Постанова

від 05.07.2018 по справі 915/17/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/17/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018 року

по справі №915/17/18

за позовом Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , 57401, Миколаївська область, Березанський район, смт Березанка, вул.Центральна, 5 (код ЄДРПОУ 31913409),

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1 (код ЄДРПОУ 22440366),

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017 року № 35-ріш у справі № 2-26.250/40-2017,

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

дата прийняття рішення: 27.04.2018р.

повний текст рішення складено: 10.05.2018р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.07.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018р. Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017р. № 35-р у справі №2-26.250/40-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, яким:

- визнано дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 4-7 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

- за вчинення порушення, зазначеного у п.1 рішення , накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.;

- визнано дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України пункти 8-12 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

- за вчинення порушення, зазначеного у п.3 рішення, накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.;

- визнано дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України пункти 13-19 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

- за вчинення порушення, зазначеного у п.3 рішення, накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при притягненні позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не були враховані усі обставини неподання інформації у встановлені терміни, в зв'язку із чим спірне рішення вважає упередженим, необ'єктивним та незаконним.

Так, за ствердженням позивача, відповідачем не було враховано факту відкликання заяви ТОВ Еко ОСОБА_3 , під час розгляду якої вимагалися відповідні документи та як наслідок відсутність порушення прав цього господарського товариства, стислий строк для надання значного обсягу документів, виходу із ладу комп'ютерної техніки позивача внаслідок ураження шкідливими програмами (вірусами), направлення клопотання про продовження строку виконання вимоги, що свідчить про добросовісність дій позивача при виконанні вимоги, необґрунтоване застосування максимального розміру штрафу. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, як при прийнятті рішення по суті про винуватість позивача та визначенні міри покарання позивача, що згідно до ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції є підставою для скасування спірного рішення, а саме рішення відповідача Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 05.12.2017 року №35-р справа №2-26.250/40-2017.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/17/18 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву від 15.02.2018р. відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю та зазначив, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 05.12.2017р. №35-ріш, оскільки згідно п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач вважає, що визначені ст. 59 ЗУ Про захист економічної конкуренції правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваномуи рішенні КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» подано суду не було.

У відповіді на відзив від 29.03.2018р. позивач зазначив, що ним не заперечується того факту, що підприємство надало інформацію та документи на вимогу пізніше строку, встановленого головою Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, разом з тим при винесені оскаржуваного рішення відповідачем не взято до уваги:

- обставини неподання інформації у визначений вимогою строк;

- клопотання позивача про продовження термінів виконання вимоги голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 №2-292/80-8992 у зв'язку з поважними обставинами;

- подальше надання позивачем запитуваної відповідачем інформації у повному обсязі;

- подальше надання доказів на підтвердження поважності причин неподання позивачем інформації у встановлений вимогою голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.207 року №2-292/80-8992 строк;

- неврахування та недослідження кількості робочих днів, які були наявні в межах строку, наданого відповідачем для відповіді на вимогу голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017р. №2-292/80-8992.

У запереченнях на відповідь на відзив від 11.04.2018р., відповідач наголосив на тому, що позивач не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, Відділення неповно з'ясувало; не вказує, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведено Відділенням, в ході розгляду даної справи.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018 року (суддя Алексєєв А.П.) позов комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» задоволено повністю. Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017 року № 35-ріш у справі № 2-26.250/40-2017 визнано недійсним.

Стягнуто з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1 (код ЄДРПОУ 22440366) на користь комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , 57401, Миколаївська область, Березанський район, смт Березанка, вул.Центральна, 5 (код ЄДРПОУ 31913409) судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем у спірному рішенні не доведено факт вчинення правопорушення позивачем.

Суд дійшов висновку про відсутність у посадових осіб позивача, а отже і самого позивача вини у невиконанні вимоги відповідача у встановлені терміни.

Судом зазначено, що в діях посадових осіб позивача, а отже і самого позивача, не міститься складу адміністративного правопорушення передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018р. у справі №915/17/18, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» в позові про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017р. №35-ріш у справі №915/17/18.

Відділення зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами доведено, що адміністративна колегія Відділення по даній справі діяла в межах своїх повноважень, накладені на позивача розміри штрафів відповідають нормативним положенням ч.2 ст. 52 ЗУ Про захист економічної конкуренції, правова позиція Відділення підтримується господарськими судами усіх інстанцій, в т.ч. Верховним Судом, отже рішення Відділення від 05.12.207р. №35-ріш є законним і обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні.

Господарський суд Миколаївської області, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, не розглянув в судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи та докази в сукупності, не здійснив їх юридичну оцінку, невірно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, що і призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Вищенаведене свідчить про неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано і безпідставно залишив поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України, встановлених законодавством про захист економічної конкуренції, і не спростував висновків Відділення, викладених у спірному рішенні.

На думку скаржника, визначені ст. 59 ЗУ Про захист економічної конкуренції правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні, втім наявні передбачені ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018 року у справі № 915/17/18.

У відзиві на апеляційну скаргу від 12.06.2018р. позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018р. без змін.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні слушно зауважив про необхідність встановлення суб'єктивної сторони правопорушення. В даному ж випадку вина у позивача відсутня. він діяв добросовісно, що підтверджується частковим виконанням Вимоги та подальшим наданням запитуваної інформації в повному обсязі.

Таким чином, не встановивши наявність вини позивача за фактом недотримання термінів виконання вимоги, відповідач виходив лише з об'єктивної сторони правопорушення , що свідчить, як слушно зазначив суд першої інстанції, про формальний підхід при притягненні до юридичної відповідальності. Вказані висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відносить до джерел права України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. призначено справу №915/17/18 до розгляду на 05.07.2018р. о 11:30 год., викликано представників сторін для участі в судовому засіданні.

19.06.2018р. від КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким останнє просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити господарському суду Херсонської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2018р. клопотання КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено. Доручено Господарському суду Херсонської області (вул. Театральна, 18, м. Херсон, 73000) забезпечити проведення судового засідання по справі № 915/17/18, розгляд якої призначено на 05.07.2018р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Херсонської області за участю представника КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» .

У судовому засіданні в режимі відеоконференції, позивач проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено під час апеляційного перегляду,

05.12.2017р. Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 2-26.250/40-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , прийнято рішення № 35-ріш, яким адміністративна колегія вирішила:

1. Визнати дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на пункти 4-7 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

2. За вчинення порушення, зазначеного у п.1 рішення , накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.;

3. Визнати дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України пункти 8-12 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

4. За вчинення порушення, зазначеного у п.3 рішення, накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.;

5. Визнати дії Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України пункти 13-19 вимоги від 22.06.2017 №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

6. За вчинення порушення, зазначеного у п.3 рішення, накладено на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» штраф у розмірі 28 877 грн.

Вказане рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України мотивовано тим, що Комунальним підприємством «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» у порушення приписів п. 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не було надано запитуваної територіальним відділенням Антимонопольного комітету України інформації у встановлені головою територіального відділення строки.

Не погодившись із даним рішенням, Комунальним підприємством «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017р. № 35-р у справі №2-26.250/40-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, оскільки вважає, дії Підприємства, які полягають в не подані інформації до Відділення на вимогу від 22.06.2017р. №2-292/80-899 у встановлений головою територіального відділення строк не підпадають під п. 13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018 року позов комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» задоволено повністю. Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2017 року № 35-ріш у справі № 2-26.250/40-2017 визнано недійсним.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем у спірному рішенні не доведено факт вчинення правопорушення позивачем.

Суд дійшов висновку про відсутність у посадових осіб позивача, а отже і самого позивача вини у невиконанні вимоги відповідача у встановлені терміни.

Такого висновку суд дійшов з огляду на:

- фактично наданий строк для виконання усіх пунктів вимоги;

- звернення позивача із відповідним клопотанням до відповідача про продовження строку виконання вимоги;

- звернення позивача до правоохоронних органів з приводу ураження комп'ютерної техніки та обізнаність відповідача про цей факт на момент прийняття спірного рішення;

- значний обсяг інформації, який витребовувався у позивача відповідачем у співвідношенні із строком виконання вимоги;

- неврахування відповідачем наявності у позивача ресурсів для виконання вимоги у встановлені терміни;

- укладення договору між позивачем та ТОВ Еко ОСОБА_3 30.06.2017 року;

- подання позивачем документів у повному обсязі відповідачу на повторну вимогу 14.07.2017 року.

На переконання суду зазначене свідчить, що позивач діяв добросовісно та не мав на меті невиконання вимоги відповідача.

Не встановивши наявність вини позивача за фактом недотримання термінів виконання вимоги, відповідач виходив лише з об'єктивної сторони правопорушення, що свідчить про формальний підхід при притягненні до юридичної відповідальності.

Вказані обставини, що мають значення для справи, не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Неповне з'ясування обставин в свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 59 вищевказаного Закону є підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях посадових осіб позивача, а отже і самого позивача, не міститься складу адміністративного правопорушення передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Проте колегія суддів Одеського апеляційного господарського не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Тобто, виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та іншими вищезазначеними суб'єктами документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Таким чином, виходячи із положень вищезазначених норм чинного законодавства, а також фактичних обставин справи, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» відповідну інформацію, а останнє у свою чергу зобов'язане було надати таку інформацію у встановлені строки.

Як відзначається в оскаржуваному рішенні Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №35-ріш від 05.12.2017 р. у справі №2-26.250/40-2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", останнім, у зв'язку із розглядом заяви ТОВ Еко ОСОБА_3 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» під час здійснення діяльності у сфері захоронення, вивезення твердих побутових відходів, було надіслано на адресу позивача лист від 22.06.2017 №2-292/80-899 з вимогою про надання у певні строки інформації та документів.

Вимога складалась із 19 пунктів, згідно яких запитувалась інформація та документи, а саме:

- копії установчих документів;

- копії балансу та звіту про фінансові результати підприємства за 2016 рік;

- копії договорів на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку каналізаційних стоків, які були укладені 2014-2017 роках підприємством та ТОВ Еко ОСОБА_3 ;

- пояснення щодо обставин укладення договору із ТОВ Екто Транс Миколаїв ;

- перелік суб'єктів господарювання із якими підприємством укладено договори на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків;

- тощо.

Запитувану інформацію Підприємству потрібно було надати до Відділення у наступні строки:

на питання пунктів 1-7 - до 03.07.2017 включно;

на питання пунктів 8-12 - до 04.07.2017 включно;

на питання пунктів 13-19 - до 07.07.2017 включно.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вимога була вручена товариству 27.06.2017.

29.06.2017 року позивач своїм листом №131 від 29.06.2017 року (а.с. 19) поінформував відповідача про обставини неможливості виконання вимоги у встановлений відповідачем термін з огляду на ураження комп'ютерної техніки шкідливим програмним забезпеченням. У зв'язку з цим позивачу необхідний час для відновлення інформації, яка зберігається на електронних носіях. Тому, позивач клопотав перед відповідачем про перегляд термінів надання інформації.

30.06.2017 року відповідач повідомив позивача своїм листом №2-292/80-944 (а.с. 52), що відповідач не має достатніх підстав для перегляду термінів подання інформації встановлених його вимогою з огляду на те, що позивачем не було надано доказів ураження комп'ютерної техніки шкідливими програмами, зокрема звернення до правоохоронних органів.

Відповідач звернув увагу на те, що позивач не був позбавлений можливості надати необхідну інформацію у паперовому вигляді з огляду на те, що ним не було зазначено про неможливість представлення інформації у паперовому вигляді з вагомих причин.

Отже, Відділенням не було надано згоди Підприємству на перегляд встановлених у Вимозі строків подання інформації та документів, тому запитувана інформація мала бути надана Підприємством до Відділення згідно встановлених у Вимозі строків.

04.07.2017 року позивач направив відповідачу лист (а.с. 20,) у якому зазначив, що про факт ураження комп'ютерної техніки ним повідомлено місцеве відділення поліції, яким за даним фактом порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 361 КК України. Також позивач повідомив відповідача про пункти, інформація по яким зберігається на паперових носіях у великих обсягах, а також щодо зберігання певної інформації в електронному вигляді за допомогою програми Парус Менеджмент . До листа позивачем було долучено копію відповіді Березанського відділення поліції (а.с. 22).

Проте ні в листі від 29.06.207р. за №131, ні у листі від 04.07.2017р. за №132 позивачем не було зазначено, що інформація та документи, які запитувались у Вимозі, створювались та зберігаються підприємством виключно в електронному вигляді або для їх подання необхідно мати доступ до електронних носіїв інформації підприємства.

З тексту Вимоги вбачається, що відповіді на певні питання не потребували виготовлення документів, а полягали у надані позивачем пояснень щодо обставин заяви та діяльності підприємства, які могли бути надані без використання комп'ютерної техніки (п.п. 4, 4.1,5,7.1,7.2,8,9,10,11,14,15,16,17,18).

Усі документи, що вимагались Відділенням, обов'язково повинні зберігатись на Підприємстві в паперовому вигляді, тому із таких документів підприємством могли бути зроблені копії за допомогою копіювальною техніки та подані до Відділення.

Зазначене передбачено обов'язковими для використання Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015р. №1000/5 та Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5.

Вказаними нормативно-правовими актами встановлено певні вимоги до створення документів та порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що створюється в результаті виробничої та науково-технічної діяльності організацій.

Пунктом 1.4. Переліку визначено, що він є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Отже, запитувані документи обов'язково повинні бути у підприємства в наявності в паперовому вигляді, тому з цих документів підприємством могли бути зроблені копії за допомогою копіювальною техніки та подані до Відділення.

Таким чином, на можливість подання до Відділення у встановлений строк (до 03.07.2017р.)копій документів та пояснень, які запитувались пунктами 1-7 Вимоги, не могли вплинути наслідки кібернетичної атаки, що відбулись в червні 2017р.

04.07.2017р. після закінчення встановленого Головою Відділення строку на надання інформації, на електрону адресу відділення підприємством було надано копії документів, що запитувались п. 1,2 ТА 3 Вимоги. Інформація, що запитувалась пунктами 4-7 Вимоги, у встановлений у Вимозі строк (до 03.07.2017р. включно) підприємством до відділення надана не була.

На пункти 8-12 Вимоги інформація до Відділення Підприємством повинна бути надана до 04.07.2017р. включно. Однак така інформація до Відділення у встановлений строк надана не була.

На питання пунктів 13-19 Вимоги інформація до Відділення Підприємством повинна бути надана до 07.07.2017р. включно, однак її не було надано позивачем також по причинам, наведеним Підприємством у листі від 04.07.2017р. №132.

Окремими пунктами Вимоги (14,15,16,17 та 18) запитувались не тільки копії документів, а також і пояснення щодо обставин заяви та діяльності Підприємства, які могли бути надані без використання комп'ютерної техніки (написані від руки).

Таким чином, на можливість подання до Відділення у встановлений його головою строки (до 04.07.2017 та 07.07.2017р. включно) копій документів та пояснень, які запитувались пунктами 8-12,13-19 Вимоги, не могли вплинути наслідки кібернетичної атаками, що відбулась в червні 2017 року.

Наведені судом першої інстанції обставини, зокрема, пов'язані з кількістю робочих днів, які були, які були наявні в межах строку, наданого для відповіді (з урахуванням святкових і неробочих днів), наданням інформації у повному обсязі, проте поза межами строків, встановлених у Вимозі, кібернетичною атакою - не можуть слугувати правовими підставами для звільнення від відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, так само й підставами для скасування чи визнання недійсним рішення органу АМКУ.

Також господарський суд, надаючи невірну правову оцінку обставинам справи та нормам права, дійшов хибних висновків щодо належності порушення, передбаченого п.13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції до адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ Про Антимонопольний комітет України адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення;

- розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах.

Статтею 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції визначено перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції. До таких порушень належать й інформаційні порушення (п.п.13,14,15).

Так, відповідно до п.13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно ст. 51 вказаного Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення саме цього законодавства, є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України та органів, що входять в систему.

У чинному КУпАП є ряд статей, які стосуються порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також санкції за їх вчинення.

Закон України Про захист економічної конкуренції містить спеціальну норму (ст.54), яка передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Так, відповідно до ст. 54 вказаного Закону за правопорушення, передбачені пунктами 4, 13-16 статті 50 цього Закону, посадові особи та інші працівники суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з законом.

Частина 1 статті 166-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням.

Статтею 255 КУпАП уповноваженим посадовим особам органів Антимонопольного комітету України надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, визначені вищезазначеними статтями Кодексу.

Виходячи із положень ст. 213 КУпАП Антимонопольний комітет України не віднесено до переліку органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 221 КУАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 164-3,164-14,166-1,166-4 КУпАП, здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Відповідно до ст. 19 ЗУ Про Антимонопольний комітет України під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Виходячи із матеріалів справи №2-26.250/40-2017 та доказів, які невірно оцінив суд першої інстанції, адміністративною колегію Відділення розглядалась справи про порушення КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , а не його посадовими особами чи іншими працівниками, законодавства про захист економічної конкуренції, а не справа про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду цієї справи було прийнято рішення, яким дії саме підприємства кваліфіковані як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.13 ст. 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції , а не як адміністративне правопорушення.

Щодо висновку господарського суду, що заявник - ТОВ Еко ОСОБА_3 відмовився від заяви та уклав з позивачем ОСОБА_4 про надання послуг із перевезення та очистки рідких не каналізованих стоків, перевезення твердих побутових відходів та їх захоронення від 30.06.2017р., і це свідчить про відсутність порушення прав даного підприємства на отримання послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.05.1994р. за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету від 29.06.1998р. №169-р зі змінами) якщо заявник відмовився від заяви, вона залишається без розгляду, що не є перешкодою для продовження Комітетом, відділенням, дослідження з питань порушених у заяві.

Отже, згідно вказаної норми у разі відмови заявника від заяви органи Антимонопольного комітету мають право продовжувати дослідження з питань, порушених у заяві, що й було зроблено Відділенням.

Отже, прийнявши оскаржуване рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 2-26.250/40-2017, під час розгляду якої відділенням було встановлено в діях КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, та притягнувши Підприємство до відповідальності за вчинення такого порушення, відділення виконувало покладене статтею 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України завдання щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а тому діяло в межах повноважень та у спосіб визначений законом.

Отже, виходячи з наведених норм та обставин справи, адміністративна колегія дійшла вірного висновку про те, що дії КП «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» , які полягають у неподанні інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що місцевим господарським судом надано помилкову правову оцінку наявним в матеріалах справи документальним доказам, не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, що у відповідності до вимог ст. 277 ГПК України зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 27.04.2018 року з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на Комунальне підприємство «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» .

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2018р. у справі №915/17/18- скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція оздоровчих закладів «Причорномор'є» 2643 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.07.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук