Рішення

від 20.06.2018 по справі 910/2624/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018Справа № 910/2624/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/2624/18

за позовом Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна"

про виселення та стягнення заборгованості

за участю учасників справи:

від позивача: Авласенко Ю.А. (довіреність № 056/24-352)

від відповідача: Карачій П.П. (довіреність № б/н від 23.03.18)

від відповідача: Дмитрук О.В. (витяг з наказу №12 від 18.05.2012)

вільний слухач: ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_1)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", 06.03.2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" про виселення та стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним було направлено відповідачу лист від 25.10.2017 №056/24-3593 з повідомленням про припинення дії Договору оренди житлового приміщення від 28.04.2016 №5598 та з проханням звільнити кімнату НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, проте, як стверджує позивач, відповідачем відповіді надано не було, та останній продовжує користуватися об'єктом оренди. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позов про виселення та стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування приміщенням та нараховує штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 провадження у справі №910/2624/18 відкрито. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.03.2018.

28.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 30.03.2018, представники сторін з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 підготовче засідання відкладено на 02.05.2018.

13.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" надійшла відповідь на відзив.

13.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

25.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №910/2624/18 на 30.05.18, заяву Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про збільшення розмірі позовних вимог прийнято та задоволено, клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" про долучення до матеріалів нотаріально завіреної заяви свідка прийнято.

23.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 30.05.2018 з'явилися представники сторін, якими надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 20.06.2018.

У судове засідання, призначене на 20.06.2018, з'явився представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 20.06.2018 з'явилися, надали пояснення по суті спору, заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 16.05.2018 для розгляду справи по суті не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підстави своїх заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 № 777 "Про Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" було закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання житлові будинки, зокрема, будинок на АДРЕСА_1.

28.04.2016 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - орендодавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (далі - орендар) укладено договір №5598 оренди житлового приміщення, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування кімнату НОМЕР_2 у будинку на АДРЕСА_1 з характеристикою, викладеною у п. 1.2. договору, оплатою, визначеною у розділі 2.

Житлова площа - 12, 50 кв.м., загальна площа - 14, 38 кв.м. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

На підставі рішення Київради №18/75 від 28.09.2006 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11, 00 грн. за 1 кв.м. загальної площа, що складає 158, 18 грн на місяць, у т.ч. ПДВ 26, 36 грн (п. 2.2. договору).

Згідно п.2.3. договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендодавцем орендарю рахунків-фактур на оплату орендних платежів) зазначений у розділі "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін", або на рахунок повідомлений орендарю орендодавцем у порядку визначеному п.7.1. договору.

Умовами п.2.8. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом п.3.2.5. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, або в разі його (договору) розірвання у порядку, визначеному п.5.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі у стані в якому орендар його отримав. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

У іншому разі, після звільнення орендарем приміщення, орендодавець має право в односторонньому порядку скласти акт про звільнення приміщення. Сторони визнають, що складений орендодавцем в односторонньому порядку акт про звільнення приміщення підтверджує встановлений у ньому факт звільнення житлового приміщення для сторін цього договору та третіх осіб.

Відповідно до п.5.1. договору, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.05.2016 до 31.10.2016.

Цей договір може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.6. договору, останній припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; банкрутства орендаря; загибелі приміщення.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. 4.1.4. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору, неустойка передбачена п. п. 6.3, 6.4. договору, нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.

Згідно з п.6.6. договору сторони домовились, що крім неустойки, визначеної п.6.4. договору, у разі порушення орендарем п.3.2.5. договору, останній сплачує штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного, зокрема:

- у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на строк понад тридцять календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 30% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

01.05.2016 Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" складено та підписано акт прийому-передачі житлового приміщення, що є додатком №1 до договору №5598 від 28.04.2016, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування кімнату НОМЕР_2 у гуртожитку на АДРЕСА_1 для тимчасового проживання співробітника ОСОБА_4.

Додатковими угодами №1 від 10.10.2016 та №2 від 13.04.2017 до договору оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016, сторони продовжували строк дії договору.

Зокрема, додатковою угодою №2 від 13.04.2017 договір оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016 продовжено на строк з 01.05.2017 по 31.10.2017 на загальну площу 14, 38 кв.м. кімната НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, оскільки строк дії договору закінчувався відповідно до його умов 31.10.2017, то останній листом від 25.10.2017 №056/24-3593 звернувся до відповідача з повідомленням про припинення дії договору та з проханням звільнити кімната НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 та передати її орендарю згідно з актом прийому-передачі у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу орендоване майно (приміщення) не звільнив та по акту приймання-передачі не передав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач без правових підстав на даний час фактично використовує житлове приміщення - кімнату НОМЕР_2 у гуртожитку на АДРЕСА_1, у зв'язку з чим просить суд виселити Державне підприємство Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" з кімнати НОМЕР_2 у гуртожитку на АДРЕСА_1 шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 1 107,22 грн неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у загальному розмірі 2 237,76 грн та штраф, у зв'язку із затримкою повернення приміщення на строк понад 30 календарних днів у розмірі 1 967,99 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ДП МОУ Монтажник-Україна в особі ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором виконав та одразу після отримання повідомлення про припинення дії договору ОСОБА_4 зателефонувала до КП Спецжитлофонд та повідомила, що звільнить орендовану кімнату до 01 листопада 2017 року, при цьому їй було вказано КП Спецжитлофонд передати ключі від кімнати двірнику.

Мешканці сусідніх кімнат гуртожитку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у своїй письмовій заяві підтверджують факт звільнення кімнати, а саме 31 жовтня 2017 року.

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_4 виконала умови Договору оренди житлового приміщення та вказівки КП Спецжитлофонд про звільнення кімнати в строк до 01.11.2017 року і фактично вже не проживала в ньому з 31 жовтня 2017 року.

Також відповідач зазначає, що з моменту звільнення співробітником ДП МОУ Монтажник-У країна житлового приміщення та передачі ключів з відповідним повідомленням про це КП Спецжитлофонд , позивач не вчинив будь-яких дій, передбачених Договором, щодо перевірки факту звільнення ОСОБА_4 житлового приміщення та складання акту про звільнення.

Одночасно, відповідач також не погоджується з розрахунком суми заборгованості за фактичне користування приміщенням та розміром неустойки, виходячи з того, що в розумінні статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а тому нарахування позивачем орендної плати за фактичне користування житловим приміщенням та подвійної плати за користування річчю за один і той самий період фактичного користування відповідачем приміщенням після закінчення строку дії Договору є фактичним притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст.1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статутом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (п. 3.2.) передбачено, що одним з предметів діяльності позивача є облік використаної жилої, нежилої, службової площі, підготовка пропозицій щодо їх заселення або надання в орендне користування; укладення договорів оренди жилих та нежилих приміщень, контроль за дотриманням мешканцями правил, передбачених договорами оренди та іншими угодами, забезпечення контролю за виконанням умов договорів оренди, у т.ч. в частині сплати орендних платежів орендарями будинків, які знаходяться в господарському віданні підприємства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.05.2016 до 31.10.2016.

Додатковими угодами №1 від 10.10.2016 та №2 від 13.04.2017 до договору оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016, сторони продовжували строк дії договору.

Зокрема, додатковою угодою №2 від 13.04.2017 договір оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016 продовжено на строк з 01.05.2017 по 31.10.2017 на загальну площу 14, 38 кв.м. кімната НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як зазначає позивач, оскільки строк дії договору закінчувався відповідно до його умов 31.10.2017, то останній листом від 25.10.2017 №056/24-3593 звернувся до відповідача з повідомленням про припинення дії договору та з проханням звільнити кімната НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 та передати її орендарю згідно з актом прийому-передачі у зв'язку із закінченням строку дії договору. Факт отримання листа підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого лист був отриманий представником відповідача 27.10.2017, зазначене також не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови договору, суд приходить до висновку, що договір оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016 є припиненим з 01.11.2017.

Як встановлено судом, позивачем було направлена на адресу відповідачу заяву про припинення дії договору, в якій позивач у зв'язку з закінченням терміну дії договору просив відповідача звільнити кімнату НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 та передати її згідно з актом прийому-передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тож, враховуючи припинення дії договору оренди, у відповідача відсутні підстави для зайняття орендованого приміщення за договором оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016.

Щодо тверджень відповідача про фактичне звільнення кімнати та наданої заяви свідка, відповідно до якої ОСОБА_8 підтверджує звільнення ОСОБА_4 кімнати НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.4 п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 №12, з урахуванням положень статті 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Аналогічну позицію висловив Вищий господарський суд України у постанові від 22.11.2016 у справі № 910/314/16.

Пунктами 2.6. 2.7. договору встановлено, що орендні платежі сплачуються орендарем, по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за актом прийому-передачі. У випадку припинення, розірвання цього Договору, орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування приміщенням, у розмірі орендної плати, по день фактичної передачі приміщення Орендодавцю за актом прийому-передачі.

Отже, підсумовуючи встановлене, суд зазначає, що повернення приміщення орендодавцеві підтверджується актом приймання-передачі, а не фактичним звільненням орендарем кімнати, а тому суд визнає вимоги позивача про виселення відповідача з кімнати НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 в місті Києві шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, системний аналіз вищевказаних норм з урахуванням положень ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України та умов договору оренди свідчить про те, що у зв'язку із припиненням договору у розумінні ст.291 Господарського кодексу України - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у відповідача виник обов'язок негайно повернути позивачу майно з оренди шляхом підписання відповідного акта. Наслідком порушення виконання цього обов'язку є застосування до відповідача самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. При цьому, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст.795 Цивільного кодексу України пов'язано не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.

Таким чином, навіть після закінчення дії Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.

Відтак, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, орендну плату за період користування відповідачем майном з листопада 2017 по квітень 2018 року у розмірі 1 107,22 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням за період з листопада 2017 по квітень 2018 року у розмірі 1 107,22 грн є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 2 237,76 грн.

Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 785 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 785 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Відповідно до п.6.4. договору встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. 4.1.4. договору.

Згідно п.2.2. договору, на підставі рішення Київради № 18/75 від 28.09.2006 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11, 00 грн. за 1 кв.м. загальної площа, що складає 158, 18 грн на місяць, у т.ч. ПДВ 26, 36 грн.

Умовами п.2.8. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, суд звертає увагу, що умовами договору оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016 сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили право орендодавця здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку за договором оренди житлового приміщення №5598 від 28.04.2016 щодо повернення об'єкту оренди (прострочення на 6 місяці) зазначає, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" підлягає стягненню неустойка у розмірі 2 237,76 грн.

Щодо можливості одночасного стягнення орендних платежів, пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому, суд вважає за необхідне, звернути увагу відповідача, що стягнення заборгованості за фактичне користування спірним приміщенням після закінчення строку дії договору не є відповідальністю учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання у розумінні приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а є основним зобов'язанням відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, а тому твердження відповідача, щодо того, що стягнення такої заборгованості та стягнення неустойки є подвійною відповідальністю помилкові.

Так, згідно з п.6.6. договору сторони домовились, що крім неустойки, визначеної п.6.4. договору, у разі порушення орендарем п.3.2.5. договору, останній сплачує штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного, зокрема:

- у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на строк понад тридцять календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 30% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача суми штрафу та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказану суму, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 1 967,99 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" про виселення та стягнення заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 1 107,22 грн неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у загальному розмірі 2 237,76 грн та штраф, у зв'язку із затримкою повернення приміщення на строк понад 30 календарних днів у розмірі 1 967,99 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Державне підприємство Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (03058, м.Київ, вул. Лебедєва-Кумачова, 18, код ЄДРПОУ 24975031) з кімнати НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 у міств Києві шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) за актом прийому-передачі.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (03058, м.Київ, вул. Лебедєва-Кумачова, 18, код ЄДРПОУ 24975031) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 1 107 (одна тисяча сто сім) грн 22 коп, неустойку у розмірі 2 237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн 76 коп, штраф у розмірі 1 967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн 99 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Монтажник-Україна" (03058, м.Київ, вул. Лебедєва-Кумачова, 18, код ЄДРПОУ 24975031) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, повний текст рішення складено 09.07.2018

Суддя О.Є. Блажівська