Рішення

від 09.07.2018 по справі 910/5810/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2018Справа № 910/5810/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства ВВ Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Українські

інвестиції

про стягнення 70.800,04 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

10.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства ВВ Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Українські Інвестиції про стягнення 70.800,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки мінеральних добрив № ФК-0005621/2 від 27.03.2018. Відповідно до п. 2 специфікації № 1 від 27.03.2018 до договору позивачем перераховано відповідачу передоплату у розмірі 10 % від вартості товару, а саме 30.000,00 грн. Пунктом 4 вказаної специфікації встановлений строк поставки товару - до 5 днів з моменту отримання передоплати. Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано, товар не поставлено. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 26 від 04.04.2018 про повернення коштів за непоставлену продукцію, однак відповідач на претензію не відповів та кошти не повернув. У зв'язку з цим позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 70.800,04 грн., з яких 30.000,00 грн. становить сплачена передоплата за договором № ФК-0005621/2 від 27.03.2018, 10.800,03 грн. пеня та штраф у розмірі 30.000,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5810/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.05.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045596439 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69-В, офіс 620, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 11.05.2018 (номер відправлення 0103045596439) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою вибули .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 11.05.2018 станом на 09.07.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Українські інвестиції (постачальник, відповідач) та Приватним підприємством ВВ Агро (покупець, позивач) укладено договір поставки мінеральних добрив № ФК-0005621/2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (далі - товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу не здійснив, а тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу. Крім цього за несвоєчасну поставку позивачем нараховано штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за довго ром.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджені сторонами та є невід'ємними частинами даного договору.

Ціна на товар та загальна вартість партії товару визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 6.1 договору).

Згідно специфікації № 1 від 27.03.2018 постачальник мав поставити покупцю наступний товар: карбамід 46,2% N (біг-бег) вир. Україна у кількості 30,000 тонн загальною вартістю 300.001,08 грн. (до якої включено вартість доставки).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № ФК-0005621 від 27.03.2018 на оплату товару в розмірі 300.001,08 грн.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 30.000,10 грн. (10% від вартості товару) доплата у розмірі 270.000,98 грн. (90% вартості товару) здійснюється покупцем в день отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжного доручення № 1076 від 27.03.2018 було перераховано відповідачу кошти в розмірі 30.000,00 грн. з призначенням платежу - за карбамід 46,2% N (біг-бег) вир. Україна згідно рахунку № ФК-0005621 від 27.03.2018.

Відповідно до п. 4 специфікації № 1 визначено строк поставки до 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання передоплати.

Відповідно до п. 4.3 договору датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов'язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар належної якості, зазначений у додатках (специфікаціях) до цього договору, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору та на умовах поставки, визначених цим договором.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу за специфікацією № 1 не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 26 від 04.04.2018, в якій вимагав повернути сплачену попередню оплату в сумі 30.000,00 грн.

Дану претензію надіслано 04.04.2018 рекомендованою кореспонденцією за № 0306210516893, що підтверджується фіскальним чеком № 0773 та описом вкладення у цінний лист від 04.04.2018.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 27.04.2018 відбулось вручення адресату поштового відправлення за номером 0306210516893.

Відповідач отримавши вимогу позивача не повернув попередню оплату та не надав відповіді на претензію.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 30.000,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.7.1 договору визначено, що у випадку несвоєчасної поставки товару протягом 5 (п'яти) календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості товару. У разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10.800,03 грн. пені та 30.000,01 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства ВВ Агро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Українські Інвестиції (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69-В, офіс 620, код ЄДРПОУ 38090734) на користь Приватного підприємства ВВ Агро (12132, Житомирська область, Хорошівський район, с. Поромівка, вул. Зарічна, 1, код ЄДРПОУ 35689130) 30.000 (тридцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 10.800 (десять тисяч вісімсот) грн. 03 коп. пені, 30.000 (тридцять тисяч) грн. 01 коп. штрафу, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова