Рішення

від 09.07.2018 по справі 903/387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2018 р. Справа № 903/387/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Вознячук Л.Є.-старший юрисконсульт відділу правового забезпечення Волинської філії ПАТ "Укртелеком" (довіреність №2801 від 12.12.2017р.)

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком", м. Луцьк

до відповідача: Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації, смт. Турійськ Турійського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Турійському районі Волинської області, смт. Турійськ Турійського району

про стягнення 62 321,86 грн.

Встановив: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду з позовом від 31.05.2018р. №167-13-13-36/18-04 про стягнення з Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації Волинської області 62 321,86 грн. заборгованості по оплаті телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення у період січня - грудня місяців 2017 року.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем Законів України "Про телекомунікації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства" та невиконання відповідачем зобов'язань з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами за січень-грудень місяці 2017 року.

Ухвалою суду від 07.06.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.07.2018р., залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Турійському районі Волинській області, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

22.06.2018р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву №592/02-51/2-18 від 20.06.2018р., в яких останній, просить суд в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії відмовити з огляду на те, що Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації договір про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадян, які користуються пільгами з Волинською філією ПАТ "Укртелеком", на 2017 рік не заключало.

Вказує, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету. Заборгованість пояснив відсутністю фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, що проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Зазначає, що Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації прийняти від Волинської філії ПАТ "Укртелеком" розрахунки на відшкодування коштів, що йдуть на покриття пільг пільговим категоріям громадян за 2017 рік, не мало підстав.

Повідомляє, що відповідно до ст. 91 Бюджетного Кодексу України інші пільги можуть фінансуватися з місцевого бюджету, але кошти, які можна спрямувати на оплату інших пільг, в районі відсутні.

Присутній в судовому засіданні 09.07.2018р. представник позивача надав суду письмові пояснення №01-13-01-36/18 на заперечення відповідача на позовну заяву, в яких позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та цих поясненнях.

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи по суті.

Водночас, в клопотанні №593/02-51/2-18 від 20.06.2018р., просив розглядати дану справу без участі уповноваженого представника Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації.

У визначений судом день та час третя особа уповноваженого представника в судове засідання не направила, причину неявки представника суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (ухвала суду від 07.06.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Управлінню державної казначейської служби України у Турійському районі Волинської області 11 червня 2018 року).

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що сторони та третя особа належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за період з січня по грудень 2017р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підлягають під дії ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ЗУ "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про охорону дитинства" на загальну суму 62 321,86грн., що стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга з сумою заборгованості за січень 2017 року на суму 7 686,21грн. (а.с. 11-35), за лютий 2017 року на суму 7 468,87 грн. (а.с. 36-57), за березень 2017 року на суму 6 765,87грн. (а.с. 58-81), за квітень 2017 року на суму 6 978,45грн. (а.с. 82-105), за травень 2017 р. на суму 6 858,67 грн. (а.с. 106-129), за червень 2017 року на суму 6 581,45 грн. (а.с. 130-154), за липень 2017 року на суму 3 838,92 грн. (а.с. 155-172), за серпень 2017 року на суму 3 556,31грн. (а.с. 173-188), за вересень 2017 року на суму 3 416,93 грн. (а.с. 189-204), за жовтень 2017 року на суму 3 220,16 грн. (а.с. 205-220), за листопад 2017 року на суму 3 075,47 грн. (а.с. 221-236), за грудень 2017 року на суму 2 874,55 грн. (том 1 а.с. 237-251).

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а.с. 35, 105, 129, 153, 172, 188, 204, 220, 236, 251).

Відповідач відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг у 2017 році не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував, заперечень не надавав.

01.03.2018р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №48-13-13-18/18-04 з вимогою відшкодувати вартість телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення, зокрема, за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 62 321,86грн. (том 2 а.с. 1-3)

Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконуються обов'язки щодо надання пільговим категоріям громадян Турійського району Волинської області телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, зокрема:

-Січень 2017 року - 7 686 грн. 21 коп.

-Лютий 2017 року - 7 468 грн. 87 коп.

-Березень 2017 року - 6 765 грн. 87 коп.

-Квітень 2017 року - 6 978 грн. 45 коп.

-Травень 2017 року - 6 858 грн. 67 коп.

-Червень 2017 року - 6 581 грн. 45 коп.

-Липень 2017 року - 3 838 грн. 92 коп.

-Серпень 2017 року - 3 556 грн. 31 коп.

-Вересень 2017 року - 3 416 грн. 93 коп.

-Жовтень 2017 року - 3 220 грн. 16 коп.

-Листопад 2017 року - 3 075грн. 47 коп.

-Грудень 2017 року - 2 874 грн. 55 коп.

Всього на загальну суму 62 321 грн. 86 коп., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Однак, відповідач оплату витрат позивача, пов'язаних із наданням пільг у вказаний вище період не проводив.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Тобто, чинним законодавством України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

За приписом п. 5 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад: зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).

Пунктом 8 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

У відповідності до чинного законодавства України ПАТ "Укртелеком" надає послуги зв'язку на пільгових умовах категоріям громадян, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Згідно з підпунктом 20-4 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

За умовами пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (ф.№2-пільга), та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (ф.№3-пільга), що стверджується описами вкладень до цінних листів з повідомленнями про вручення.

Тобто, доводи відповідача щодо неможливості здійснення виплат позивачу по компенсації витрат для надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг та інших пільг окремим категоріям громадян зводяться до відсутності бюджетних асигнувань для таких виплат та відсутності підписаного між сторонами договору.

Судом не прийняті вказані доводи з огляду на наступне:

Згідно із пунктом 3 ст. 63 ЗУ "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2018р. у справі № 904/6252/17, від 02.05.2018р. у справі №902/445/17, від 05.04.2018р. у справі № 922/2239/17.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідач розрахунки видатків форми 2 - пільга та акти звіряння з сумою видатків не оспорив, проте, розрахунки не здійснив, акти не підписав, заперечень не надав.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, як зазначалось вище, чинним законодавство України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Заборгованість Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації за 2017 рік в розмірі 62 321,86грн. стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форми № 2-пільга та актами звіряння з сумою заборгованості, які були надіслані відповідачу, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідач суми боргу належними доказами не заперечив, а тому борг в сумі 62 321,86грн. підлягає до стягнення.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018р. у справі №908/985/17, від 14.02.2018р. у справі № 921/177/17-г/14, Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 927/1039/16, Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 р. у справі № 903/237/17, від 27.06.2017р. у справі №903/238/17, від 18.07.2017р. у справі №903/344/17.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації (Волинська область, Турійський район, смт. Турійськ, Майдан Центральний, 1, код ЄДРПОУ 03191957) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766) 62 321,86 грн. у відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено

09.07.2018р.

Суддя В. А. Войціховський