Ухвала

від 05.07.2018 по справі 265/5670/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/5670/18

Провадження №2/265/1406/18

У Х В А Л А

05 липня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Монтач А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, була подана заяво про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви зокрема зазначив, що 13 жовтня 2017 року між ним, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого він передав ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, що на день звернення до суду з позовом за офіційним курсом НБУ еквівалентно 131650,00 грн., які відповідно до п.З вищезазначеного договору, повинні були повернуті Позивачу не пізніше 01 травня 2018 року.

На сьогоднішній день умови договору від 13 жовтня 2017 року не виконанні, грошові кошти в розмірі 5000 доларів США йому не повернуті. Сума 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у період з 01 травня 2018 року по 02 липня 2018 року складає 681,69 грн, а всього сума заборгованості за договором займу становить 132331,69 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15 червня 2018 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0.35 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1421755100:01:002:1587, розташована за адресою: Донецька область, Нікопольський район.

Вказував, що ОСОБА_2 припинив будь-яке спілкування, на усні прохання про повернення коштів не реагує, на телефонні дзвінки не відповідає, від зустрічей та пропозицій у добровільному порядку домовитися про вирішення спору відмовляється.

21 травня 2018 року на адресу боржника була направлена претензія з вимогою повернути кошти, однак жодної відповіді так і не отримано.

Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ОСОБА_2 у будь-який момент може покинути країну і не повернутися не виплативши йому борг в розмірі 5000 доларів США, або ж реалізувати як рухоме, так і нерухоме майно, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, тому посилаючись, зокрема на ст.ст.149 - 151 ЦПК України, просив суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,35 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1421755100:01:002:1587, що розташована за адресою: Донецька область, Нікопольський район, яка належить на праві власності ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Орджонікідзевським РО МУ УМВС України в Донецькій області 07 квітня 2015 року, адреса реєстрації: вул. Лютнева, буд.78, м. Маріуполь, Донецька область.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Частина 2 ст.149 ЦПК України передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.3 ст.150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пред'явлений позов про стягнення боргу за договором позики у розмірі 132331,69 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.06.2018 року №127703943, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,35 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1421755100:01:002:1587, розташована за адресою: Донецька область, Нікопольський район.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, будь - яких доказів того, щодо вартості земельної ділянки площею 0,35 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1421755100:01:002:1587, яка розташована за адресою: Донецька область, Нікопольський район. з боку Позивача суду не надано.

Таким чином, суд позбавлений можливості визначити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивними вимогами, а отже й зробити висновок про ефективність виду забезпечення позову по цій справі.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вважає, що обмеження особи у праві мирно володіти своїм майном, повинно ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, а не на абстрактних уявленнях.

Таким чином, суд робить висновок, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149 - 153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно - відмовити.

2. Ця ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів, з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст цієї ухвали складено 05.07.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна