Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/5380/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/5380/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія

Золотий урожай

про стягнення 42.135,75 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай 42.135,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2017 між сторонами укладено трьохсторонній договір поруки № 8/17/11, відповідно до якого відповідач-2 у повному обсязі відповідає перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором на поставку товарів № 23/01 від 23.01.2017, а також за відшкодування позивачу основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, інфляції. Договором поруки встановлений строк виконання відповідачем-1 зобов'язань за основним договором, а саме 31.12.2017. На виконання умов договору № 23/01 від 23.01.2017 позивачем поставлено товар, проте відповідачем-1 свої зобов'язання за договором виконано не належним чином, а саме порушено строки оплати за товар, у зв'язку з чим утворилася заборгованість та позивачем заявлено вимогу про стягнення 42.135,75 грн., з яких: 37.503,41 грн. основного боргу, 3.692,94 грн. пені та 939,40 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5380/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідачів протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.05.2018 було направлено відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045595882 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач-1 ухвалу суду від 03.05.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045595882, а отже відповідач мав подати відзив до 22.05.2018 включно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.05.2018 було направлено відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045595890 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач-1 ухвалу суду від 03.05.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045595890, а отже відповідач мав подати відзив до 22.05.2018 включно.

Відповідачі вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 03.05.2018 станом на 02.07.2018 не виконали, письмовий відзив на позовну заяву не подали.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест (далі - покупець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 23/01 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар - металлопрокат, витратні матеріали (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених у цьому договорі.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 в порушення умов договору поставки не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня і 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.7 договору поставки датою поставки постачальником зобов'язань щодо передачі (поставки) продукції покупцю є дата підписання покупцем відповідного документу, що підтверджує передачу (видаткова накладна, акт прийому-передачі).

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач-1 прийняв продукцію на загальну суму 48.609,58 грн., що підтверджується наступним видатковими накладеними:

№ 491 від 03.05.2017 на суму 5.074,08 грн.,

№ 492 від 03.05.2017 на суму 666,00 грн.,

№ 502 від 10.05.2017 на суму 378,00 грн.,

№ 554 від 18.05.2017 на суму 2.129,34 грн.,

№ 555 від 18.05.2017 на суму 1.858,26 грн.,

№ 572 від 22.05.2017 на суму 378,00 грн.,

№ 584 від 24.05.2017 на суму 326,76 грн.,

№ 613 від 30.05.2017 на суму 31.958,17 грн.,

№ 641 від 06.06.2017 на суму 1.994,14 грн.,

№ 642 від 06.06.2017 на суму 2.489,63 грн.,

№ 764 від 30.06.2017 на суму 1.357,20 грн.

Пунктом 3.4 договору поставки визначено, що покупець здійснює оплату продукції у безготівковому порядку шляхом перерахування 100% оплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів після підписання видаткової накладної.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на умови договору оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена за вказаними видатковими накладеними у такі стоки:

за № 491 від 03.05.2017 до 10.05.2017 включно,

за № 492 від 03.05.2017 до 10.05.2017 включно,

за № 502 від 10.05.2017 до 17.05.2017 включно,

за № 554 від 18.05.2017 до 25.05.2017 включно,

за № 555 від 18.05.2017 до 25.05.2017 включно,

за № 572 від 22.05.2017 до 29.05.2017 включно,

за № 584 від 24.05.2017 до 31.05.2017 включно,

за № 613 від 30.05.2017 до 06.06.2017 включно,

за № 641 від 06.06.2017 до 13.06.2017 включно,

за № 642 від 06.06.2017 до 13.06.2017 включно,

за № 764 від 30.06.2017 до 07.07.2017 включно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач-1 не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.06.2017 складає 37.503,41 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 37.503,41 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10.4 договору поставки постачальник та покупець не мають права передавати свої права і обов'язки за цим догвором будь-якій третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

В матеріалах справи наявний договір поруки № 8/17/11 від 08.11.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс (кредитор, позивач ), Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай (поручитель. відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест (боржника, відповідач-1) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки у відповідності до умов цього договору порукчитель у повному осбязі (у тому є обсязі, що і боржник) відповідає переда кредитором за виконання боржником його зобов'язань, визначених в договорі на поставку товарів № 23/01 від 23.01.2017 про поставку товарів, укладеному між кредитором і боржником (далі - основна угода), у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, а також за відшкодування кредитору основного боргу, процентів, неустойки. відшкодування збитків, інфляції.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання зобов'язання боржником поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор вправі вимагати виконання зобовзання як від боржника так і від поручителя в межах обов'язків встановлених договором.

Згідно з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Позивачем 13.04.2018 було направлено на адреси відповідачів вимогу № 25/04 від 13.04.2018 про сплату 37.503,41 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 3.692,94 грн. пені та 939,40 грн. - 3% річних. Надіслання цієї вимоги відповідачам підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками та описами вкладеня у цінний лист від 13.04.2018.

Дана вимога залишена відповідачами без відповіді та без задоволення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті за поставлену продукцію в розмірі 37.503,41 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено. що у випадку прострочення покупцем здійсненя остаточного розрахунку за продукцію покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію.

За розрахунками суду пеня становить 3.934,60 грн. (розрахунок суми пені здійснено на суми боргу з урахуванням здійснених часткових оплат, при цьому судом не було здійснено нарахування на суму боргу з урахуванням здійсненої поставки за накладною № 764 від 30.06.2017 (на суму 1.357,20 грн.), як це й не було здійснено позивачем).

Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені - 3.692,94 грн.

Вимоги позивача в частині солідарного стягнення пені в розмірі 3.692,94 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по сплаті поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 939,40 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 939,40 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест (02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, код ЄДРПОУ 39750329) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай (02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, код ЄДРПОУ 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмонтаж Плюс (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Комунарів, 18, код ЄДРПОУ 35729534) 37.503 (тридцять сім тисяч п'ятсот три) грн. 41 коп. основного боргу, 3.692 (три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 94 коп. пені, 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 40 коп. - 3% річних, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова