Постанова

від 05.07.2018 по справі 815/6428/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6428/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ" (далі - ТОВ "РАЙЗИНГ", позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042941401 про зменшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 1 335 426, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042971401 про збільшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 115 071, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 557 536, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 листопада 2017 року №0042951401 про збільшення ТОВ РАЙЗИНГ код ЄДРПОУ 32428621 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 546 615, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 096 307, 00 грн.

В обґрунтування позивних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ" зазначило, що оскаржувані ним податкові повідомлення- рішення стали результатом висновків акту перевірки відповідача від 11.10.2017 року №1461/15-32-14-01/32428621 ,висновки якого про порушення позивачем податкового законодавства під час господарских взаємовідносин з вказаними в акті контрагентами ґрунтуються на викривлених фактичних обставинах перевірки, на припущеннях, які не підтверджені необхідними доказами, та на неправильному тлумаченні норм діючого законодавства.

Судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулось до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області вказується на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та без всебічного з'ясування обставин справи .

Апелянт зазначає,що за наявною податковою інформацією щодо фінансово-господарської діяльності зазначених в акті перевірки контрагентів позивача встановлено - реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, виду, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність кваліфікованих трудових ресурсів та основний вид діяльності відмінний від діяльності охоронних служб, у зв'язку з чим апелянт вважає,що господарськи операції вказаних контрагентів були направлені на формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат іншим підприємствам.

Апелянт також вказує,що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами,та яки під час перевірки не були надані позивачем

У зв'язку з викладеним апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, платником ЄСВ.

Перевірка господарської діяльності позивача проводилась за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року про що був складений акт №1461/15-32-14-01/32428621 від 11.10.2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙЗИНГ отримало акт перевірки поштою 09 листопада 2017 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення № 0042971401 від 22.11.2017 року про збільшення грошових зобов'язань, №0042941401 від 22.11.2017 року про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0042951401 від 22.11.2017 року про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств та зроблений висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 6680483 грн., ст. 14, ст. 44, ст. 134, 135, ст. 139 ПК України в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 5546615 грн.

Не погодившись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду обґрунтованість висновків перевірки та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.54.3.5. ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджети відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агенту, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів подати зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Статтею 83 ПК України передбачено,що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, колегія суддів зазначає,що обґрунтованою підставою для самостійного визначення позивачу грошового зобов'язання повинно бути не лише інформація взята контролюючим органом з інформаційної системи Архів податкової звітності , оскільки відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючим органом з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-511а14 від 09.12.2010 року, в якої зазначено, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказовою інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

З матеріалів справи вбачається,що за період, що перевірявся 2014р.-2016 р. між ТОВ РАИЗИНГ та його контрагентами постачальниками послуг: ТОВ "СПЕЦ-ГРУПІЇ" (код ЄДРПОУ 38591004), ТОВ "АЛВА СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 5881735), ТОВ "БФ "НОВА" (код ЄДРПОУ 38994620), ТОВ БОНІТА КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 38923345 ЗВ "КРОН ТРЕЙД СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 39205449), ТОВ "Д.С.Д ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39405574). ТОВ МАГНАТ ПК" (код ЄДРПОУ 39416298), ТОВ "ХІМПАКПРОД" (код ЄДРПОУ 39597934), ТОВ "ШТРІХ-ЕД" (код ЄДРПОУ 39265713), ТОВ "МАЙДАН ЦЕНТР ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39290802), ТОВ "МЕРКУ-Й КОНСАЛТ" (код ЄДРПОУ 39784892), ТОВ "ГАММА ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39809010), ТОВ "КЕРНЕЛ 3УПП" (код ЄДРПОУ 39912292), ТОВ "БОУДЛЕР" (код ЄДРПОУ 40474850), ТОВ "ЕМІРЕЙД БУД" (код ДРПОУ 39560197), ТОВ "КРОК-М" (код ЄДРПОУ 20958082), ТОВ "ТРЕНД ФАКС" (код ЄДРПОУ )268749), ТОВ "ФЕШН СІТІ" (код ЄДРПОУ 38049828) були укладенні одно типові договори, описані в акті перевірки, предметом яких було надання виконавцем послуг замовнику по супроводженню вантажу, який перевозиться залізничним транспортом по території України. Відповідно до умов зазначених договорів виконавець зобов'язувався забезпечити схоронність вантажу на всьому шляху слідування з моменту прийняття до моменту видачі в пункті призначення вантажоотримувачу, а замовник оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання господарських операцій сторонами позивачем надані: заявки із зазначенням номерів вагонів та місць прийняття та передавання під супроводження; акти виконаних робіт та додатки до них рахунки-фактури, засвідчені копії яких були подані разом з позовною заявою. Оплата за надані контрагентами постачальниками послуги проводилась на поточні рахунки контрагентів постачальників в окремих випадках і поточні рахунки третіх осіб за договорами переуступки права вимоги.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Описані в Акті перевірки послуги з супроводження вантажу, придбані у вищевказаних контрагентів безпосередньо використанні ТОВ РАИЗИНГ у власній господарській діяльності по охороні та супроводженню вантажів. У ТОВ РАИЗИНГ наявна ліцензія МВС України серії АЕ №284564 на здійснення цього виду гоподарської діяльності .

На підтвердження використання ТОВ РАИЗИНГ у власній господарській діяльності придбаних у контатрагентів постачальників послуг, до суду ТОВ РАИЗИНГ надані договори, акти виконаних робіт, складені між позивачем та контрагентами замовниками охоронних послуг: ТОВ Альянс Ойл Україна 1531 124; ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ 37821544; ТОВ ВОГ ТРЕЙДИНГ 38390515; ТОВ Енергія Торговий Дім 1628650; ПАО Закарпатнефтепродукт-Мукачево 03481371; ТОВ ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПА-Ш 33064160; ТОВ Катрал Південь 39301756; ТОВ Катрал Юг 37281068; ТОВ Корнелія 20582375 ОВ Пром-Газ-Інвест 37403355; ТОВ Альянс Ойл Трейдінг 38955529.

Вся первинна документація, документи бухгалтерського обліку (регістри), податкова звітність ТОВ РА3АЙЗИНГ відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів приймає до уваги, що контрагенти ТОВ СПЕЦ-ГРУІШ , ТОВ АЛВА СОЮЗ , ТОВ БФ НОВА . ОВ БОНІТА КОМПАНІ , ТОВ КРОН ТРЕЙД СОЮЗ , ТОВ ФЕШН СІТІ , ТОВ Д.С.Д ТРЕЙД . ТОВ МАГНАТ ПК , ТОВ ХІМПАКПРОД , ТОВ ШТРІХМЕД , ТОВ МАЙДАН ЦЕНТР ІНВЕСТ , ТОВ ИЕРКУРІЙ КОНСАЛТ , ТОВ ГАММА ОЙЛ , ТОВ КЕРНЕЛ ГРУПП , ТОВ ЕМІРЕЙД БУД . ТОВ ГРЕНД ФАКС , ТОВ БОУДЛЕР , ТОВ КРОК-М згідно інформації офіційних веб-сайтів Державного підприємства Інформаційно-ресурсний цент та Державної податкової служби України, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та зареєстровані платниками ПДВ, тобто па зс здійснення з ТОВ РАИЗИНГ , господарських операцій мали право здійснювати господарську діяльність і виписувати податкові накладні.

Необхідно також зазначити, , що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка с платником подагків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки під час проведення перевірки ТОВ Райзінг правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентами, вказаними в акті не досліджувались перевіряючими. Висновки акту спірної перевірки про те,що господарські операції між позивачем та його контрагентами, реально не відбувались ґрунтуються виключно на інформації з інформаційної системи Архів податкової звітності

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, визначеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, враховуючи, що позивач одержав від контрагентів послуги, оплатив їх в повному обсязі та використав їх в своїй господарської діяльності, останній виконав всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не мав визначених чинним законодавством підстав для формування в акті перевірки висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, лише пославшись на наявну в них податкову інформацію та аналітичну систему бази даних АІС, яка містить інформацію про контрагентів позивача.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції стосовно відсутність можливості виконання операцій з надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, виду, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність кваліфікованих трудових ресурсів та основний вид діяльності відмінний від діяльності охоронних служб, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у свого контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

При цьому, колегія суддів наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Крім того, колегія суддів наголошує, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які порушення правил ведення господарської діяльності постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, трудових ресурсів та інших умов, на що посилається податковий орган, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції, адже у даному випадку необхідно виходити з характеру та змісту здійснення господарських операцій. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в Акті перевірки на той факт, що у контрагентів позивача для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, трудові ресурси, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності. Колегія суддів вважає також за необхідне звернути увагу на те,що відповідач не звертався з запитами до інших податкових органів за місцем знаходження вказаних в акті перевірки контрагентів позивача з метою проведення зустрічних перевірок для підтвердження своїх припущень.

Також, згідно позиції Верховного суду України викладеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити,що в актах приймання-передання послуг і додатках до кожного із актів, є чітко зазначені всі необхідні відомості щодо характеру кількісних та вартісних показників послуги, яка надавалась за кожним із актів приймання-передання послуг. Також необхідно мати на увазі,що ТОВ РАЙЗІНГ не укладало договір на перевезення вантажів залізничним транспортом тобто не є перевізником, та стороною перевезення, а тому доводи апелянта на відсутність у ТОВ РАЙЗИНГ залізничних накладних, а також супровідних документів на перевезення небезпечних грузів є такими,що не заслуговують уваги.

За таких обставин ,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав визначених чинним законодавством підстав для формування в акті перевірки висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, лише пославшись на наявну в них податкову інформацію та аналітичну систему бази даних АІС, яка містить інформацію про контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення сум грошового зобов'язання та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для збільшення позивачу сум грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки ані акт перевірки, ані відзив на позовну заяву не містить жодних законних підстав для донарахувань вищевказаних сум з податку на прибуток, а лише посилання у акті перевірки на висновок про порушення ст.,ст. ст. 14, ст. 44, ст. 134, 135, ст. 139 ПК України.

Висновки відповідача про порушення позивачем чинного законодавства спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією, яка була надана позивачем та приєднана до матеріалів справи.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що відповідач не довів суду обґрунтованість висновків перевірки та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 05.07.2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Запорожан Д.В. Яковлєв О.В.