Постанова

від 21.06.2018 по справі 357/13018/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13018/17 Головуючий у І інстанції Кошель Л. М. Провадження № 22-ц/780/1823/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 22 21.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Олійника В.І., Мельника Я.С.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Старт на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна до ОСОБА_2, Селянського фермерського господарства Старт , третя особа: Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 15 грудня 2010 року між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,601 га, яка знаходиться в межах Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2. Даний договір було укладено строком на десять років й зареєстровано в КОФ ДП Центр ДЗК БЦ РВ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041093602795.

Не зважаючи на це, 18 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством Старт укладено договір оренди землі, предметом якого виступає та ж сама земельна ділянка. Даний договір суперечить діючому законодавству і не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Державним реєстратором проведено державну реєстрацію даного договору всупереч вимогам законодавства.

Враховуючи вище викладене позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 18 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством Старт , предметом якого є земельна ділянка площею 1,601 га, з кадастровим номером НОМЕР_2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2018 року позовні вимоги Приватного підприємства з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна було задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 18 листопада 2015 року та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селянське фермерське господарство Старт подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильність застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2010 року між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,601 га, яка знаходиться в межах Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2.

Відповідно до положень ст.13 ЗУ Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 20 ЗУ Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.02.2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України встановлено, що до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі між ОСОБА_2 та Приватним підприємством з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна укладено з дотримання норм законодавства. Матеріали справи не містять відомостей про визнання недійсним чи розірвання даного договору, а тому цей договір продовжує діяти.

Відповідно до відомостей, які містяться у видатковому касовому ордері від 14 квітня 2016 року (а.с.54) та видатковому касовому ордері від 06 вересня 2017 року (а.с.56) вбачається, що Приватне підприємство з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна виконує свої зобов'язання за даним договором і сплачує орендну плату.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.10) державним реєстратором Лепетинською Н.А. 21.07.2017 року проведено державну реєстрацію права оренди земельною ділянки площею 1,601 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством Старт .

Тобто, ОСОБА_2 передала ту саму земельну ділянку новому орендарю, хоча договір оренди землі, укладений із Приватним підприємством з іноземними інвестиціями Технофарм-Україна , продовжує діяти.

Відповідно до положень ст. 27 ЗУ Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання недійсним оспорюваного договору земельної ділянки, оскільки при його укладенні не було дотриманого норми чинного законодавства, адже земельна ділянки перебувала в оренді в іншого орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, які включають і визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, договір оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством Старт слід визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію даного договору від 18.11.2015 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Старт залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2018 року- без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Олійник В.І.

Мельник Я.С.