Рішення

від 09.07.2018 по справі 903/254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2018 р. Справа № 903/254/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"

про стягнення 111575грн. 65коп.

за відсутності представників сторін

встановив: позивач - ТОВ "ІГІС" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "ВМП" 111575грн. 65коп. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар (оболонки та плівки для ковбасних виробів), згідно підписаних сторонами видаткових накладних та акту звірки взаємних розрахунків.

Ухвалою суду від 12.06.2018р. суд повідомив сторони про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.06.2018р. судом відкладено розгляд справи по суті на 05.07.2018р.

Ухвали суду від 12.06.2018р. та від 15.06.2018р., що направлялися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м.Нововолинськ, вул. Луцька,3), повернулися на адресу суду без вручення адресату.

Водночас, ухвала суду від 16.04.2018р. про відкриття провадження у справі, яка була направлена відповідачу на ту ж адресу (м. Нововолинськ, вул. Луцька,3), була отримана відповідачем 24.04.2018р., що підтверджується підписом представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення №4301035988321.

Суд вважає, що ним виконано обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді.

27.06.2018р. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, в якій представник позивача, посилаючись на ч. 4 ст. 202 ГПК України, просить суд розгляд справи здійснювати без його участі за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 05.07.2018р. представники сторін не з'явилися.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім цього, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене та з врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ ІГІС в період з 14.02.2017р. по 10.04.2017р. поставив відповідачу - ТОВ ВМП товар на загальну суму 153891,53грн., що підтверджується видатковими накладними №ІГ-0000287 від 14.02.2017р., №ІГ-0000315 від 17.02.2017р., №ІГ-0000353 від 22.02.2017р., №ІГ-0000366 від 23.02.2017р., №ІГ-0000388 від 27.02.2017р., №ІГ-0000533 від 17.03.2017р., №ІГ-0000575 від 27.03.2017р., №ІГ-0000586 від 28.03.2017р., №ІГ-0000616, №ІГ-0000617 від 03.04.2017р. та №ІГ-0000681 від 10.04.2017р., підписаними обома сторонами.

Однак, відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 78 986,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №214, 215, 216, 217, 218 від 25.01.2017р., №444 від 15.02.2017р., №508 від 21.02.2017р., №809, 810 від 27.03.2017р., №824 від 28.03.2017р. та №879, 880 від 30.03.2017р.

В квітні 2017р. між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017р. по 30.04.2017р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 111575,65грн.

На момент підписання акту звірки взаєморозрахунків у відповідача існувала заборгованість перед позивачем на суму 36670,82грн. ( початкове сальдо ).

Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за отриману, але частково не оплачену продукцію складає 111575,65 грн. (36670,82 + 153891,53 - 78986,70 = 111575,65), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки з приводу позадоговірної поставки товару (оболонки та плівки для ковбасних виробів), які відповідач отримав на загальну суму 153891,53грн., що підтверджується видатковими накладними, в яких, в графі отримал(а) , містяться відтиски печатки ТОВ ВМП та підписи осіб, уповноважених відповідачем на отримання товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 111575,65грн., не погашена, не спростована відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

З врахуванням ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивач надає суду розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн., згідно договору про надання правових послуг №24/02-2018 від 21.02.2018р. між ТОВ ІГІС та АО Ю.Т.С.ЛОЙЕРС ГРУП .

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір - 1762 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000грн. В позовній заяві та заяві від 27.06.2018р. представник позивача просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1.ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З врахуванням вимог ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 1762грн. . слід покласти на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

Пунктами 1,2 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування до стягнення зазначених витрат позивач надав суду копії договору про надання правової допомоги №24/02-2018 від 21.02.2018р., ордера на надання правової допомоги серії КС №315330, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2953/10 та звіт про виконані роботи (надані послуги) від 10.04.2018р.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак, позивачем не було надано суду ні Акту приймання-передачі наданих послуг, ні квитанцій, ні рахунків на оплату, ні платіжних доручень про перерахування і отримання коштів чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували оплату позивачем адвокатських послуг. Крім цього, суд не вважає дану справу складною.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВМП (45400, м.Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3, код ЄДРПОУ 36266887) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІГІС (04211, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 11-в, кв. 9, код ЄДРПОУ 32380077) 111575грн. 65коп . заборгованості, а також 1762грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Згідно ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.07.2018р.

Суддя О. Г. Слободян