Рішення

від 04.07.2018 по справі 916/750/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/750/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Топольницька Б. П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/750/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Виробниче об'єднання Облпаливо (50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ-150, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймоніська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 9 453,60грн.

Представники:

Від позивача: Тащі Л.Ю. за довіреністю б/н від 26.12.2017р.

Від відповідача: Гордієнко М.В. за довіреністю №б/н від 31.10.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Виробниче об'єднання Облпаливо звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу 16 447,60грн.

Позовні вимоги Приватного акціонерне товариство Виробниче об'єднання Облпаливо обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань щодо доставки вантажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. провадження по справі №916/750/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач 18.06.2018р. надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. Відповідно до пункту "а" статті 111 Статуту залізниці, України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2017р. між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ОБЛПАЛИВО" (Покупцем) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВУГЛЕЕНЕРГОСНАБ" (Постачальником) було укладено договір поставки №25-09/17, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця. А Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити вугілля марки ДГ13-100, Г13-100, ГПК13-100, ДГ0-100, Г0-100, ДГСШ0-13, ГСШ0-13, ДГМ13-25, ГМ13-25, ГЖКО25-100, ДГКО20-100, ДГМСШ0-25, ДГ10-80, ГПЖ0-100, ДГ25-200, АКО25-100, АО25-50, АМ13-25, АС6-13, АШ0-6, Т13-25, Т20-50, Т20-100 (далі - товар). Товар за даним договором, постачається окремими партіями у відповідно з первинною документацією із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару.

Накладною 22/10/17/1 від 22.10.2017р. сторонами узгоджено поставку вугілля, марки АС (6-13) у вагоні №68471429 у кількості 68т. за ціною 3 900грн. без ПДВ (4 680грн. з ПДВ).

Виходячи із зазначеного договору відправником - ТОВ "Донінтервугілля" зі станції відправлення Кривой Торець ДОН на адресу одержувача - ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" ст. Сарата за залізничною накладною №52540143 у вагоні №63471429 відправлено вугілля марки АС6-13 у кількості 68 000 кг;

Позивач зазначає, що фактично на склад ПРАТ "ВО "ОБЛПАЛИВО" у вказаному вагоні прибуло вугілля з недостачею , про що складено комерційний акт.

Так, Комерційним актом №40381/4 від 30.10.2017р. встановлено, що по документу зазначається вантаж антрацит, вага брутто не зазначена, нетто - 68 000, тара - 23 000кг фактично навантаження в вагоні рівномірне, поверхня маркована частково, справа за ходом поїзда над 7 люком є воронкоподібне заглиблення 1000мм*1000мм*1000мм, течі вантажу не має. При перевантажені з'ясувалось: вага брутто - 88 300кг, нетто - 65 300, тара - 23 000кг, що менше документа на 2 700кг. При повторному зважуванні нестача підтвердилась. Вагон в технічному відношенні справний.

Вказане і призвело до звернення Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля марки АС(6-13) у розмірі 2 700кг на суму 9 453,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до приписів ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України).

При цьому, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.

Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м'які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію.

Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічні приписи містить і стаття 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст.32 Статуту залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положення п.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (абз.5 ст.31 Статуту залізниць України).

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

Отже, аналізуючи вищенаведене законодавство, дослідивши комерційний акт № 403801/4 від 30.10.2017р., суд встановив, що мала місце нестача вантажу у кількості 2 700 кг., з огляду на те, що вагони були технічно справні, вантаж залізниця прийняла за результатами його завантаження вантажовідправником без жодних зауважень, положення п.а ст.111, ст.113 Статуту залізниць України, вказують на те, що відповідальність за нестачу вантажу у вагоні №63471429 має нести перевізник.

Крім того суд зазначає, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача, вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника, у зв'язку з чим, у відповідності до ст.924 ЦК України ст. 110 Статуту Залізниць України, суд покладає вину за нестачу вантажу у вагоні №63471429 на відповідача.

Оцінюючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, суд вказує наступне.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Таким чином, із змісту п. 27 Правил видачі вантажів випливає, що норма недостач, які вказані у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати, 2) граничного розходження визначення маси нетто, сума яких для мінерального палива складає 1% маси, зазначеної у перевізних документах.

Дослідивши наданий Приватним акціонерним товариством Виробниче об'єднання Облпаливо розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем було цілком правильно здійснено розрахунок збитків, завданих нестачею вантажу з вини Одеської залізниці, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 9 453,60 грн. підлягають задоволеною.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул.. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 9 453,60грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул.. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) суму збитків в розмірі 9 453 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят три)грн.. 60коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 липня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна