Рішення

від 09.07.2018 по справі 905/765/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2018р. Справа №905/765/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертех , м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства Діанівська птахофабрика , с.Діанівка

про стягнення заборгованості в сумі 442553,83 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: Орел А.М.-адвокат

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтертех , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Діанівська птахофабрика , с.Діанівка, про стягнення заборгованості в сумі 442553,83 грн., у тому числі основний борг в сумі 390000,00 грн., три проценти річних в сумі 3301,64 грн., інфляція в сумі 13650,00 грн. та пеня в сумі 35602,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором поставки №010217-мс від 01.02.2017р. в частині сплати вартості отриманого товару.

Відповідач 11.05.2018р. надав відзив на позовну заяву від 10.05.2018р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- умовами специфікації №4 від 25.12.2017р., яка є додатком до договору сторонами погоджено поставку макухи соєвої у кількості 40 тон +/-10%, на загальну вартість з ПДВ 472000,00 грн., а відповідно до видаткової накладної №27 від 26.12.2017р. відповідачем отримано від позивача макуху соєву у кількості 40,360 тон. загальною вартістю 472212,00 грн.;

- позивачем в порушення п.4.1 договору не передано разом із товаром сертифікату якості, що призвело до неможливості його використання на виробництві та погіршення фінансового стану відповідача;

- позивач, відповідно до ч.3 ст.205 Цивільного кодексу України своїм мовчанням на лист відповідача №233 від 22.03.2018р., яким відповідач просив відстрочити платіж, погодився з відстроченням платежу за макуху соєву згідно рахунку №29 від 26.12.2017р.

16.05.2018р. позивачем надано заперечення на відзив відповідача від 14.05.2018р., в кому останній заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позивну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

01.02.2017р. між сторонами був підписаний договір поставки №010217-мс, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити (передати) у власність покупця (відповідача) макуху соєву(далі іменованого товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1 договору).

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, в силу ст.ст.11, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1 договору сторони домовилися, що загальна вартість товару, що поставляється на умовах цього договору складає 4000000,00 грн. у.т.ч. ПДВ 666666,67 грн.

Асортимент, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається специфікацією а кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно п.5.2 договору у специфікації на кожну поставку товару, вказується найменування товару, одиниця виміру товару, кількість товару, ціна за одиницю товару без урахування ПДВ в грн., вартість товару без ПДВ в грн., загальна сума партії товару без ПДВ в грн. загальна сума ПДВ по партії поставляє мого товару з урахуванням ПДВ в грн.

Специфікацією №4 (додаток до договору) від 25.12.2017р. сторонами погоджено поставку товару - макухи соєвої у кількості 40+/-10% за ціною 9833,33 грн. за одиницю (тонну) на загальну суму з ПДВ 472000,00 грн.

Відповідно до п.2 вказаної специфікації поставка товару здійснюється на умовах: DDP (CARRIAGE PAID TO (…named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (…назва місця призначення): с.Бахмутське, Армівська р-н, Донецька обл., строк поставки з 25.12.2017р. по 28.12.2017р.

Згідно п.3.2 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником.

Пунктом 4 специфікації №5 (додатку до договору) від 25.12.2017р. встановлено, що датою поставки товару є дата розвантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п.2 даної специфікації (DDP).

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було здійснено поставку відповідачу зазначеного вище товару за видатковою накладною №27 від 26.12.2017р. (товарно-транспортна накладна №Р27 від 26.12.2017р.) на суму 390000,00 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Зі змісту видаткової накладної №27 від 26.12.2017р. вбачається, що позивачем було передано відповідачу макуху соєву у кількості 40,360 т. на суму 472212,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов посилається на ті обставини, що умовами договору визначена кількість товару, яка підлягає поставці у кількості лише 40 тон.

Суд вказані доводи відповідача не приймає.

Так, як вище вже зазначалось за умовами специфікації №4 від 25.12.2017р. сторони узгодили поставку продукції макухи соєвої у кількості 40+/- в строк з 25.12.2017р. по 28.12.2017р.

Отже, враховуючи, що сторонами у специфікації (додатку до договору) від 25.12.2017р. було погоджено поставку партії продукції у кількості 40 т. з відповідним толерансом +/- 10 %, то і відповідна поставка продукції у кількості 40,360 т. передбачена договором поставки №100217-мс від 01.02.2017р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що представлена позивачем видаткова накладна №27 від 26.12.2017р. (товарно-транспортна накладна №Р27 від 26.12.2017р.) підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить посилання на договір №100217-мс від 01.02.2017р., а також усі необхідні відомості про товар, його вартість, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками, видаткова накладна та товарно-транспортна накладна є первинними бухгалтерськими документами та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , які підтверджують передачу позивачем та приймання відповідачем товару саме у зазначеній кількості.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.3 специфікації №4 від 25.12.2017р. оплата партії товару за цією специфікацією, повинна бути здійснена покупцем шляхом 100% оплати партії товару у розмірі, передбаченому п.1 цієї специфікації протягом 7 (семи) банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача за видатковою накладною №27 від 26.12.2017р. в строк до 05.01.2018р.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 390000,00 грн. не виконані.

Посилання відповідача на ті обставини, що позивачем в порушення п.4.1 договору було поставлено товар без документів що посвідчують його якість, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно із ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до п.4.1 договору якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати ГОСТу або ТУ, які звичайно ставляться до такого виду товару або сертифікату якості заводу-виробника товару та зазначається в специфікації до даного договору.

Згідно п.4.2 договору товар має відповідати вимогам щодо якості в момент його передачі покупцеві.

Порядок перевірки товару за якістю здійснюється за правилами Інструкції №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. зі всіма наступними змінами, внесеними до цієї інструкції (п.4.3 договору).

Згідно п.4.4 договору приймання товару за якістю, у разі виявлення невідповідностей щодо якості поставленого товару, має здійснюватися покупцем за участю експерта Торгівельно-промислової палати України. При неможливості прийняти товар за участю експерта Торгівельно-промислової палати приймання товару може бути проведено за участю експерта незалежної експертної організації, що має відповідну ліцензію на право здійснення даного виду діяльності.

При виявленні під час приймання товару за якістю відхилення від якості, передбаченої умовами даного договору та специфікації до нього, покупець зобов'язаний викликати представника постачальника для відповідного огляду товару та складання акту щодо невідповідності якості товару, за участю представників обох сторін. Положення даного пункту договору не знімає з покупця зобов'язань, передбачених пунктом 4.4 даного договору, що є обов'язковими умовами для розгляду рекламації постачальником (п.4.5 договору).

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору поставки №100217-мс від 01.02.2017р.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем відповідних допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 390000,00 грн. підлягає задоволенню.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п.7.4 договору прострочення оплати товару або термінів його (товару) постачання спричиняє за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винного боку у розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від загальної сум заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 06.01.2018р. по 18.04.2018р. в розмірі 35602,19 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 3301,64 грн. за період з 06.01.2018р. по 18.04.2018р. та інфляцію в сумі 13650,00 грн. за період з січня 2018р. по березень 2018р.

Розрахунок пені та трьох процентів річних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 05.01.2018р., нарахування позивачем інфляції за січень 2018р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 7838,61 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 5811,39 грн. є неправомірною.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 5811,39 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 436742,44 грн., у тому числі основний борг в сумі 390000,00 грн., три проценти річних в сумі 3301,64 грн., інфляція в сумі 7838,61 грн. та пеня в сумі 35602,19 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив попередній розрахунок витрат, які він орієнтовно очікує понести у зв'язку з розглядом справи в розмірі 100,00 грн. - витрати на відправлення поштової кореспонденції.

Враховуючи висновки суду щодо виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти витрати на відправлення поштової кореспонденції на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертех , м.Київ до Приватного акціонерного товариства Діанівська птахофабрика , с.Діанівка про стягнення заборгованості в сумі 442553,83 грн., у тому числі основний борг в сумі 390000,00 грн., три проценти річних в сумі 3301,64 грн., інфляція в сумі 13650,00 грн. та пеня в сумі 35602,19 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Діанівська птахофабрика (85783, Донецька обл., Волноваський р-н., с. Діанівка, вул. Миру, буд. 1 А, рах.№26005421262 в АТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805, ЄДРПОУ 30492941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертех (02121, м.Київ, просп.Бажана, буд.9-А, кв.97, п/р 26006056105264 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 380775, ЄДРПОУ 21682481) основний борг в сумі 390000,00 грн., три проценти річних в сумі 3301,64 грн., інфляцію в сумі 7838,61 грн. та пеню в сумі 35602,19 грн., всього заборгованість в сумі 436742,44 грн., судовий збір в сумі 6551,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 09.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.07.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина