Постанова

від 05.07.2018 по справі 263/16345/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/428/2018(м)

263/16345/17

Головуючий у 1 інстанції Соловйов О.Л.

Доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 06 квітня 2018 року у м. Маріуполі Донецької області,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 27.12.2008 по 16.07.2009, з 28.07.2009 по 10.01.2010 та з 06.09.2017 по 26.09.2017 ОСОБА_1 перебувала на обліку в державній службі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Реєстрація відповідача проводилась на підставі її особистих заяв від 27.12.2008, від 28.07.2009 та від 06.09.2017. З тексту даних заяв вбачається, що відповідача було ознайомлено з обов'язками безробітного відповідно до положень ЗУ Про зайнятість населення та ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . Під час перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості в період з 06.09.2017 по 26.09.2017, шляхом обміну інформації з ПФУ до Центру зайнятості надійшли відомості про факт припинення 20.09.2017 між ОСОБА_1 та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" договору цивільно-правового характеру, про що спеціалістами Центру зайнятості було складено службу записку від 26.09.2017 про необхідність проведення розслідування страхових випадків щодо останньої. В ході перевірки було встановлено, що під час перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості у період з 27.12.2008 по 16.07.2009 між нею та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" було укладено цивільно-правовий договір № 307917, який було розірвано додатковою угодою 20.09.2017 (під час реєстрації ОСОБА_1 на обліку в Центрі зайнятості з 06.09.2017 по 26.09.2017). Договір діяв у період з 17.05.2009 по 26.09.2017, перетинаючи три вищезазначені періоди перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості, про що вона не повідомила Центр зайнятості. Також в періоди перебування на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009 та з 06.09.2017 по 26.09.2017 відповідач не тільки не повідомила про такий договір, але й не повідомила про факт подання нею недостовірних даних (приховування факту існування договору) під час реєстрації в Центрі зайнятості. На умови виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю прямо впливає факт укладання договору у період її перебування на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, та факт неповідомлення нею (подання недостовірних даних) Центру зайнятості про дію договору на момент її реєстрації в державній службі зайнятості 28.07.2009 та 06.09.2017, оскільки її реєстрація в Центрі зайнятості та виплата допомоги по безробіттю була би припинена. Таким чином з 17.05.2009 по 16.07.2009 відповідач отримувала допомогу по безробіттю незаконно, через невиконання нею свого обов'язку. Неповідомлення відповідачем Центру зайнятості під час реєстрації в державній службі зайнятості 28.07.2009 та 06.09.2017 про факт дії договору є поданням недостовірних даних, оскільки відповідач вказувала в анкеті, що не має укладених цивільно-правових договорів, та не має роботи. За умови виконання відповідачкою наведеного обов'язку, їй мало бути припинено реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю з 28.07.2009 та з 06.09.2017, відповідно. Таким чином, у період з 28.07.2009 по 10.01.2010, та з 06.09.2017 по 26.09.2017 відповідач отримувала допомогу по безробіттю незаконно, через невиконання нею свого обов'язку. Про наведені факти Центр зайнятості дізнався 26.09.2017, коли шляхом обміну інформації з ПФУ до Центру зайнятості надійшла інформація про факт припинення 20.09.2017 між ОСОБА_3 та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" договору. У періоди перебування відповідача на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, та з 28.07.2009 по 10.01.2010 Центр зайнятості жодних відомостей про факт дії договору не отримував. Позивач вважає, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки Центр зайнятості про викладені обставини дізнався 26.09.2017, перебіг позовної давності відносно даного спору починається саме з 26.09.2017, коли до Центру зайнятості шляхом обміну інформації з ПФУ надійшла наведена інформація. У зв'язку з вищенаведеним просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно одержаної нею допомоги по безробіттю на загальну суму 5572,56 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2018 року позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю задоволено, стягнуто з відповідача на користь Маріупольського міського центру зайнятості суму незаконно одержаної нею допомоги по безробіттю в сумі 5572,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1762 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2018 року виправлено описку в рішенні: вказана правильна дата ухвалення рішення - 06 квітня 2018 року замість зазначеної у вступній та резолютивній частині рішення дати 27 березня 2018 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі, що суд не оцінив належно наданий нею доказ в заперечення позову - довідку ДП Цептер Інтернаціональ Україна щодо відсутності у неї доходу від договірних відносин із даним підприємством. Тому рішення суду є необґрунтованим. Суду відповідачем були надані усі необхідні докази на спростування позовних вимог Центру зайнятості, між тим суд безпідставно задовольнив позов.

Суд незаконно не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім того, суд у порушення норм процесуального права розглядав справу, оскільки позивач незаконно не оплатив судовий збір при зверненні до суду.

На підставі викладених доводів ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті вимог про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представників Маріупольського міського центру зайнятості ОСОБА_4, ОСОБА_5, які просили залишити рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належно доведено факт порушення відповідачем умов перебування на реєстрації в Центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, що є підставою для стягнення з неї суми вказаної допомоги, як незаконно отриманої.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття врегульовано, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої

діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.36 вищезазначеного закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є допомога по безробіттю.

Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі дворазової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, до впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних. Зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, з 28.07.2009 по 10.01.2010 та з 06.09.2017 по 26.09.2017, відповідно. (а.с.6-8).

В заявах від 27.12.2008, 28.07.2009, 06.09.2017, наданих ОСОБА_1 на адресу центру зайнятості, вона власноруч вказувала та підписувалася в цьому, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, вона зобов'язується повернути зайво виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.15-17).

В матеріалах справи є договір №307917 від 17.05.2009, укладений між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_1, за умовами якого остання бере на себе зобов'язання у вільний від основної роботи час за завданням замовника надавати послуги та здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням презентанта, а замовник зобов'язується за надані послуги виплачувати винагороду (а.с.26-27). Згідно з п.6.2 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє не менш ніж 24 місяці. Одночасно в п.6.5 договору зазначено, якщо протягом двох тижнів з моменту закінчення дії договору ніяких повідомлень про розірвання або зміни умов договору не надійшло з жодної сторони, договір автоматично є пролонгованим на календарний рік (а.с.27).

Як вбачається з довідки №42 від 12.10.2017 внаслідок односторонньої відмови від договору з боку ОСОБА_1 послуги підприємству з березня 2012 року нею фактично не надавалися, відповідно до чого з вказаного періоду підприємством на ім'я останньої винагорода (дохід) не нараховувалась та не виплачувалась.

Тільки 20.09.2017 зазначений цивільно-правовий договір послуг №307917 є розірваним відповідно до укладеної сторонами угоди про розірвання договору (а.с.48).

Враховуючи викладене, суд прийшов до правильного висновку, що відповідачка повинна була повідомити Центр зайнятості про наявність укладеного договору між нею та ДП Цептер Інтернаціональ Україна , оскільки договір послуг №307917 фактично було укладено з 17.05.2009 та розірвано, відповідно до умов договору лише 20.09.2017. Доводи позивачки стосовно того, що умови договору нею не виконувались, винагороду вона не отримувала, а отже він був розірваний в односторонньому порядку суд не відкинув, оскільки вони спростовуються самими умовами договору, не мають правового значення для вирішення справи.

Відповідно до п.14 ч.2 ст.22 Закону України Про зайнятість населення Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють обмін інформацією з Пенсійним фондом України для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Згідно з ч.2 ст.23 зазначеного Закону до Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади.

Суд першої інстанції виходив з того, що вищенаведені норми закону, що регулюють припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладанням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду, про що зазначив Верховний Суд України в своїй постанові №21-20а-15 від 17.02.2015. Отже, є правильним висновок суду про те, що укладання застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення таких обставин свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та є підставою для стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення.

Також судом першої інстанції була перевірена заява ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом під час попереднього судового засідання на вимогу сторін вживались заходи щодо витребування доказів з УПФУ, зокрема відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 .Так, судом на підставі індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2001 рік по 2017 рік встановлено, що вона отримувала дохід з ДП Цептер Інтернаціональ Україна (код 20056698) в період з березня 2010 року по вересень 2011 року та січень-лютий 2012 року, тобто в той час, коли не перебувала на обліку в центрі зайнятості. Отримання відповідачем доходу в зазначені періоди підтверджується також довідками №111-1 від 28.09.2017 та №111 від 28.09.2017 (а.с. 49-50). Отже, суд обґрунтовано визначив, що позивач не мав відомостей про наявність вищезазначеного договору в періоди, коли виплати на ОСОБА_1 з ДП Цептер Інтернаціональ Україна до УПФУ не надходили, тому в суд звернувся в межах строку позовної давності - з моменту отримання відомостей про угоду ОСОБА_1 про розірвання договору про надання послуг від 20.09.2017, що зареєстрована в Маріупольському міському центрі зайнятості за №6174 від 26.09.2017(а.с.28) внаслідок обміну інформацією з ПФ України.

З довідок від 26.09.2017 вбачається, що за травень-червень 2009 року ОСОБА_1 нарахована допомога по безробіттю в розмірі 577,25 грн.; за період липня 2009 по січень 2010 року - 2020,39 грн. та за вересень 2017 року -2974,92 грн. , на загальну суму 5572,56 грн. (а.с.30-32).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Добровільно відповідач суму незаконно отриманої допомоги не повернула (а.с.33).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно й докладно проаналізовані заперечення відповідача проти позову, їм надана мотивована оцінка з правильним правовим обґрунтуванням. Тому апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи скарги відповідача про неправильність висновків суду щодо стягнення з неї суми допомоги у зв'язку із відсутністю доходу під час реєстрації в Центрі зайнятості, і про незаконність рішення суду у зв'язку із незастосуванням наслідків пропуску позовної давності, оскільки ці доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, є аналогічними запереченням проти позовних вимог, правильно вирішені судом.

Колегії суддів Косогова О.В. пояснила, що вона сама надала Центру зайнятості копію договору з ДП Цептер Інтернаціональ Україна при оформленні реєстрації в період з 06.09.2017 року, вважаючи, що договір з цим підприємством вже розірваний, оскільки заяву про розірвання договору вона направила раніше. Разом з тим, такі обставини нічим не підтверджені, висновків суду не спростовують.

Твердження скаржника про те, що суд з порушенням норм процесуального права розглядав справу, оскільки позивачем не сплачено судовий збір при зверненні до суду, суперечать закону. Позивач звернувся до суду із даним позовом 12.12.2017 року. Згідно з пп.18 п.1 ст.5 Закону України Про судовий збір органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття були звільнені від оплати судового збору в усіх судових інстанціях. Зміни до Закону України Про судовий збір , якими було виключено пункти 18-20 ч.1 статті 5, внесені Законом України Про внесення від 03.10.2017 року, а набрали чинності - 15.12.2017 року. Отже, на час подання позову і на час ухвалення судом рішення про відкриття провадження по справі, позивач не оплачував судовий збір при зверненні до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду без правового обґрунтування власної позиції. Між тим, з рішення вбачається, що суд повно встановив усі обставини, необхідні для вирішення спору, відповідні їм правовідносини, проаналізував докази, надані сторонами і вирішив справу у відповідності до положень ст.263 ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 206 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 липня 2018 року.

Судді :

Є.Є.Мальцева

В.М. Барков

М.Ю.Лопатіна