Рішення

від 27.06.2018 по справі 902/237/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2018 р. Cправа № 902/237/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС", м. Хмельницький

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП", м. Вінниця

про стягнення 45 992 грн 27 коп.

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників сторін:

позивача: Лозінський Микола Володимирович, довіреність б/н від 22.05.2018 р. дійсна до 01.01.2020 р.; посвідчення адвоката видано на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 569 від 03.11.2011 р.;

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" про стягнення 45 992 грн 27 коп. заборгованості з яких 29 052 грн 00 коп. основного боргу, 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 856 грн 00 коп. - 3% річних, 7 896 грн 33 коп. пені та 4 405 грн 20 коп. штрафу за договором перевезення вантажів № 10/05 від 10.05.2017 р.

Ухвалою суду від 16.05.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/237/18 в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 31.05.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 31.05.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 31.05.2018 р. призначено судове засідання у справі для її розгляду по суті на 27.06.2018 р.

27.06.2018 р. на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 27.06.2018 р. в якій останній просить не вирішувати вимоги ТОВ "ДН ТРАНС" в частині стягнення з відповідача заявлених санкцій за порушення грошового зобов'язання, а саме 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 7 896 грн 33 коп. пені, 856 грн 00 коп. - 3 % річних та 4 405 грн 20 коп. штрафу.

В судове засідання 27.06.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу засновника відповідача.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2103001436946.

В той же час надіслана на адресу засновника ТОВ "АРБОР ГРУП" ухвала відділенням поштового зв'язку на адресу суду не повернулась.

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/237/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 16.05.2018 р., 31.05.2018 р. та 01.06.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73988170; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74406370; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74406351).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&еи рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103001412435 (вх. № 4587 від 24.05.2018 р.), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 21.05.2018 р. , а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази в обґрунтування власної процесуальної позиції щодо заявленого позову.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 01.06.2018 р. судове засідання за участю представника позивача проведено в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області про що здійснено запис відеофонограми на диск DVD-R, який долучається до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав в частині стягнення основної суми боргу, тоді як в частині стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат просив суд не приймати рішення.

Надавши в судовому засіданні оцінку заяві позивача б/н від 27.06.2018 р., яка 27.06.2018 р. надійшла на електронну адресу суду по справі № 902/237/18, суд дійшов наступних висновків стосовно останньої.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 27.06.2018 р., складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказана заява позивача не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що заяву позивачем надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційною, остання не підлягає розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" (Замовник) договору перевезення вантажів № 10/05 від 10.05.2017 р., відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується доставляти довірені Замовником вантажі відповідно до транспортних заявок Вантажовідправника до пункту призначення в установлений заявкою строк і видавати вантажі уповноваженому на одержання вантажу особі (Вантажоодержувачеві), а Замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів установлену плату.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором перевезення вантажів № 10/05 від 10.05.2017 р. у відповідача утворилась заборгованість.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 45 992 грн 27 коп. заборгованості з яких 29 052 грн 00 коп. основного боргу, 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 856 грн 00 коп. - 3% річних, 7 896 грн 33 коп. пені та 4 405 грн 20 коп. штрафу.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 10.05.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" (Замовник) укладено договір на перевезення вантажів № 10/05 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого здійснення перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів автомобільним транспортом. Перевізник зобов'язується доставляти довірені замовником вантажі відповідно до транспортних заявок вантажовідправника до пункту призначення в установлений заявкою строк і видати вантаж уповноваженому на одержання особі (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів установлену плату (а.с. 14-17, т. 1).

Договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між Замовником та Перевізником. Перевезення здійснюється на підставі письмових заявок замовника (пп. 1.2.,.2.1. Договору).

Згідно із п. 4.1. Договору вартість перевезення складається з вартості транспортування (включаючи транспортно-експедиційні послуги).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника з моменту отримання ним оригіналів таких документів: рахунку, товарно-транспортної накладної або міжнародної накладної (CMR), податкової накладної зареєстрованої в ЄРПН згідно з законодавством України (п. 11 п/р2 р20 ПКУ), акту виконаних робіт перевізника, інші документи вказані в транспортній накладній.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2017 р. і зберігає свою дію до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 8.1. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем згідно обопільно погодженої сторонами заявки № 33 від 10.05.2017 р. здійснено організацію перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом за маршрутом Вінниця (Україна) - Motta di Livenza (Italy) на загальну суму 44 052 грн 00 коп. , що підтверджується наявним у справі актом здачі-прийняття виконаних робіт № 214 від 18.05.2017 р., який підписано сторонами (а.с. 18, 21, т. 1).

Крім того, виконання позивачем зобов'язань за Договором та заявкою № 33 від 10.05.2017 р. підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 611427, яка містить відмітку про отримання вантажу та наявна в матеріалах справи (а.с. 19, т. 1).

Відповідно до рахунку № 214 від 18.05.2017 р. вартість перевезення згідно заявки № 33 від 10.05.2017 р. до Договору становить 44 052 грн. 00 коп. (а.с. 20, т. 1).

Відповідач в свою чергу за надані йому позивачем послуги з перевезення вантажу розрахувався частково в сумі 15 000 грн на підтвердження чого в справі наявні відповідні платіжні доручення № 349 від 11.08.2017 р. на суму 10 000 грн 00 коп. та № 372 від 24.10.2017 р. на суму 5 000 грн 00 коп. (а.с. 22-23, т. 1).

Решту наданих послуг з перевезення вантажів відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Такими чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані йому послуги становить 29 052 грн 00 коп. (44 052 грн 00 коп. - 15 000 грн 00 коп.).

Також у справі наявна претензія вих. № 103 від 13.07.2017 р. у якій позивач просить відповідача оплатити виконану роботу шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 25, т. 1).

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленим відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів та відсутність їх оплати в повному обсязі зі сторони відповідача.

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 29 052 грн 00 коп . заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 7 896 грн 33 коп. пені, 856 грн 00 коп. - 3 % річних та 4 405 грн 20 коп. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.

Права та обов'язки учасників справи врегульовано статтею 42 ГПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані : 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Натомість позивачем не надано обґрунтованого розрахунку та жодних доказів на підтвердження обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Зазначене безпосередньо підтверджено в поясненнях позивача, в яких останній просив суд вимоги в цій частині не розглядати.

При цьому, зазначений обов'язок в силу процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України, покладено саме на позивача, при цьому суд згідно із ч. 4 ст. 74 ГПК України не вправі збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про залишення позову ТОВ "ДН ТРАНС" в частині стягнення з ТОВ "АРБОР ГРУП" 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 7 896 грн 33 коп. пені, 856 грн 00 коп. - 3 % річних та 4 405 грн 20 коп. штрафу без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що згідно із ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів стосовно залишення позову без розгляду в частині стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

27.06.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП", проспект Юності, буд. 61, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 39990632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС", вул.Рибалка, 32/1, м.Хмельницький, 29019 (ідентифікаційний код - 32452015) - 29 052 грн 00 коп. - основного боргу та 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН ТРАНС" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБОР ГРУП" 3 782 грн 74 коп. інфляційних втрат, 7 896 грн 33 коп. пені, 856 грн 00 коп. - 3 % річних та 4 405 грн 20 коп. штрафу залишити без розгляду

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 липня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. М. Рибалка, 32/1, м. Хмельницький, 29019.

3, 4 - відповідачу - просп. Юності, 61, м. Вінниця, 21030; ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, 21018.

5 - Господарському суду Хмельницької області - м-н Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29005.