилка в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2016р., лютий і березень 2017р., в яких було помилково вказано іпн. цих контрагентів, а саме замість іпн. МПП фірма Ерідон - 194207010 139 було зазначено іпн. 19420701 039 (т.б. іпн. Срібнянського відділення Прилуцької ОДПІ, з яким у позивача взагалі не було і не могло бути жодних господарських операцій ), а замість іпн. ТОВ Транс-Сервіс 1 - 32 6021013253, було зазначено іпн. 23 6021013252.

Проте, ці виявлені податковим органом технічні помилки (в одній цифрі ), на думку судової колегії, жодним чином не вплинули та не можуть вплинути на дійсність цих господарських операцій, не призводять до неможливості встановлення факту та змісту таких операцій, не впливають на суму задекларованих податкових зобов'язань, а також і на формування позивачем свого податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.

Аналогічна правова позиція з цього питання була неодноразово висловлена ВАС України, зокрема, в ухвалах від 18.04.2016р. (справа №К/800/43598/15 ) та від 06.07.2016р. (справа №К/800/55357/14 ).

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та оцінивши надані позивачем докази, судова колегія вважає, що у податкового органу, в даному конкретному випадку, були відсутні належні підстави для позбавлення підприємства позивача права на податковий кредит за операціями з МПП фірма Ерідон та ТОВ Транс-Сервіс 1 .

Далі, судом 2-ї інстанції з матеріалів справи встановлено, що 29.09.2016р. між ТОВ Хімагро. (замовник) та ТОВ Спецбуд (підрядник) укладено договір №2909, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виготовити та передати у власність покупця товар в кількості, комплектності та з технічними характеристиками відповідно до узгодженого Технічного завдання до даного договору, що є його невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Згідно п.2.3 цього договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за вказаними у розділі 10 договору реквізитами (т.4, а.с.17-23 ).

На підтвердження реального виконання умов даного договору №2909 позивачем було надано до суду узгоджене сторонами договору Технічне завдання , план-схема модульної споруди, видаткову накладну, рахунок-фактуру, банківську виписку з р/рахунку, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т.4 а.с. 21-33 ).

Також, матеріалами справи встановлено, що 07.10.2016р. між ТОВ Хімагро. (покупець) та ТОВ Преміум Проджект (продавець) укладено договір №8, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити майно в кількостях та за ціною, що наводяться в Специфікації до цього договору, яка підписується та скрілюється печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п.3.2 цього договору, оплата ціни (вартості) майна здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця (т.4, а.с.33-35 ).

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору №8 позивачем надано до суду власне сам договір, специфікація №8/10, рахунок на оплату №0010, рахунок №29, банківські платіжні доручення, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань (т.4 а.с.36-98, т.6 а.с.253,255 ).

При цьому, слід вказати, що єдине, на що звернув увагу контролюючий орган в правовідносинах позивача із даними контрагентами (ТОВ Спецбуд і ТОВ Преміум Проджект ) так це несуттєва розбіжність сум податкових зобов'язань, а саме ТОВ Спецбуд до своїх податкових зобов'язань з ПДВ включило суму ПДВ в розмірі 20806,67 грн., а ТОВ Хімагро. , в свою чергу, до складу свого податкового кредиту за жовтень 2016р. включило суму ПДВ у розмірі 26008,34 грн., ТОВ Преміум Проджект до своїх податкових зобов'язань з ПДВ включило суму ПДВ в розмірі 35880 грн., а ТОВ Хімагро. , в свою чергу, до складу свого податкового кредиту включило суму ПДВ у розмірі 50758,34 грн.

Разом з тим, необхідно зазначити, що надані позивачем по цим господарським операціям (які до цього часу ні ким із сторін у будь-який спосіб не оскаржені та повністю виконані ) первинні документи, на думку судової колегії, були оформлені належним чином, підписані належними посадовими особами, не містять суттєвих дефектів та відповідають вимогами ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України . Не має претензій до цих документів і у податкового органу.

До того ж, у відповідності до вимог ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов'язань або припустився помилок при декларуванні своїх п/зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента і позивач, відповідно, в свою чергу, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням цим контрагентом вимог податкового законодавства.

Далі, судом 2-ї інстанції по справі встановлено, що 13.01.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (покупець) було укладено договір №04, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п.6.5 цього договору оплата товару та відшкодування витрат на його перевезення здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у рахунку-фактурі та (або) Додатку до договору (т.5, а.с.9-10 ).

На підтвердження реального виконання умов даного договору №04, позивачем було надано до суду сам договір від 13.01.2015р., додатки №3 і №6 до договору, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки по рахунку, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.11-13,152 т.6, а.с.103 ).

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що 22.01.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та Селянське (фермерське) господарство Гайчук (покупець) укладено договір №16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п.2.2 цього договору покупець зобов'язаний повністю оплатити товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника а підставі виставлених рахунків (т.5 а.с.14-16 ).

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору №6 позивачем було надано до суду сам договір, додаток №2 до нього, видаткову накладну №114, довіреність, рахунок на оплату, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.17-18, т.6, а.с.105 ).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що 12.02.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ПСП УкрРосХим (покупець) було укладено договір №46, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п. 2.2 цього договору, покупець зобов'язаний оплатити товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків (т.5 а.с.19-21 ).

На підтвердження реального виконання умов даного договору №46 позивачем було надано сам договір поставки, додатки №3 і №5 до нього, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.22-23, т.6, а.с.107-111 ).

Далі, судом 2-ї інстанції по справі встановлено, що 13.02.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та Асоціація фермерських господарств Сім'я (покупець) укладено договір №47, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива (карбамід), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п.2.2 цього договору покупець зобов'язаний повністю оплатити товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків (т.5 а.с.24-26 ).

На підтвердження реального виконання умов цього договору №47 позивачем надано сам договір поставки, додаток №1 до нього, видаткову накладну, довіреність, рахунок на оплату, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.26-27, т.6, а.с.101,102 ).

Також, судовою колегією встановлено, що 17.02.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та СФГ Ранжево (покупець) було укладено договір №49 від 17.02.2017 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п.2.2 цього договору покупець зобов'язаний повністю оплатити товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків (т.5 а.с.28-30 ).

На підтвердження реального виконання умов даного договору №49 позивачем надано сам договір поставки, додаток №1 до нього, видаткову накладну, довіреність, рахунок на оплату, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.30-31, т.6 а.с.106,108 ).

Судом 2-ї інстанції по справі також встановлено, що 17.02.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ПП ТБ Аркада (покупець) укладено договір №50 від 17.02.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п. 6.1 цього договору покупець зобов'язаний повністю оплатити товар до його передання постачальником (т.5 а.с.32-34 ).

На підтвердження реального виконання умов цього договору №50 позивачем було надано сам договір поставки, додаток №1 до нього, рахунок на оплату, видаткові накладні, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5, а.с.34-35; т.6, а.с.107,108 ).

З матеріалів справи також вбачається, що 19.02.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та СГ В.В. Плакущенко (покупець) укладено договір поставки карбаміду №54. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано сам договір поставки, додаток №5 до нього, видаткову накладну, довіреність, рахунок на оплату, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.36-39, т.6 а.с.156,157 ).

Далі, судом 2-ї інстанції встановлено, що 19.02.2015р. між ТОВ Хімагро." (постачальник) та ТОВ ТД Укрросхим (покупець) укладено договір поставки карбаміду №55. На підтвердження реального виконання умов цього договору №55 позивачем надано сам договір, додаток №1 до нього, видаткові накладні, рахунок на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.40-43, т.6, а.с.106-107 ).

Судовою колегією в ході розгляду справи по суті також встановлено, що 04.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та СВК Родина (покупець) укладено договір поставки карбаміду №65. На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем надано сам договір №65, додаток №3 до нього, довіреність, рахунок на оплату (т.5 а.с.44-46 ).

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ТОВ Зернохім (покупець) укладено договір поставки міндобрив №68. На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем надано сам договір №68, додатки №№3,4,6,9,12,131428,3234,35,38,39,40 до нього, видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.47-77, т.6 а.с.142-147 ).

З матеріалів справи видно, що 17.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ТОВ Агрохімоіл (покупець) укладено договір поставки міндобрива №74. На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем було надано сам договір поставки, додатки №№1,4,5 до нього, видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.78-85, т.6 а.с.148 ).

Судом 2-ї інстанції також встановлено, що 17.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ПП Компанія Хімвеста (покупець) укладено договір поставки №75. На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем надано сам договір поставки, додатки №1,2,3 до нього, видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.86-92 ).

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ПСП Мир (покупець) було укладено договір поставки №77. На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем було надано сам договір №77, додаток 31 до нього, видаткову накладну, довіреність, рахунок на оплату, податкову накладну та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.93-95 ).

Судом 2-ї інстанції встановлено, що 19.03.2015р. між ТОВ Хімагро. (постачальник) та ПП Бізон-Тех Добрива (покупець) укладено договір поставки міндобрив №80. На підтвердження реального виконання умов цього договору позивачем надано сам договір поставки, додатки №№3,4,56,7 до нього, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.96-103 ).

Крім того, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем - ТОВ Хімагро. (постачальник) протягом квітня-листопада 2015р. та лютого-березня 2016р. було укладено ще ряд аналогічних договорів поставки міндобрив, а саме: з ТОВ Голден-Грейн договір №101 від 02.04.2015р., з ПАП Агропродсервіс договір №104 від 06.04.2015р., з ТОВ Укрхімекспорт договір №106 від 07.04.2015р., з ПП Агроінтех 2012 договір №134 від 21.04.2015р., з ТДВ СВП ПРАВДА договір №136 від 24.04.2015р., з Агроальянс-2007 договір №183 від 12.06.2015р., з ТОВ СМТС Надія України договір №298 від 15.10.2015р., з СФГ Дакія договір №301 від 20.10.2015р., з СГ САША договір №322 від 06.11.2015р., з ТОВ Аграрний інститут договір №32 від 02.02.2016р., з ТОВ Зернохім договір №34 від 03.02.2016р., з СФ Агросоюз договір №141 від 14.03.2016р..

На підтвердження реального виконання умов вищевказаних договорів поставок позивачем було надано до суду 1-ї інстанції усі необхідні первинні документи, а саме: самі договори, додатки до них, видаткові накладні, довіреності, рахунки на оплату, податкові накладні та витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т.5 а.с.106-206, т.6 а.с.112-170 ).

А на підтвердження факту здійснення розрахунків з вказаними вище контрагентами позивачем також було надано і банківські виписки по рахунках (т.5 а.с.151-206 ).

При цьому, одночасно, необхідно зазначити, що усі вказані вище первинні документи, на думку судової колегії, були оформлені належним чином, не містять дефектів та повністю відповідають вимогами ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Фактично не має жодних претензій до цих документів і у податкового органу.

Також слід звернути увагу й на те, що усі вказані вище договори, в свою чергу, до цього часу ні ким із сторін у будь-який спосіб не оскаржені, повністю виконані та недійсними або фіктивними у судовому порядку не визнані, а відтак, останні, в силу ст.204 ЦК України, є правомірними. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, по справі беззаперечно встановлено, що всі оплати за цими договорами здійснювались позивачем у безготівковій формі (т.б. офіційно через банківські установи ) і будь-яка заборгованість відсутня.

І на останнє, з цього приводу судова колегія ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України (зокрема, постанова ВСУ від 31.10.2017р. у справі №826/8465/14) при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини (справи БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03 ), Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97 ), Копеський проти Словаччини , Ван дер Мюсель проти Бельгії , Амюр проти Франції , Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції , Бендерський проти України (заява №22750/02, рішення від 15.11.2007р.), Богатова проти України (заява №5231/04, рішення від 07.10.2010р.), Проніна проти України (заява №63566/00) ).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у податкового органу, в даному випадку, не було належних, достатніх і беззаперечних підстав для позбавлення підприємства позивача права на податковий кредит за вищезазначеними господарськими операціями із вказаними вище контрагентами.

Стосовно ж встановленого спірною перевіркою факту реалізації (продажу) ТОВ Хімагро. належних йому 2-х транспортних за ціною нижче залишкової вартості, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, контролюючим органом в ході проведення перевірки (з даних зворотно-сальдової відомості №10 Основні засоби ) було встановлено наявність у TOB Хімагро. транспортних засобів, які у перевіряємий період підприємством було реалізовано фізичним особам (т.1, а.с.54-55 ), а саме:

1) автомобіль КІА Soul PS 1.6 EX WAG 6А/Т - балансова вартість станом на 4 кв. 2015р. - 600 645,98 грн. (без ПДВ ). Сума зносу (амортизації), у відповідності до оборотно-сальдової відомості №131 "Знос основних засобів", складає 54 450 грн. (без ПДВ ). Залишкова вартість автомобіля - 546 195,98грн. (без ПДВ ), т.б. всього 655 435,18 грн. (у т.ч. ПДВ - 109 239,20 грн .).

2) автомобіль BMW X3 Drive20d/F25 - балансова вартість станом на 1 кв. 2016 року - 1 124 570,20 грн. (без ПДВ ). Сума зносу (амортизації), у відповідності до оборотно-сальдової відомості №131 "Знос основних засобів", складає 74 971,36 грн. (без ПДВ ). Залишкова вартість автомобіля - 1 049 598,84 грн. (без ПДВ ), т.б. всього 1 259 518,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 209 919,77 грн. ).

Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, в жовтні 2015 року TOB Хімагро. вищевказаний автомобіль КІА Soul PS 1.6 EX WAG 6А/Т був проданий фізичній особі за 518 122,99 грн. (у т.ч. ПДВ 86353,83 грн., податкова накладна №39 від 12.10.2015р.) , т.б. нижче залишкової вартості, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2015 року на суму 22 885 грн., і що, в свою чергу, є порушенням приписів абз.2 п.188.1ст.188 ПК України.

Також судом встановлено, що в березні 2016 року TOB Хімагро. реалізувало вказаний вище автомобіль BMW X3 Drive20d/F25 фізичній особі за 900 000 грн. (у т.ч. ПДВ-150000 грн., податкові накладні №55 від 10.03.2016р., №70 від 11.03.2016р. і №82 від 15.03.2016р. ), т.б. нижче залишкової вартості, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2016 року на суму 59 920 грн., і що, в свою чергу, є порушенням приписів абз.2 п.188.1ст.188 ПК України.

Як слідує зі змісту абз.1 п.188.1ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів ).

При цьому, слід зазначити, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни ), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (абз.2 п.188.1 ст.188 ПКУ ).

Враховуючи, що представниками позивача в ході розгляду справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій не було спростовано даний факт реалізації вказаних автомобілів за ціною, нижчою балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку та взагалі навіть фактично його визнано, то відповідно, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку про порушення підприємством позивача вимог абз.2 п.188.1ст.188 ПК України.

Отже, за таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги TOB Хімагро. підлягають задоволенню частково, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.08.2017р. №0024861405, відповідно, - частковому скасуванню - в частині збільшення підприємству грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 6872287,75 грн. (т.б. 6975794 грн. - 103506,25 грн. ).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про часткове задоволення позовних вимог.

Що ж стосується вирішення питання щодо понесених позивачем судових витрат (т.б. судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат представника, пов'язаних із прибуттям до суду ), то з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із положеннями ч.ч.1,3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому ж задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні даного адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду реально сплатив судовий збір в загальній сумі 104636 грн. (платіжне доручення від 30.10.2017р. №249), а при поданні апеляційної скарги на рішення суду 1-ї інстанції сплатив судовий збір в сумі 156955,39 грн. (платіжне доручення від 21.12.2017р. №281 ), які, в свою чергу, з урахуванням положень ч.3 ст.139 та ст.ст.132,143 КАС України, підлягають стягненню з ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам (т.б. 98,52% ), а саме - в сумі 257 710,83 грн.

Стосовно ж реально понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в у загальному розмірі 64 814,78 грн. які, в свою чергу, підтверджені договором №16/12-17 від 21.12.2017р. (додатком до нього ), звітом, актом надання послуг, рахунком та платіжним дорученням, то останні, з урахуванням вимог ст.ст.132,134,139 КАС України, також підлягають стягненню з ГУ ДФС в Одеській області на користь підприємства позивача, пропорційно задоволеним вимогам (т.б. 98,52% ), а саме - в сумі 63 853,07 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат його представника, пов'язаних із прибуттям до суду на загальну суму 13027 грн. (т.б. витрати на авіаквитки Київ-Одеса-Київ, таксі, бронювання і проживання в готелі, харчування ), то судова колегія вважає, що останні задоволенню не підлягають, оскільки зі змісту приписів ч.1 ст.135 КАС України вбачається, що усі витрати, пов'язані із переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена і Верховним судом, зокрема, в рішенні від 02.04.2018р. по справі №800/584/17.

Керуючись ст.ст.132,134,135,139,308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 10.08.2017 року №0024861405 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Хімагро. грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6872287,75 грн. (шість мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім гривень та сімдесят п'ять копійок) .

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. (код ЄДРПОУ 39341579) судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у загальному розмірі 63 853,07 грн. та витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальній сумі 257710,83 грн.

У задоволенні іншої частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.В. Єщенко