Рішення

від 04.07.2018 по справі 694/379/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/379/18

провадження № 2/694/239/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Гончаренко Т.В.

за участі секретаря судового засіданння ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

встановив:

Позивач в особі свого представника звернувся до суду з вказаним позовом і просить суд визнати відповідачку по справі ОСОБА_4, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що розташований за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Моринці, вул. Космонавтів,68.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26.04.1998 року та технічного паспорту на будинок він являється власником житлового будинку, що розташований за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с.Моринці, вул. Космонавтів,68. В даному будинку з 22.04.1990 року також зареєстрована його дочка, відповідачка по справі ОСОБА_4, яка виїхала у невідомому напрямку дев ять років тому і по даний час не проживає в будинку, на теперішній час її місцезнаходження невідоме. Особистих речей відповідачки в будинку не має, будинком вона не цікавиться, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію, але вона залишається бути зареєстрованою за вказаною адресою, з проханням про добровільну виписку з будинку до відповідачки не звертався, оскільки місце проживання ОСОБА_4 йому невідоме, а тому позивач просить суд визнати її такою, що втратила право користування вказаним житловим будинком.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з явилися, на адресу суду надіслано заяву, в якій просили слухати справу у відсутність позивача та його представника, на позовних вимогах наполягають, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Звенигородського району Черкаської області в судове засідання не з'явився. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги визнають і не заперечують проти їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з явилася, про день,час та місце розгляду справи повідомлена за адресою, що зареєстрована у встановленому законом порядку. До суду повернулось поштове повідомлення з відміткою За закінченням встановленого строку зберігання . Відповідачці було надано строк для надання відзиву на позовну заяву. Однак, у зазначений строк відзив на позовну заяву відповідачкою не надано, тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України , не здійснювалось.

Суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності сторін та представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.280 ЦПК України, у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З огляду на викладене, перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26.04.1988 року та технічного паспорту, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с.Моринці, вул. Космонавтів, №68.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР ), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України ). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР , ст. 405 ЦК України ).

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України , - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України ). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України , - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України ).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України , - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України ).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члені сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 09.02.2018 року № 213/02-20 вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, але дев ять років за вказаною адресою не проживає та житлом не користується ( а.с.11).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 з травня 2010 року по даний час без реєстрації. ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вербівка не зареєстрована і ніколи не проживала, допомоги ОСОБА_2 не надає, що підтверджується копією довідки від 08.02.2018 року №65 (а.с.12).

Таким чином судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 є членом сім'ї власника житла , не проживає в будинку, який належить позивачу на праві власності, без поважних причин понад дев ять років, що створює перешкоди для позивача у праві володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви, з проханням про добровільну виписку з будинку до відповідачки позивач ОСОБА_2 не звертався, оскільки місце проживання ОСОБА_4 йому невідоме, так як вони з дочкою не спілкуються.

Відповідно до вимог ст.. 72 Житлового Кодексу України - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскільки відповідачка не проживає у будинку понад один рік без поважних причин, вона має бути визнаною такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 317 , 319 , 321 , 379 , 382 , 391 , ч. 2 ст. 405 ЦК України , ст. ст. 12 , 13 , 76-81, 89 ,141, 259 , 263-265 ЦПК України , суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим будинком за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Моринці, вул. Космонавтів, 68, який належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області.

Суддя Т.В.Гончаренко